Постанова № 40751360, 16.09.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1364/14-a

"16" вересня 2014 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючого судді Жука А.В.

при секретарі судового засідання: Порплиці Т.В.

за участю:

представника позивача: Крицького Р.Г.

представника відповідача: Вітовської О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагріс"

до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області (Підволочиське відділення)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новагріс" звернулось до суду з позовною заявою до Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Тернопільській області (Підволочиське відділення) про скасування податкового повідомлення - рішення №0000182200 від 24.02.2014.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечила з мотивів викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

27 грудня 2013 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на підставі направлень на проведення перевірки №376, №377, №378, №379 від 28.11.2013, було проведено перевірку ТОВ "Новагріс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.10.2013р. та встановлено факт порушення п.44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187, п.198.5 ст.198, п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), про що було складено акт перевірки №29/2201/33579459 ( а.с. 13-104).

24 лютого 2014 року Збаразькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області (Підволочиське відділення) на підставі акту перевірки №29/2201/33579459 від 27.12.2013 було винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000182200, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.2, 3, 4 п.123.1 абз.2 п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ "Новагріс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", на суму 1391855,96 гривень, з яких: 871538,00 - основний платіж, 520317,96 гривень - штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новагріс" звернулось до Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та Міндоходів України зі скаргою на вказане податкове повідомлення - рішення.

07 липня 2014 року ТОВ "Новагріс" отримано рішення Міндоходів України "Про результати розгляду скарги", згідно з яким податкове повідомлення - рішення №0000182200 від 24.02.2014 року залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись із оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням №0000182200 від 24.02.2014 року ТОВ "Новагріс" оскаржило його до суду.

Як вбачається з акту перевірки №29/2201/33579459 від 27.12.2013, посадовими особами податкового органу було встановлено порушення ТОВ "Новагріс" п.44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187, п.198.5 ст.198, п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість всього в сумі 871538,00 грн., а саме:

- включено до податкової накладної аванс, всупереч тому, що до спеціальної декларації з ПДВ повинно включатись лише поставка (реалізація) продукції, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2013 року в сумі 845235,00 грн.;

- відсутність доказів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів у господарській діяльності, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2012, вересень - жовтень 2013 року в сумі 26303,00 грн.;

- використання коштів із спецрахунку не на виробничі цілі, тому занижено податкове зобов'язання з ПДВ за 2013 рік в сумі 67639,17 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Щодо висновків перевірки про заниження податкового зобовязання з ПДВ в сумі 845235,00 гривень, судом встановлено наступні обставини.

В липні 2013 року ТОВ "Новагріс" віднесено до складу податкового зобов'язання з ПДВ аванс у сумі 4650000,00 грн., який відображено в декларації по спецрежиму ПДВ за липень 2013.

Згідно договору поставки, укладеного між ТОВ "Новагріс" (Постачальник) та ТОВ "Стач" (Покупець) №01/01/07-2013К-К від 01.07.2013 року Постачальник постачає та передає у власність Покупцеві, а покупець приймає та оплачує на умовах Договору поставки кукурудзи 3- го класу врожаю 2013 року.

TOB «Новагріс» 05.07.2013 року отримано попередню оплату від TOB «СТАЧ» в рахунок реалізації кукурудзи в сумі 27900000,00 грн. та в цей же день виписано податкову накладну №1/2 на суму 27900000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4650000,00 грн. На день отримання попередньої оплати передача товару Покупцю не здійснювалась.

Дана податкова накладна оформлена належним чином, зареєстрована в Єдиному реєстр податкових накладних та містить всі обов'язкові реквізити.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - д та оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ "Новагріс" суми ПДВ по отриманій передоплаті від ТОВ "Стач" за зазначеним вище договором поставки від 01.07.2013 відображено у податковій декларації (скороченій) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Новагріс" на виконання умов договору поставки від 01.07.2013, у період з 20.09.2013 по 22.10.2013 поставило у власність ТОВ "Стач" кукурудзу 3-го класу власного виробництва, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

За наведених обставин, виходячи із системного аналізу зазначених вище норм Податкового кодексу України, цілком очевидними є висновки про наявність у Позивача права на складання податкової накладної на сплачену суму ПДВ в авансовому платежі постачальнику товару, по першій із подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України, - списання коштів з банківського рахунку на оплату товару. Крім того, ПК України не містить обмежень, щодо включення авансу чи іншої суми, в рахунок сплати по господарським операціям до податкової накладної.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спеціальний режим оподаткування ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників не визначає окремих правил оподаткування ПДВ, а лише встановлює окремий облік таких операцій та порядок використання сум ПДВ, що нараховується сільськогосподарським товаровиробником - суб'єктом спеціального режиму оподаткування під час здійснення ним операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг власного виробництва.

