Постанова № 40752929, 02.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2014 року 15:10 № 2а-16341/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в м.Києві до Державного підприємства "Агроінвест" про зобов'язання виконати вимогу (в частині),-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася із позовом Державна фінансова інспекція у місті Києві (далі - Інспекція) до Державного підприємства «Агроінвест» (далі - Підприємство) про зобов'язання виконати пункти 3 та 4 вимоги Держфінінспекції в м. Києві від 20.06.2012 р. № 26-10-14-14/7883 «Про усунення порушень» (далі - Вимога).

В обґрунтування позову зазначається, що Інспекцією проведено перевірку та складено акт перевірки. На підставі висновків акту перевірки сформована та направлена на адресу відповідача вимога про усунення порушень, яка станом на час звернення до суду не була виконана. Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, позовні вимоги задоволено.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 серпня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано та справу направлено на новий розгляд. Суд касаційного інстанції крім іншого зазначив, що не оскарження відповідачем вимоги від 20.06.2012 року № 26-10-14-14/7883, на що посилались суди попередніх інстанцій, не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки на суди покладено обов'язок щодо винесення законного та обґрунтованого рішення, а відтак питання правомірності вимог повинно досліджуватись в будь-якому випадку.

Під час нового розгляду справи сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях відносно заявлених позовних вимог.

Відповідачу за визначеною в ЄДР адресою направлено ухвалу суду про прийняття справи до провадження та повістку про виклик до суду. Втім, поштові повідомлення не доставлені відповідачу з незалежних від суду причин («вибули», «організація розформована»), у зв'язку з чим та в силу закону, а саме положень ч. 4 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Однак, представник відповідача в судове засідання 30.09.2014 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від (надалі - Закон № 2939) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п.2 Порядку проведення інспектування Держаною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 р. (далі - Порядок № 550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно положень ст.4 Закону №2939 інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Статтею 8 Закону №2939 встановлюються основні функції органу державного фінансового контролю, зокрема здійснення державного фінансового контролю та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень.

У взаємозв'язку з наведеним, слід додати, що пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною другою статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до п. 1., п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1. ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до положень ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у місті Києві проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Агроінвест» (далі - Підприємство або Державне підприємство) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р.

Підприємство зареєстровано у статусі юридичної особи 07.10.2010 року.

Станом на час розгляду справи підприємство продовжує перебувати у статусі юридичної особи.

За результатами перевірки складено акт від 28.05.2012 р. № 10-30/952 (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято вимогу про усунення порушень від 20.06.2012 р. № 26-10-14-14/7883 (далі - Вимога).

У пункті 3 Вимоги (далі - перший епізод), який оскаржується позивачем, зазначено, що в порушення вимог п. 15 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145, ч. 1 та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівникам, заступникам генеральних директорів, начальникам відділів (начальникам управлінь) та їх заступникам в 2011 році зайво нараховано та виплачено доплати до посадового окладу за збільшення обсягу робіт на загальну суму 278,83 тис. грн. та як наслідок, зайво перераховано єдиних соціальних внесків до державного цільового фонду на загальну суму 103,70 тис. гривень.

У зв'язку з наведеним та згідно з п. 3 Вимоги Інспекція сформувала наступну вимогу: проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти у сумі 278,83 тис. грн., у порядку та розмірі встановлених ст.ст. 133-136 Кодексу про працю України; проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до Фонду та повернення зайво сплачених коштів в сумі 103,70 тис. грн. (шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів).

Крім того, у п. 4 Вимоги також зазначено (далі - другий епізод), що в порушення ст. 75 ГК України та п. 13 постанови КМ України від 29.11.2006 р. № 1673 та п. 5.5. Статуту ДП «Агроінвест», ДП «Агроінвест» надано безповоротну фінансову допомогу ДП «Агроспецсервіс» без дозволів органу управління, в обсягах, що перевищують граничний розмір витрат на благодійну допомогу, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДП «Агроінвест» на суму 210,73 тис. гривень.

У зв'язку з наведеним та згідно з п. 4 Вимоги Інспекція сформувала наступну вимогу до Підприємства: проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем благодійної допомоги щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному наданні благодійної допомоги на суму 210,73 тис. грн., у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130 - 136 Кодексу про працю України.

В контексті заявлених вимог та висновків акту перевірки, на підставі яких сформовано ці вимоги, слід зазначити наступне.

Підприємство здійснює свою діяльність згідно із Статутом, який затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 28.09.2011 р. № 496 (у новій редакції).

