Рішення № 40751159, 25.09.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3331/14

Провадження № 2/740/1070/14

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючої-судді Пантелієнко В.Г.,

при секретарі Філоненко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з будинку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила виселити відповідачів у зв'язку з неможливістю сумісного проживання, з посиланням на ст.. 116,157 ЖК України. До початку слухання справи позивачка змінила підставу вимог і подала уточнений позов в якому просила усунути перешкоди з боку відповідачів у здійсненні нею права власності на будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з її будинку, оскільки вони є тимчасовими мешканцями, з посиланням на ст.. 818 ЦК України. В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що вона є власницею 1/10 частини вказаного будинку на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською державною нотаріальною конторою від 14.05.1963 року, а також співвласницею 2/5 частин будинку разом із ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_6 на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською держнотконторою 11.08.1948 року. ? частина будинку належить ОСОБА_14 на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською міською держнотконторою 26.12.2001 року. ЇЇ сестри в будинку не жили, вона проживала там разом з онуком ОСОБА_9 Після смерті ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в будинок вселилась відповідачка, яка є матір'ю ОСОБА_9, та її співмешканець. Вона цьому не заперечувала, оскільки будинок має два входи. Відповідачка ОСОБА_4, була дружиною її сина ОСОБА_15, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. На протязі останнього року відповідачі постійно порушують правила проживання, псують майно, на зауваження позивачки не реагують зухвало ображають її та погрожують розправою, влаштовують сварки. Так як договору найму з відповідачами вона не укладала і дозволу на поселення не давала на її думку вони є тимчасовими мешканцями. Просить суд в силу ст. 818 ЦК України виселити їх як тимчасових мешканців.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що в її власності перебуває частина будинку АДРЕСА_1 Близько двох років в частині будинку, який має окремий вхід проживають відповідачі. Ні вона, ні треті особи, як співвласники будинку, не надавали згоди на проживання відповідачів у вказаному будинку. Дозвіл на вселення відповідачів надав її онук ОСОБА_9, якому в свою чергу надала згоду на вселення вона. З січня 2014 року між нею та відповідачами виникли неприязні відносини. Відповідачі безпідставно ображають її, на зауваження не реагують, ведуть себе зухвало, за комунальні послуги не сплачують. Просить суд винести рішення про виселення відповідачів.

Представник позивача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити пояснивши, що відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є членами сім'ї позивачки, а отже є тимчасовими мешканцями, які ображають її, ведуть себе зухвало, тому просить суд винести рішення про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з належного позивачці будинку.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, тому суд розглянув справу в їх відсутність з винесенням заочного рішення.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи в їх відсутність.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засідання не з'явились повідомлені належним чином, тому суд розглянув справу в їх відсутність.

Допитаний у судовому засіданні дільничий ОСОБА_16 пояснив, що починаючи з січня 2014 року позивачка неодноразово зверталась з скаргами на колишню невістку та її співмешканця щодо застосування до неї насилля . Особисто він мав розмову з відповідачами, однак ніякого насильства по відношенню позивачки встановлено не було. Вони пояснювали, що позивачка провокує конфлікти, однак вони намагаються уникати їх та не реагувати на її провокації. Це ж підтвердив і свідок.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідка, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З довідки КП «Ніжинське МБТІ» від 08.08.2014 року (а.с 63) вбачається, що ОСОБА_2 є власницею 1/10 частини будинку розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською державною нотаріальною конторою від 14.05.1963 року, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_6 є власниками 2/5 частин вказаного будинку на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською держнотконторою 11.08.1948 року, ОСОБА_14 власник 1/2 частини на підставі договору дарування посвідченого Ніжинською міською держнотконторою 26.12.2001 року.

Свідоцтвом про смерть підтверджується, що ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

З спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_14 вбачається, що спадщину прийняв ОСОБА_9, який є спадкоємцем за правом представлення (а.с 38 зворотній бік).

Свідчення позивача про те, що вона як дружина ОСОБА_14 успадкувала частину належного йому будинку, не відповідає дійсності, так як записом акта про розірвання шлюбу № 255 від 21.11.1979 року підтверджується, що зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 шлюб в 1979 році було розірвано (а.с 45).

Жодний з досліджених в судовому засіданні відмовних матеріалів Ніжинського МВ УМВС від 22.01.2014 року, 17.03.2014 року, 25.03.2014 року, не містить заходів реагування застосованих до відповідачів, та не доводить неправомірної поведінки відповідачів по відношенню до позивачки.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.

Підставою виселення відповідачів, на якій наполягала представник позивачки, та сама позивачка в позові, є виселення відповідачів, як тимчасових мешканців, статус яких визначений нормами ст.. 818 ЦК України.

Згідно ст. 818 ЦК України, яка міститься в главі 59 «Найм (оренда) житла» Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців).

Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом.

Тимчасові мешканці повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання.

Отже вказана норма закону передбачає, що наймачі (орендарі) можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи, а після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання, повинні звільнити помешкання.

На а.с 107 міститься попередження про виселення адресоване позивачкою відповідачам, в якому ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають в її будинку як тимчасові мешканці, на даний час вона вимагає, щоб вони виселились та забрали всі свої речі. Однак при цьому в судовому засіданні жодним доказом не доведено укладання з відповідачами ні договору найму ні оренди, а статус відповідачів, як тимчасових мешканців позивачка визначила без врахування норм та положень глави 59 ЦК України.

Попередження, що мається матеріалах справи, датоване 19.08.2014 року, тобто після звернення з позовом до суду, крім того воно не може бути доказом вимоги наймача або наймодавця про звільнення з помешкання, оскільки договір найму житла з відповідачами не укладався (ні усно, ні письмово).

Як наголошувала сама ОСОБА_2 відповідачі проживають в будинку АДРЕСА_1, з дозволу третьої особи- її онука ОСОБА_9, який як встановлено під час розгляду справи є співвласником будинку, так як прийняв спадщину після свого діда, хоча і не оформив відповідного свідоцтва про право власності на спадщину.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є співвласником житлового будинку, а не наймачем (орендарем) житла з якого просить виселити відповідачів.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) одна сторона -власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні(наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

В судовому засіданні не встановлені обставини, за яких позивачка мала статус наймодавця, а відповідачі статус наймачів, тому дана норма закону ніяким чином не пов'язується із сторонами, а відтак і їх обов'язками один перед одним.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді справи про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, правомірність проживання або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Законодавцем встановлені підстави виселення членів сім'ї власника будинку (ст. 157 ЖК України) однак позивачка категорично не визнавала колишню невістку членом своєї сім'ї і заперечила таку підставу виселення в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд вважає, відповідачі не є тимчасовими мешканцями в розумінні ст. 818 ЦК України, так як вселились та проживають у будинку з дозволу його співвласника, а не орендаря, не укладали при цьому ніяких договорів найму житла, тому підстави для задоволення позову про їх виселення в розумінні ст. 818 ЦК України відсутні.

Керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України, ст. 150 ЖК України, ст. 818 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з будинку, відмовити.

Направити відповідачам рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заяву відповідача про перегляд заочного рішення може бути подано Ніжинському міськрайонному суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.Г. Пантелієнко