Для підтвердження або спростування правильності позиції TOB «Новагріс» стосовно віднесення авансу, отриманого від TOB «СТАЧ», у податкову декларацію (скорочену) за датою зарахування коштів від покупця на його банківський рахунок, позивач звернувся із Запитом про надання роз'яснень від 09.07.2014 року №09/07/2014-1 до Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Листом від 08.08.2014 року №9229/10/19-00-15-01/12/378 Головним управлінням Міндоходів у Тернопільській області надано податкову консультацію по питанню віднесення авансу до спец декларації.

Зокрема, у податковій консультації вказано, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування операції з отримання попередньої оплати (авансу) за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю може відображати в податкових деклараціях 0121 - 0123, яка надається за результатами відповідного звітного періоду в якому отримано попередню оплату, лише в обсягах, що відповідають власно засіяним земельним угіддям, оформленим належним чином

Аналогічну правову позицію Міністерства доходів і зборів України висловлено у листі від 20.09.2013 року №18803/7/99-99-19-04-02-17 та у відповіді від 02.04.2013 року в Єдиній базі податкових знань: «сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування операцію з отримання попередньої оплати (авансу) за постачання сільськогосподарської продукції з майбутнього врожаю може відобразити в податкових деклараціях 0121 - 0123 лише в обсягах, що відповідають власно засіяним земельним угіддям, оформленим належним чином». В відповіді в Єдиній базі податкових знань від 19.11.2012 року (діяла до 05.02.2013 року) була дана аналогічна відповідь.

Відповідно до пп. 52.1 ст. ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно пп. 52.2 ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пп. 53.1 ст.53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на складання податкової накладної на сплачену суму ПДВ в авансовому платежі постачальнику товару, по першій із подій, визначених п. 198.2 ст. 198 ПК України - списання коштів з банківського рахунку на оплату товару. Крім того, ПК України не містить обмежень, щодо включення авансу чи іншої суми, в рахунок сплати по господарським операціям до податкової накладної.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення ТОВ "Новагріс вимог податкового законодавства при включенні до податкової накладної авансу, всупереч тому, що до спеціальної декларації з ПДВ повинно включатись лише поставка (реалізація) продукції, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2013 року в сумі 845235,00 грн., не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовані позивачем, а отже оскаржуване податкове повідомлення рішення в цій частині підлягає до скасування.

Аналогічну правову позицію висловлено і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19.0.2014 по справі №819/543/13-а (7280/13/876).

Також в акті перевірки №29/2201/33579459 від 27.12.2013 зазначено, що TOB «Новагріс» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів використання придбаних паливо-мастильних матеріалів в господарській діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ «Новагріс» протягом періоду жовтень 2012 року, вересень - жовтень 2013 року придбавало паливо - мастильні матеріали у TOB «Мрія-Лізинг» на загальну суму 131515,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 26303,00 грн.

Між TOB «Новагріс» (Покупець) та TOB «Мрія-Лізинг» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.04.2012 року №МЛНО-01/04, згідно якого останній поставляє і продає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує на умовах і протягом дії Договору паливо - мастильні матеріали.

Факт придбання зазначених вище паливо - мастильних матеріалів підтверджується належним чином оформленими документами, а саме: договором поставки паливо - мастильних матеріалів від 01.04.2012 року, податковими накладними № 234 від 31.10.2012 року, № 235 від 31.10.2012 року, № 49 від 01.09.2013 року, № 34 від 01.10.2013 року, видатковими накладними № 1149 від 01.09.2013 року, № 1459 від 01.10.2013 року, № 960 від 31.10.2012 року, № 961 від 31.10.2012 року, платіжними дорученнями.