Предметом діяльності підприємства є: проведення робіт щодо безперервної роботи електротехнічного, сантехнічного, пожежного устаткування, підйомних механізмів, систем вентиляції, каналізації, водопостачання, теплопостачання та іншого обладнання та устаткування; інженерно-технічне, матеріальне забезпечення і комплекс комунальних послуг для життєзабезпечення приміщень, господарських об'єктів Органу управління майном та надання в оренду житлових та не житлових приміщень, які знаходяться на балансі ДП «Агроінвест»; діяльність їдалень; діяльність по організації та здійсненню перевезень пасажирів і вантажів видами транспорту.

Згідно з п. 4.2. статуту підприємство здійснює свою діяльність на засадах госпрозрахунку.

Згідно з п. 5.1. статуту майно ДП є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал складає 85 228 грн.

Управління ДР здійснює генеральний директор.

Згідно з актом перевірки, фінансовий план підприємства на 2011 рік відсутній, у зв'язку з тим, що підприємство створено у жовтні 2010 року, а фінансовий план згідно пояснень керівництва підприємства, подається до Мінагрополітики в травні-червні місяці.

За висновком Інспекції відсутність фінансового плану свідчить про порушення вимог ст. 75 ГК України та п. 8.1. Статуту, згідно з яким господарська діяльність ДП здійснюється відповідно до плану, який затверджується Уповноваженим органом управління.

Щодо обставин, пов'язаних з пред'явленням вимоги за першим епізодом.

Як зазначається в акті перевірки, генеральному директору, в.о. генеральних директорів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів (начальникам відділів, управлінь) та їх заступникам нараховувалась та виплачувалась надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи (від 30% до 50%).

Крім того, на підставі наказів генерального директора, в.о. генеральних директорів, протягом 2011 року керівникам та працівникам підприємства встановлювалась та виплачувалась доплата до посадового окладу за збільшення обсягу робіт.

Встановлено перевіркою, що протягом 2011 року генеральному директору, в.о. генеральних директорів, їх заступникам, начальникам відділів (управлінь) та їх заступникам встановлювалась та виплачувалась доплата до посадового окладу за збільшення обсягу робіт в розмірах від 50% до 100 % на загальну суму 286 254,58 грн.

З посиланням на положення нормативно-правових актів та роз'яснень (стор. 6 - 7 витягу з акту перевірки; т. 1, а.с. 27 - 28) Інспекція приходить до висновку, що зайво нараховано та виплачено доплати до посадового за збільшення обсягу робіт на загальну суму 278 828,58 грн. та як наслідок зайво перераховано єдиних соціальних внесків до державного цільового фонду на загальну суму 103 696,34 грн.

Зокрема, за висновком Інспекції згідно з п. 15 постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 р. № 1145 доплати за збільшення обсягу робіт не виплачуються керівникам підприємств, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступникам. Інспекцією крім іншого також зазначено, що відповідно до наказів керівника підприємства на встановлення доплат до посадового окладу за збільшення обсягу робіт, не визначено конкретний обсяг додаткової роботи (збільшену зону обслуговування), що потребує виконання та не покладено обов'язки на відповідних працівників щодо виконання такої роботи. При тому, як зазначено в акті перевірки, що за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи визначається як виконання працівником поряд із своєю роботою, додаткового обсягу робіт за однією та тією самою професією або посадою.

Внаслідок вищезазначеного порушення ДП «Агроінвест» завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 382 524,92 грн.

Зазначається при цьому в акті перевірки пояснення відповідача, що доплати за збільшення обсягу робіт встановлювались на підставі наказів генерального директора керуючись Галузевою угодою та виходячи з роз'яснення Мінпраці від 02.12.2005 р. № 9942/0/14-05/018-17.

Вирішуючи спір в цій частині, тобто за першим епізодом, суд зазначає наступне.

Так, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України вказав, що відповідно до статей 15, 16 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку і отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 15 цього Закону, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Від відповідача для проведення ревізії витребувано накази (розпорядження) про доручення працівникам виконання додаткових обов'язків у порядку розширення зони обслуговування (збільшення обсягу робіт) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Зазначена вимога отримана відповідачем 24.05.2012 року. Однак, відповідно до наказів керівників Державного підприємства "Агроінвест" на встановлення доплат до посадового окладу за збільшення обсягу робіт, не визначено конкретний обсяг додаткової роботи (збільшену зону обслуговування), що потребує виконання та не покладено обов'язки на відповідних працівників щодо виконання такої роботи; а також не надано накази (розпорядження) про доручення працівникам відповідача виконання додаткових обов'язків у порядку збільшення обсягу робіт (розширення зони обслуговування) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Як зазначив в контексті наведеного ВАС України, - відсутність в наказах по підприємству вказівки на конкретний обсяг та вид додаткової роботи та додаткових обов'язків, за які здійснювалась виплата надбавок та доплат, не може слугувати в даному випадку саме по собі причиною для твердження про безпідставність проведення таких виплат за умови, якщо виплати здійснювались у відповідності до положень колективного договору та у визначених розмірах з урахуванням норм статей 15, 16 Закону України «Про оплату праці».

