Ухвала суду № 40753008, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5638/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» та Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12 лютого 2014 року № 0000034010, 0000024010 та 0000014010.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень 12 лютого 2014 року № 0000034010 та 0000024010.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та витрати по операціях з ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України».

Позивач також подав апеляційну скаргу на постанову суду від 22 червня 2014 року та просить її скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що правомірно здійснив нарахування амортизаційних відрахувань.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення в частині задоволення позову.

Представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також представник відповідача заперечувала проти апеляційної скарги позивача та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення в частині відмови в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено планову виїзну перевірку ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт від 22 січня 2014 року № 84/28-10-40-1-/14294471.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2014 року № 0000014010, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36043961 грн. 00 коп., з яких 29010043 грн. 00 коп. - за основним платежем та 7033918 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, від 12 лютого 2014 року № 0000024010, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 973899 грн. 00 коп., з яких 892723 грн. 00 коп. - за основним платежем та 81172 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 12 лютого 2014 року № 0000034010, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 73200 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат по правовідносинах з ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України».

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог суд першої послався на те, що позивач неправомірно здійснив нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість безоплатно отриманих на піввагонів.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» перебувало у правовідносинах з ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України».

На підставі документів, складених вказаними контрагентами, позивачем був сформований податковий кредит та витрати.

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників вважає такі дії ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» неправомірними з огляду на те, що в діяльності вказаних юридичних осіб наявні ознаки фіктивності.

Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах про результати проведення позапланових невиїзних перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок.

На думку колегії суддів самі по собі вказані відомості не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з вище перерахованими контрагентами, адже вони не підтверджені відповідними доказами.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковими органами обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України» колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування витрат за операціями з ними, позивач зобов'язаний був надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.

Такий обов'язок виникає у позивача також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

На підтвердження фактичного виконання ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України» своїх зобов'язань за відповідними договорами позивач надав суду копії видаткових накладних, які підтверджують отримання ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» товару, рахунків на оплату (рахунків-фактур), прибуткових накладних та карток складського обліку матеріалів, які підтверджують прийняття товарно-матеріальних цінностей на баланс підприємства, товарно-транспортних накладних, на підставі яких відбувалося перевезення товару від продавця до покупця.

Вказані документи оформлені з дотримання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни товару, які узгоджуються між собою.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 12 лютого 2014 року № 0000034010 та 0000024010.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення12 лютого 2014 року № 0000014010 став висновок відповідача про неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість на піввагонів, що були отримані ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на безоплатній основі.

З матеріалів справи вбачається, що наказу генерального директора ДПЗТУ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2011 року № 565-к з балансу Донецької залізниці на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» були передані 27935 напіввагонів загальною залишковою вартістю 1506874426 грн. 58 коп.

Вказані напіввагони були отримані ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на безоплатній основі, що представник позивача не заперечує.

На залишкову вартість напіввагонів позивачем були нараховані амортизаційні відрахування, які були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Податковий орган, з яким погодився суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що у І та ІІ кварталі ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» не мало права проводити нарахування зазначених амортизаційних відрахувань.

Колегія суддів вважає зазначений висновок законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п. 144.1 ст. 144 ПК України амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Перелік способів отримання основних засобів та нематеріальних активів, які прирівнюються до їх придбання для цілей розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України, визначений у пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України.

У редакції, що діяла на час передачі на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» вищевказаних напіввагонів вказана норма права передбачала, що до операцій з придбання основних засобів належить, зокрема, прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням.

В даному випадку позивач отримав на баланс 27935 напіввагонів загальною залишковою вартістю 1506874426 грн. 58 коп. не за рішенням ДП «Донецька залізниця», а на підставі наказу директора ДПЗТУ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2011 року № 565-к.

Крім того, напіввагони не належать до основних засобів інфраструктури залізничного транспорту.

Так, у відповідності до абз. 13 п. 1.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року № 856, інфраструктура залізничного транспорту загального користування - технологічний комплекс, що включає в себе залізничні колії загального користування, залізничні станції, пристрої електропостачання, мережі зв'язку, системи сигналізації, централізації і блокування, інформаційні комплекси і систему керування рухом та будівлі, споруди, пристрої й устаткування, що забезпечують функціонування цього комплексу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача на час отримання напіввагонів на свій баланс підстав для здійснення амортизаційних нарахувань.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року абзац шостий пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України був доповнений словами «а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці». Вказаний Закон набув чинності 01 липня 2012 року.

Таким чином, з 01 липня 2012 року пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України діє у редакції, яка передбачає, що до операцій з придбання основних засобів належить, зокрема, прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

Таким чином, право на нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість напіввагонів, отриманих від ДП «Донецька залізниця», у позивача виникло лише з 01 липня 2012 року.

Відповідно, нарахування ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» амортизаційних відрахувань на залишкову вартість вказаних основних засобів у І та ІІ кварталах 2012 року є неправомірним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні вимог ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення12 лютого 2014 року № 0000014010.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 22 червня 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» та Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 30 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.