Крім того, факт придбання та використання в господарській діяльності паливо - мастильних матеріалів також підтверджується відомостями про облік талонів, відомостями на відпуск нафтопродуктів та звітами комісіонера, складеними ТОВ «Мрія-Лізинг», які підтверджують обсяги та дати поставки паливо - мастильних матеріалів.

В сукупності всі ці документи повністю відповідають поняттю «первинні документи», що визначені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 року № 996.

Дані господарські операції належним чином відображені як в бухгалтерському обліку та і в податковому обліку Товариства.

У п. 2.8 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку), визначено, що "додаткові вимоги до порядку створення первинних документів, а саме до товарно-матеріальних цінностях, передбачаються іншими нормативними актами".

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, в пп. 11.1 п. 11 Правил перевезень визначено, що товарно-транспортні накладні і путні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезень визначається порядок виписки ТТН. Зокрема, пп. 11.5 п. 11 Правил перевезень передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує усі екземпляри ТТН підписом і при необхідності друком (штампом). При цьому в розд. 1 "Терміни і поняття" Правил перевезень визначено, що замовником може виступати не лише вантажовідправник, але і вантажоодержувач, що уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно п. 2.7 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку "первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України". У цьому ж пункті передбачено, що "документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм".

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (далі - Наказ № 488/346). Відповідно до п. 2 цього наказу застосування вказаних форм первинного обліку усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Проте важливо відмітити, що Наказ № 488/346 не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до ст. 1, 2 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року № 493/92, з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Як встановлено п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Наказ № 488/346 підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України, а оскільки його державна реєстрація не здійснювалась, він є таким, що не набрав чинності, і не створює правових наслідків для платників податків.

Вищесказане свідчить про необов'язковість виконання вимог Наказу № 488/346 підприємствами, що не входять в сферу управління органу, що видав цей нормативно-правовий акт.

Крім того, Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортному і обліку транспортної роботи, затверджена спільним наказом Міністерства статистики і Міністерства транспорту України від 07.08.1996 року № 228/253, виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31.05.2006 року згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15.05.2006 року № 10/68.

Дана позиція знайшла своє відображення в судовій практиці, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2005 року о справі № 34/281а.

Посилання в Акті перевірки на обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних згідно Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1996 року, є не обґрунтованими.

З таким висновком погоджується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03.10.2012 року по справі №К/9991/48130/12: «оскільки вказаний наказ не був зареєстрований Міністерством Юстиції України і відповідно є нечинним згідно п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», яким передбачено, що вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності».

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно - транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи передбачені законодавством.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ Мрія - Лізинг" , ПДВ за якими включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ відповідних періодів.

Факт придбання паливно-мастильних матеріалів підтверджується дослідженими в судовому засіданні належним чином оформленими документами (договорами, податковими накладними тощо), а вказані господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

При цьому суд звертає увагу, що відсутність товаррно-транспортних накладних не може ставити під сумнів проведення господарської операції, оскільки її факт підтверджено належно оформленими податковими накладними, перерахуванням коштів. Товарно-транспортна накладна може слугувати доказом поставки товару, а не використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності позивача.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що висновок контролюючого органу про завищення ТОВ Новагріс" податкового кредиту з ПДВ у зв'язку із ненаданням підтверджуючих документів використання придбаних паливно - мастильних матеріалів в господарській діяльності, ґрунтується лише на припущеннях, а отже і в цій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення слід скасувати.

Також в акті перевірки №29/2201/33579459 від 27.12.2013 зазначено, що ТОВ "Новагріс" використало кошти із спецрахунку не на виробничі цілі, а тому занижено податкове зобов'язання з ПДВ за 2013 рік в сумі 67639,17 грн. Такі висновки контролючим органом зроблено на підставі того, що, на думку перевіряючих, всупереч ст. 209 ПК України ТОВ "Новагріс" отримало кошти від ФГ НВО "Мрія" не на спец рахунок, а на загальний.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема договором купівлі - продажу укладених між Фермерським господарством «Науково виробниче об'єднання «Мрія» (Постачальник) та ТОВ «Новагріс» (Покупець), Постачальник відповідно до умов укладених договорів зобов'язується поставити (продати) у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору насіння пшениці.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПК України, визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

На виконання умов даного договору TOB «Новагріс» 22.08.2013 року здійснено попередню оплату в сумі 67639,17 грн. ФГ «НВО «Мрія» в рахунок придбання насіння пшениці.

