Постанова № 40754724, 30.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 914/1407/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Козак Н.В.(представник, довіреність №14-174 від 24.06.2014р.);

від відповідача - не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги ПАТ "НАК Нафтогаз України", вих. № 14/2-729 від 22.07.14

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р.

у справі № 914/1407/14, суддя Ділай У.І.

за позовом: ПАТ "НАК Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: КП "Дрогобичтеплоенерго", м. Дрогобич

про стягнення штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р. у справі №914/1407/14 (суддя Ділай У.І.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30 554,89 грн. пені, 3 270,38 грн. інфляційних втрат, 41 901,41 грн. 3 % річних, всього - 75 726,68 грн.; 1 667,31 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК Нафтогаз України" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р. у даній справі скасувати в частині зменшення присудженої до стягнення пені на 20% пені та прийняти нове рішення, яким пеню стягнути у повному обсязі з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставини справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 05.08.2014р. справу за №914/1407/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням в.о. голови суду від 05.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1407/14 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.08.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2014р.

Розпорядженням голови суду від 26.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1407/14 внесено зміни, замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., які перебували у відпустці, введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Желік М.Б. та Костів Т.С.) розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.09.2014р.

В судове засідання 30.09.2014 року прибув представник позивача (скаржника).

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, причин неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Враховуючи те, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.2014р. явку представників сторін у судове засідання визначено на власний розсуд, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р. у даній справі скасувати в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Дрогобичтеплоенерго" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2347/11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 18500тис. куб. м.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язався надати продавцеві підписані і скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна і вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.5. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що такий набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" протягом жовтня 2011 року, жовтня - грудня 2012 року передала, а Комунальне підприємство "Дрогобичтеплоенерго" прийняло природний газ в обсязі 3 756, 224 тис. куб.м. на загальну суму 4 917 648,47 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання передачі природного газу: № 3 льв. Н. Від 31.10.2011 р. на суму 939 091,78 грн.; б/н від 31.10.2012 р. на суму 433,34 грн.; б/н від 27.11.2012 р. на суму 509 227,74 грн.; б/н від 30.11.2012 р. на суму 1 076,16 грн.; б/н від 25.12.2012 р. на суму 1 340 883,96 грн.; б/н від 31.12.2012 р. на суму 2 125 147,12 грн.; б/н від 31.12.2012 р. на суму 1 788,37 грн., підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень.

Однак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання в частині здійснення оплати за отриманий від позивача природний газ, внаслідок чого станом на 10.01.2014 р. заборгував перед позивачем 222 425,29 грн., що і слугувало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Дрогобичтеплоенерго" суми основної заборгованості в розмірі 222 425,29 грн., 85 183,66 грн. пені, 153 924,62 грн. штрафу, 3 270,38 грн. інфляційних втрат та 41 901,41 грн. 3 % річних.

Місцевий господарський суд позов задоволив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 30 554,89 грн. пені, 3 270,38 грн. інфляційних втрат, 41 901,41 грн. 3 % річних, всього - 75 726,68 грн.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. виконав належним чином, поставивши відповідачу природний газ на загальну суму 4 917 648,47 грн., а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати вартості поставленого природного газу. Станом на 10.01.2014 р. сума основного боргу відповідача за природний газ, спожитий в жовтні - грудні 2012 року становила 222 425,29 грн.

Однак, вищевказану заборгованість відповідачем у повному обсязі було сплачено 01.04.2014 р., що підтверджується платіжним дорученням № 298 від 01.04.2014 р. на суму 222 425,29 грн.

Згідно штампу поштового відділення, що міститься на конверті, в якому позивачем скеровано позовні матеріали на адресу Господарського суду Львівської області, із позовом про стягнення з відповідача 222 425,29 грн. основного боргу за договором № 14/2347/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 р. позивач звернувся до суду 07.04.2014 р.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ була сплачена у повному обсязі, а, відтак, в цій частині позовних вимог відсутнє порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що згідно ст. 1 ГПК України є обов'язковою підставою для звернення до суду із позовом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 222 425,29 грн. основного боргу.

Разом з тим, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 270,38 грн. інфляційних втрат та 41 901,41 грн. 3 % річних.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів, за прострочку платежу, пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1. договору, яким визначено порядок та строки оплати природного газу, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Із посиланням на вищенаведений пункт договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 153 924,62 грн., з яких за зобов'язаннями листопада 2012 року - 5 039,14 грн., за зобов'язаннями грудня 2012 року - 148 885,48 грн., а також пеню у розмірі 85 183,66 грн., в тому числі за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 26.02.2013 р., в сумі 988,00 грн. та за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 14.07.2013 р. в сумі 84 195,66 грн.

За змістом ст..ст. 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З врахуванням змісту ч. 6 ст. 232 та п. п. 6.1, 7.2. договору право позивача на нарахування пені виникло з наступного дня, коли зобов'язання щодо оплати природного газу мало бути виконане відповідачем, тобто за зобов'язаннями листопада 2012 року - з 15.12.2012 р., за зобов'язаннями грудня 2012 року - з 15.01.2013 р. Право позивача на нарахування відповідачу штрафу в розмірі 7 % виникло за зобов'язаннями листопада 2012 року - з 14.01.2013 р., за зобов'язаннями грудня 2012 року - з 15.02.2013 р.

Як вже зазначалося із даним позовом позивач звернувся до суду 07.04.2014 р., а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та із доводами відповідача про пропуск позивачем визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно вимог ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача, викладену у Відзиві на позовну заяву б/н від 12.05.2014 р. та Письмових поясненнях б/н від 03.06.2014 р., колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 07.04.2013 р. по 14.07.2013 р., що становить 38 193,61 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, а також пені за зобов'язаннями листопада 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 26.02.2013 р. та за зобов'язаннями грудня 2012 року за період з 23.01.2013 р. по 06.04.2013 р. слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

В зазначених частинах рішення місцевого господарського суду сторонами не оскаржується.

Разом з тим, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач клопотав перед судом про зменшення нарахованої до стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч.1.ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями) встановлено, що, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питань про можливість зменшення неустойки, суд повинен взяти до уваги винятковість випадку, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обгрунтовуючи наявність підстав для зменшення розміру пені, відповідач посилається на важкий фінансовий стан підприємства, несвоєчасне погашення з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах, отримання природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, низьку платоспроможність та несвоєчасність розрахунку споживачів послуг. На підтвердження наведеного, відповідачем подано суду, зокрема, довідку про стан дебіторської заборгованості та претензійно-позовної роботи станом на 01.12.2013 р.; звіт про фінансові результати за січень-грудень 2013 р.; Договір № 155/30 від 13.02.2014 р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 р.", Генеральний договір кредитної лінії № 70 від 30.10.2012 р.

Оцінивши подані відповідачем докази в їх сукупності, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником (відсутність боргу за договором на момент звернення з позовом до суду, незначні строки прострочення платежів), майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та їх інтереси, у відповідності до вимог статті 233 ГК України та на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені що підлягає стягненню з відповідача на 20 % - до 30 554,89 грн.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції присуджені до стягнення 3% річних та інфляційні певною мірою компенсують понесені позивачем втрати через прострочку здійснення платежів.

Слід зазначити, що вказаної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України (зокрема, постанови № 5010/1436/2012-8/45 від 18.06.2013р., № 3/3/921-6/2013 від 01.08.2013р., №921/167/13-г від 03.04.2014р., №909/1437/13 від 10.06.2014р.).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014 року в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2014р. у справі №914/1407/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 01.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.