В контексті наведеного слід зазначити, що Міністерством праці та соціальної політики України 9 лютого 2011 року за № 11 зареєстрована Галузева угода між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011- 2013 роки (далі - Галузева угода), дія якої поширюється на відповідача, що не заперечується позивачем. Текст угоди розміщений на офіційному сайті міністерства.

Пунктом 6.12. Галузевої угоди передбачено, що фонд оплати праці на госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності, а також в навчально-дослідних і інших госпрозрахункових підрозділах аграрних закладів освіти, визначається на умовах, встановлених в колективному договорі.

Згідно з п. 6.22. Галузевої угоди мінімальні гарантовані розміри посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців та коефіцієнти міжпосадових співвідношень з 1 січня 2011 року згідно з додатком 5.

Пунктом 6.23. цієї ж угоди передбачено, що розміри посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців встановлюються в колективному договорі (схемі посадових окладів) на основі посадового окладу техніка (фахівця) всіх спеціальностей, який не може бути меншим за тарифну ставку робітника третього розряду основного виробництва в розрахунку на місяць.

Згідно з п. 6.28. Галузевої угоди перелік, розміри та умови виплати доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників встановлюються в колективному договорі з дотриманням гарантій і норм, встановлених у додатку 6 до цієї Угоди та чинним законодавством.

З додатку № 6 до цієї угоди «Перелік та розміри доплат і надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій», вбачається, що: за суміщення професій, посад; за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу роботи; доплати одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і посадовими окладами суміщуваних посад з урахуванням обсягів додатково виконуваних робіт, а за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника - встановлюються у розмірі до 100 відсотків тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника, з урахуванням обсягів додатково виконуваних робіт.

При цьому, згідно з Примітками до Галузевої угоди умови і розміри оплати праці керівників державних підприємств встановлюються Міністерством аграрної політики та продовольства України у контракті, для керівників підприємств інших форм власності - згідно із законодавством та статутами підприємств, що відповідає положенням п. 10.2, п. 103. Статуту підприємства.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до п. 12.7. Статуту підприємства форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.

При цьому зазначено, що умови оплати праці та матеріального забезпечення Генерального директора підприємства визначаються контрактом, укладеним із Уповноваженим органом управління.

Пунктом 3.6. Колективного договору передбачено, що посадовий оклад генерального директора підприємства встановлюється при укладанні контракту.

Як визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи, згідно з п/п. «б» п. 10.2. Тимчасового положення про оплату праці (діяло з 28.02.2011 р. по 06.10.2011 р.) та п. 3.8. розділу 3 «Оплата праці» Колективного договору від 06.10.2011 р. № 526, підприємство зобов'язалося виплачувати доплати і надбавки до тарифних ставок та посадових окладів працівників згідно з додатком № 3.

Відповідно до наведених документів виплати доплати «за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу роботи» максимальним розміром не обмежуються і визначаються одержаною економією за тарифними ставками і посадовими окладами, при наявності вакансій у штатному розписі з урахуванням обсягів додатково виконаних робіт.

Слід зазначити, що відповідно до постанови КМ України від 2 серпня 1995 р. № 597 затверджено Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності. Формою контракту передбачено встановлення керівнику доплат, надбавок за інтенсивність праці та особливий характер роботи.

У контракті можуть бути визначені умови підвищення або зниження обумовленого розміру оплати праці, встановлення надбавок, премій, винагород за підсумками роботи (п. 11 Положення, затвердженого постановою КМ України від 19.03.1993 р. № 203 "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності").

При визначенні умов і розмірів оплати праці керівників державних підприємств слід враховувати норми постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.99 р. N 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» (далі - Постанова).

Відповідно до пункту 1 Постанови (в редакції, що діяла в період 2011 року) право встановлювати розмір посадового окладу керівникам державних підприємств у контракті надано керівникам центральних органів виконавчої влади, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, що підпорядковуються зазначеним органам управління.

У вищезгаданій Постанові визначений вичерпний перелік і граничні розміри доплат, надбавок і премій, які можуть бути встановлені керівнику державного підприємства. Зокрема, можуть встановлюватись: доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук; надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу.