Враховуючи велику кількість рахунків, бухгалтером TOB «Новагріс» було здійснено помилку в платіжному дорученні №1 від 20.08.2013 року на суму 67639,17 грн., а саме в рахунку із якого мають бути списані кошти, вказано загальний рахунок №26007001100768, відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик».

Натомість кошти в розмірі 67639,17 грн., як частина сплати за даним договором, мали бути сплачені із спеціального рахунку № 26049000210001, відкритому у ПАТ «Діві Банк».

Отже, TOB «Новагріс» розглядає платіж в розмірі 67639,17 грн., здійснений 20.08.2013 року із загального рахунку №26007001100768, відкритого у ПАТ «КБ Хрещатик» як помилковий та такий, що підлягає поверненню, про що повідомлено ФГ «НВО «Мрія» у листі від 22.08.2013 року № 22/08-1. Крім того, повідомлено ФГ «НВО Мрія», що 22.08.2013 року Товариством здійснено повторно оплату в сумі 67 639,17 грн. із спеціального рахунку № 26049000210001, відкритому у ПАТ «Діві Банк».

Всупереч вимогам пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, 22.08.2013 року ФГ «НВО «Мрія» помилково складено податкову накладну №176/2 від 22.08.2013 року на загальну суму 67639,17 грн., оскільки даний платіж направлений на погашення заборгованості за договором купівлі - продажу насіння пшениці від 01.09.2011 року № 01-09-11/Н, при цьому податкові зобов'язання було сформовано раніше при постачанні товару.

У зв'язку з чим, на помилково складену податкову накладну від 22.08.2013 року № 176/2 ФГ «НВО «Мрія» складено розрахунок коригувань кількісних та вартісних показників від 18.09.2013 року № 7/2 про повернення коштів в розмірі 67639,17 грн.

Крім того, листом від 18.09.2013 року № 322 голова ФГ «НВО «Мрія» повідомив, що у зв'язку з допущеною помилкою в призначенні платежу платіжного доручення від 18.09.2013 року на загальну суму 67639,17 грн. необхідно вважати правильним призначення платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення №1 від 20.08.2013 року на суму 67 639,17 грн.».

Враховуючи вищевказане, оплата, яка здійснена 22.08.2013 року, направлена на закриття існуючої заборгованості за договором купівлі - продажу насіння пшениці від 01.09.2011 року №01-09-11/Н.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що кошти в розмірі 67639,17 грн. сплачені 20.08.2013 із загального рахунку ТОВ Новагріс" були повернуті ФГ НВО "Мрія" 18.09.2013 на загальний рахунок ТОВ "Новагріс" відповідно до платіжного доручення №96637329 від 18.09.2013, в зв'язку з чим висновки перевіряючих щодо використання ТОВ "Новагріс" коштів із спецрахунку не на виробничі цілі, та про заниження податкового зобов'язання з ПДВ за 2013 рік в сумі 67639,17 грн. є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем - Збаразькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Тернопільській області (Підволочиське відділення) не надано достатніх та беззаперечних доказів, щодо виявлення в ході перевірки ТОВ "Новагріс" зазначених в акті перевірки порушень, що свідчить про введення ТОВ "Новагріс" податкового та бухгалтерського обліку з дотриманням встановленого порядку, а отже податковий орган надав неправильну оцінку первинним документам та іншим доказам та невірно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого зроблено помилкові висновки в акті перевірки, а винесене податкове повідомлення - рішення є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Проаналізувавши наявні матеріали та обставини справи, подані сторонами докази, а також норми що діяли на час спірних правовідносин, суд прийшов до внутрішнього переконання про безпідставність, необґрунтованість та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції рішення №0000182200 від 24.02.2014 року підлягає до скасування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а отже позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір в розмірі 487,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Збаразької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (Підволочиське відділення) форми "Р" №0000182200 від 24 лютого 2014 року.

3 Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новагріс" (код ЄДРПОУ 33579459, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область) судовий збір в сумі 487,20 гривень (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) сплачений відповідно до платіжного доручення №1 від 11 липня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

В повному обсязі постанова складена та підписана 22.09.2014.

Головуючий суддя Жук А.В.

копія вірна

Суддя Жук А.В.