Ухвала суду № 40753000, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6812/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014р. № 0000162203,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2014р. № 0000162203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Рабен Україна», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Авто Трейнд» за липень 2013 року та складено акт перевірки від 25.12.2013 року №2131/26-53-22-03-21/32306522.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення TOB «Рабен Україна» п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року у сумі 69812,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення: від 21.01.2014 року №0000162203, яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму в розмірі 104718,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 69812,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 34906,00 грн.;

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки, щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між TOB «Рабен Україна» та спірним контрагентом з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що між TOB «Рабен Україна» (експедитор) та TOB «Авто-Трейнд» (перевізник) укладено договір транспортного перевезення від 30.07.2012 року №П0302, відповідно до якого експедитор доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів в тому числі у зворотній тарі автомобільним транспортом по території України, згідно заявок та/або листа доставки, та/або листа збору, та/або маніфесту експедитора. Маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюються в заявках, які додаються до договору, і є невід'ємною його частиною.

До цього договору надано додаткові угоди від 21.05.2013 року №110302. від 30.07.2012 року №1, від 30.07.2012 року №2, від 30.07.2012 року №4, від 30.07.2012 року №5. Даний договір та додатки до нього підписано та скріплено печатками. На виконання цього договору позивачем до матеріалів справи надані акти виконаних робіт від 06.06.2013, від 20.06.2013, від 29.06.2013, від 05.07.2013, від 15.07.2013, від 28.07.2013, податкові накладні від 06.06.2013 №6, від 20.06.2013 №23, від 29.06.2013 №32, від 05.07.2013 №7, від 15.07.2013 №15, від 28.07.2013 №27. Також до матеріалів справи надані маніфести, ТТН-листи доставки, товарно-транспортні накладні, рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт.

Крім цього позивачем надані установчі документи спірного контрагента TOB «Авто-Трейнд», а саме свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №119500, довідку з ЄДРПОУ №574336, довідку про взяття на облік платника податків форми 4-ОПП від 03.04.2012 року №553/18, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200054233. Отже, спірний контрагент на час здійснення господарської діяльності зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Так, апелянтом на спростування господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом вказано на висновки акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 14.10.2013 №237/14-04-22-02/34606858 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Авто-Трейнд». Згідно з актом встановлено, що у TOB «Авто-Трейнд» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, неможливість реального здійснення контрагентами-постачальниками господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодних первинних документів по господарських взаємовідносинах цього товариства із контрагентами, як вбачається із названого акту перевірки, органом державної податкової служби не досліджувалось.

Крім того, під час перевірки спірних контрагентів податковими перевіряючими не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не було надано.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій; по-третє, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012р. у справі № К/9991/5398/12).

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

О.О. Шостак

Ухвалу складено у повному обсязі 03.10.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Шостак О.О.

Желтобрюх І.Л.