Виходячи з вищенаведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що встановлення визначених в акті перевірки доплат працівникам підприємства (крім керівника) ґрунтується на вищезгаданих вимогах трудового законодавства та з питань оплати праці, ґрунтується на положеннях Галузевої угоди, Колективного договору та статуту підприємства.

У зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача вчинити дії, передбачені пунктом 3 вимоги щодо здійснених доплат працівникам підприємства (крім керівника) та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Що стосується доплат керівнику підприємства, то, як вбачається з аналізу приведених вище норм законодавства, а також галузевої угоди, Колективного договору та статуту підприємства, всі доплати керівнику встановлюються у контракті, який укладається в даному випадку міністерством з керівником підприємства.

У той же час, як вбачається з Акту перевірки, з Вимоги Інспекції, під час перевірки зміст контракту з керівником не досліджувалась та Інспекцією не встановлювались обставини щодо наявності у керівника права на доплати, визначені в акті перевірки як безпідставні.

Тобто, викладені в Акті перевірки та у Вимозі обставини та висновки відносно доплат керівнику, є такими, що вчинені Інспекцією без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття вимоги, а відтак, п. 3 Вимоги в частині, що стосується доплат керівнику, не може вважатися законним та обґрунтованим, є за висновком суду передчасним та, відповідно, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача виконати пункт 3 Вимоги у повному обсязі.

Щодо обставин надання безповоротної фінансової допомоги (другий епізод), в акті перевірки зазначається, що між ДП «Агроспецсервіс» та ДП «Агроінвест» укладено договір безповоротної фінансової допомоги від 09.12.2010 р. № 09/12/10/1.

Відповідно до предмету договору ДП «Агроінвест» (відповідач) зобов'язується прийняти від ДП «Агроспецсервіс» безповоротну фінансову допомогу в розмірі 1 500 000 грн.

Протягом періоду з 09.12.2010 р. по 25.07.2011 р. на рахунок відповідача надійшло 616 030 грн.

В обліку операції відображені за кредитом 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та дебетом 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

При цьому, в період з 07.02.2011 р. по 12.07.2012 р. «ДП «Агроінвест» (відповідачем) здійснювалось перерахування коштів ДП «Агроспецсервіс» з призначенням платежу - повернення надлишково перерахованих коштів по договору безповоротної фінансової допомоги від 09.12.2010 р. № 09/12/10/1 на загальну суму 591 500 грн.

Перерахування коштів здійснювалось згідно договору від 09.12.2010 р. № 09/12/10 та листа ДП «Агроінвест» на ДП «Агроспецсервіс». Відповідно до договору ДП «Агроспецсервіс» зобов'язалося прийняти від ДП «Агроінвест» безповоротну фінансову допомогу в розмірі 600 000 грн.

Згідно листа ДП «Агроінвест» на ДП «Агроспецсервіс» від 06.07.2011 р. № 228/54-16 вірним призначенням платежів за платіжними дорученнями за період з 07.02.2011 р. по 12.07.2012 р. на загальну суму 591 500 грн. слід вважати - безповоротна фінансова допомога по договору від 09.12.2010 р. № 09/12/10.

Договором (п. 3.1.) передбачено, що ДП «Агроінвест» перераховує кошти на протязі 6 календарних місяців після підписання цього договору будь-якими частинами.

Водночас, п. 4.1. договору передбачено, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту зарахування безповоротної фінансової допомоги на рахунок ДП «Агроспецсервіс». При цьому, п. 4.2. договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1. договору.

Як вбачається з листа відповідача від 06.07.2011 р. № 228/54-16 (на адресу ДП «Агроспецсервіс») та акту перевірки, перерахування коштів здійснювалось в період лютого - липня 2011 року.

У взаємозв'язку з наведеним в акті перевірки цитуються положення статуту Підприємства та зазначається, що фінансовий план відповідача на 2010 - 2011 роки не складався.

Зазначається при цьому, що згідно з постановою КМ України від 29.11.2006 р. № 1673 граничний розмір витрат на благодійну допомогу не повинен перевищувати 1,5 % від чистого прибутку отриманого в попередньому році (чистий прибуток підприємства за 2010 рік склав - 2,3 тис. грн.).

До ревізії не надано рішень, наказів, доручень Мінагрополітики щодо затвердження підприємству сум витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктам господарювання.

Надалі в Акті перевірки зазначається, що позаплановою ревізією, проведеною Мінагрополітики, встановлено безпідставне перерахування коштів відповідачем на користь ДП «Агроспецсервіс» по договору безповоротної фінансової допомоги від 09.12.2010 р. № 09/12/10/1 в сумі 381000 грн., що є вище 1 % обсягу чистого прибутку за результатами попереднього звітного року на 380 770 грн. та без погодження з Мінагрополітики, чим нанесено збиток ДП «Агроінвест» на 380 770 грн.

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, незважаючи на вищевказане, в період з 01.06.2011 р. по 12.07.2011 р., ДП «Агроінвест» надано безповоротну фінансову допомогу ДП «Агроспецсервіс» без рішень органу управління в обсягах, що перевищують граничний розмір витрат на допомогу, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) ДП «Агроінвест» на суму 210 730 (591500 грн. - 380 770 грн.).

Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає, що за правилами п/п. 14.1.257. ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Згідно із п. 5.3. статуту Підприємства, джерелами формування майна підприємства є, крім іншого, кошти, доходи ті інше майно, отримані від усіх видів господарської діяльності.

Пунктом 5.5. статуту передбачено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно, крім випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 7.3. статуту передбачено, що розподіл прибутку підприємства здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог ГК України та інших законів.

Згідно з п. 8.1. Статуту господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до фінансового плану, який затверджується уповноваженим органом управління.

До 15 червня року, що передує плановому, підприємство складає на кожний наступний рік фінансовий план, який зобов'язується виконувати.

Водночас, пунктом 9.2.13. статуту передбачено, що підприємство зобов'язано вносити уповноваженому органу управління пропозиції щодо погодження договорів та угод на виконання робіт, надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей чи нематеріальних активів на суму, що перевищує один мільйон гривень або розмір статутного капіталу.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство, до яких віднесено і відповідача, зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Згідно із ч. 2 ст. 75 ГК України фінансовий план Підприємства підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому органами, до сфери управління яких вони входять.

Згідно з ч. 5. ст. 75 ГК України державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 9 статті 75 ГК України наказ Міністерства економіки України від 21 червня 2005 року № 173 затверджено Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки.

Станом на час підписання вищезгаданого договору зазначений порядок діяв у редакції наказу Міністерства економіки України від 16 березня 2009 р. № 216.

У п. 6. «Аналіз окремих статей фінансового плану» Таблиці 5 «Інформація до фінансового плану», в останньому передбачено відображення сум витрат на благодійну допомогу.

Згідно з п/п. «в» п/п. 2 п. 13 постанови КМ України від 29 листопада 2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади доручено установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року).

У разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

Таким чином, розмір витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу Підприємства визначається у фінансову плані Підприємства та визначений у фінансовому плані Підприємства розмір витрат на благодійну допомогу не може перевищувати вказаних обмежень. Саме на підставі затвердженого фінансового плану Підприємства останнє могло здійснювати перерахування сум благодійної допомоги у тому розмірі, який визначений у фінансовому плані.

Як вже зазначалося, підприємство зареєстровано у статусі юридичної особи за 07.10.2010 року та, як встановлено під час розгляду справи, фінансовий план Підприємства не складався та не затверджувався не тільки на період 2010 та 2011 років, але й, виходячи з дати реєстрації, - і на період 2009 року, оскільки фінансовий план не міг бути затверджений до моменту державної реєстрації цієї юридичної особи.

За таких обставин, тобто за відсутності затвердженого у фінансовому плані розміру витрат на благодійну допомогу, у відповідача взагалі були відсутні підстави для перерахування сум безповоротної фінансової допомоги на користь ДП «Агроспецсервіс».

При цьому, під час розгляду справи не надано доказів погодження надання такої допомоги і з боку міністерства в інший спосіб.

Виходячи з наведених вище вимог законодавства та встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та п. 4 Вимоги, а відтак, і про наявність підстав для зобов'язання відповідача усунути порушення, пов'язані із перерахуванням сум благодійної допомоги.

Та обставина, що позивач виходив з наявності у Підприємства чистого прибутку підприємства за 2010 рік у розмірі 2,3 тис. грн. та без врахування відсутності затвердженого фінансового плану Підприємства, не спростовує обґрунтованість інших висновків Інспекції в частині, що визначена в Акті перевірки та у п. 4 Вимоги, та, відповідно, не скасовує обов'язку відповідача усунути допущені порушення. При цьому, Інспекція не позбавлена функціональних повноважень вжити заходів реагування відносно відповідача в іншій частині з урахуванням висновків суду у даній справі та з урахуванням відсутності фінансового плану Підприємства з дозволеним розміром благодійної допомоги.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, як зазначено вище, а сам: шляхом зобов'язання Підприємство виконати п. 4 Вимоги Інспекції.

Керуючись вимогами 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державне підприємство «Агроінвест» (код з ЄДР 37354558; адреса: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24) виконати пункт 4 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві (код з ЄДР 03741091; адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, 18) від 20.06.2012 р. № 26-10-1414/7883.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін