Постанова № 40751108, 04.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 804/7454/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Волкові В.В. за участю: представників позивача - Ліпіна Ю.О., Бурі Я.В. представника відповідача - Максимової А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що посадовими особами відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар», код ЄДРПОУ 33983588) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000802201, № 0000812201, №0000831501, № 0000821501, №0000841501 та від 05.04.2014 року № 0000841501.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що він зі свого боку виконав всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 року №0000802201 (форма «Р»), № 0000812201 (форма «В4»), №0000831501 (форма «С»), №0000821501 (форма «С»), № 0000841501 (форма «С») та від 05.04.2014 року № 0000841501 (форма «С»).

В судовому засіданні представники позивача пред'явлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що прийняті на підставі висновків акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000802201 (форма «Р»), № 0000812201 (форма «В4»), №0000831501 (форма «С»), №0000821501 (форма «С»), № 0000841501 (форма «С») та від 05.04.2014 року № 0000841501 (форма «С») є цілком законними та вірними, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська фірма «Агростар» (код за ЄДРПОУ 33983588) зареєстроване 16.01.2006 року в Дніпропетровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області. Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.09.2007 р. за № 5474 та перебуває в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Сільськогосподарська фірма «Агростар», код ЄДРПОУ 33983588 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 23 січня 2014 року № 48/22-01/33983588.

Зазначеною перевіркою, згідно її висновків, встановлені наступні порушення:

- п.187.1. ст.187, п.209.6., п.209.7. ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6 396 510 грн., а саме за травень 2012 року - 53 грн., липень 2012 року 100328 грн., серпень 2012 року - 373 698 грн., вересень 2012 року - 618 392 грн., жовтень 2012 року - 146 129 грн., листопад 2012 року - 1 813 грн., грудень 2012 року - 4 949 грн., квітень 2012 року - 107 489 грн., травень 2013 року - 343 254 грн., серпень 2013 року - 4690576 грн., вересень 2012 року 9 829 грн.;

- п.п.198.5. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «СФ «АгроСтар» завищено від'ємне значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства всього на суму 1 611 499,0 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 1 611 499 грн.;

- п.п.168.1.2., п.п.168.1.5. п.168.1. ст.168 абз. «а» п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ, а саме несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у січні, лютому, березні та квітні 2013 року, нарахована пеня за несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 559,79 грн.;

- п.1 ст.9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями)

- здійснення торгівлі продукцією власного виробництва через касу підприємства без оформлення прибуткових касових ордерів у кількості 46 ордерів.

Відповідальність за дане порушення передбачена п.7 ст.17 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- п.2.2., п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями);

- несвоєчасне оприбуткування готівки в касі підприємства у сумі 61 898,12 грн.

Відповідальність за дане порушення передбачена ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами та доповненнями).

- п.2.11 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями)

- проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 7621,42 грн.

Відповідальність за дане порушення передбачена ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами та доповненнями).

Судом також встановлено, що не погодившись з висновками, які містяться в акті, ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» оскаржило їх в своїх запереченнях від 28.01.2014 року на акт № 48/22-01/33983588 від 23.01.2014 р. 17.02.2014 року позивач отримав відповідь Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.02.2014 р. №1870/10/04-17-22-01-15, якою заперечення ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» від 28.01.2014 року залишено без задоволення.

17.02.2014 року ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» отримало податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000802201 (форма «Р»), від 07.02.2014 року №0000812201 (форма «В4»), від 07.02.2014 № 0000831501 (форма «С»), від 07.02.2014 року № 0000821501 (форма «С»), від 07.02.2014 року № 0000841501 (форма «С»).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, 20.02.2014 року ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» подало скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. 22.04.2014 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.04.2014 р. № 2195/10/04-36-10-08-09, відповідно до якого ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області залишає без змін податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 07.02.2014 року № 0000802201 про збільшення ТОВ «СФ «АгроСтар» суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 7 995 637,50 грн., № 0000812201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 611 499 грн., № 0000831501 та №0000821501 про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 7 621,42 грн. та 309 490,60 грн.; скасовує податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ від 07.02.2014 року № 0000841501 в частині 7650 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкцій за порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а у іншій частині залишає зазначене податкове повідомлення-рішення без змін і скаргу платника податків - без задоволення.

Після чого, не погодившись з вищевказаними рішенням про результати розгляду скарги та податковими повідомленнями-рішеннями, 25.04.2014 року ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» подало скаргу на рішення про результати розгляду скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.04.2014 р. №2195/10/04-36-10-08-09 та вищевказані податкові повідомлення-рішення до Міністерства доходів і зборів України.

08.05.2014 позивачем було отримано від Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року №0000841501 (форма «С»), яким ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» було донараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. на підставі рішення про результати розгляду скарги від 14.04.2014 р. № 2195/10/04-36-10-08-09.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2014 року №0000841501 (форма «С»), 13.05.2014 року ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» направило до Міністерства доходів і зборів України уточнення до скарги від 25.04.2014 року з проханням його скасувати. 20.05.2014 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України від 15.05.2014 р. №8610/6/99-99-10-01-02-15, відповідно до якого Міністерство доходів і зборів України залишає без змін податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.02.2014 р. № 0000802201, № 0000812201, № 0000831501, № 0000841501 з врахуванням рішення ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.04.2014 р. № 2195/10/04-36- 10-08-09.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 07.02.2014 року № 0000802201, № 0000812201, №0000831501, № 0000821501, № 0000841501 та від 05.04.2014 року № 0000841501, прийнятих Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.22.1. ст.22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. статті 14 ПК України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6-138.9., підпунктами 138.10.2. - 138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11. ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. ст.138, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї ст.138 та у статті 139 ПК України.

За приписами пп.139.1.6. п.139.1. ст.139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених п.153.3. ст.153 та ст.160 цього кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом 4 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п.138.2. ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (ч.1 та 2 ст.9 Закону).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Так, суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки щодо порушення п.187.1. ст.187 та п.209.2. ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме підприємством ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» занижено податкові зобов'язання з ПДВ декларації по розрахункам з бюджетом на загальну суму ПДВ 22 967 грн., в тому числі за серпень 2012 року на 22 967 грн. На такий висновок вплинув той факт, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» віднесено до складу податкових зобов'язань по скороченій декларації сільськогосподарського товаровиробника суму ПДВ по операціях з реалізації придбаної сої, яка не є продукцією власного виробництва, а саме згідно податкової накладної від 26.01.2012 р. № 22 назва підприємства-постачальника ТОВ «Приват-Альянс» на суму з ПДВ 137 417,78 грн. (сума ПДВ 23 236,30 грн.). В подальшому при проведенні перевірки даних складського обліку встановлено, що придбана продукція була реалізована згідно податкової накладної від 22.08.2012 р. №15/2 ДП «НВДА «НАУКОВА» НААНУ» сума ПДВ 22 966,87 грн., з огляду на наступне.

ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» придбало відповідну продукцію (сою згідно видаткової податкової накладної № 22 від 26.01.2012 р.) для використання у власній господарській діяльності як посівний матеріал. В подальшому зникла потреба у використанні цієї продукції у господарській діяльності і підприємство реалізувало придбану продукцію. При зміні цільового використання ТМЦ, у відповідності до ст.ст.198., 209. Податкового кодексу України, підприємство повинно було перенести податковий кредит зі спеціальної декларації до декларації, по якій проводяться розрахунки з бюджетом. Натомість, позивач нарахував лише податкові зобов'язання на реалізовані ТМЦ по спеціальній декларації, що є сторнуванням віднесеного податкового кредиту. При донарахуванні податкових зобов'язань по загальній декларації, до такої декларації підприємство мало право включити до податкового кредиту суму ПДВ нараховану по операціям з реалізації сої, однак не скористалося цим правом. Тобто, ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» не занизило податкові зобов'язання з ПДВ декларації по розрахункам з бюджетом на загальну суму ПДВ 22 967 грн., в тому числі за серпень 2012 року на 22 967 грн.

Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «СФ «АгроСтар» з ДП «НВДФ АФ «Наукова» НААНУ згідно наступних договорів.

Так, між ТОВ «СФ «АгроСтар» та ДП «НВДФ АФ «Наукова» НААНУ було укладено договори купівлі-продажу біологічних активів (сходів сільськогосподарських культур) від 17.04.2012 р. № 171/04/12 та від 01.07.2013 р. № 01/0713.

Згідно п.1.1. договору № 171/04/12 від 17.04.2012 року Продавець (ДП «НВДА «Наукова» НААНУ») зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ «СФ «АгроСтар») біологічні активи, зокрема: посіви пшениця озима, посіви багаторічні трави з/к - люцерна, посіви ячмінь озимий, посіви рапс озимий, багаторічні трави сіно-люцерна.

Відповідно до п.3.2. договору №171/04/12 від 17.04.2012 року, покупець, після підписання Сторонами цього договору має право зібрати та розпорядитись на власний розсуд урожаєм придбаних за цим договором сходів (посівів) сільськогосподарських культур, визначених в п.1.1. цього договору.

Біологічні активи за договором №171/04/12 від 17.04.2012 року були отримані ТОВ «СФ «АгроСтар» на підставі акту від 17.04.2012 року. Також на товар було отримані відповідні податкові накладні.

Згідно п.1.1 договору № 01/0713 від 01.07.2013 року Продавець (ДП «НВДА «Наукова» НААНУ») зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ «СФ «АгроСтар») біологічні активи, зокрема: посіви зерносуміш, посіви кукурудза, посіви кукурудза на зерно, посіви соняшник.

Відповідно до п.3.2. договору № 01/0713 від 01.07.2013 року, покупець, після підписання Сторонами цього договору має право зібрати та розпорядитись на власний розсуд урожаєм придбаних за цим договором сходів (посівів) сільськогосподарських культур, визначених в п.1.1. цього договору.

Біологічні активи за договором № 01/0713 від 01.07.2013 року, були отримані ТОВ «СФ «АгроСтар» на підставі акту від 03.07.2013 року. Також на товар було отримані відповідні податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки, придбані ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» біологічні активи відповідно договорів купівлі-продажу № 171/04/12 від 17.04.2012 року та № 01/0713 від 01.07.2013 року були зібрані та оброблені, а потім реалізовані за відповідними договорами купівлі-продажу як сільськогосподарська продукція.

Суд не погоджується з висновками відповідача в акті перевірки стосовно того, що ТОВ «СФ «АгроСтар» продало продукцію отриману від придбаних біологічних активів, сходів сільськогосподарської продукції, тобто продукцію невласного виробництва.

Згідно з пп.14.1.234. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей гл.2 розд.XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Так, під виробництвом чинне законодавство України розуміє економічну діяльність, результатом якої є продукція. При цьому передбачено, що це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності (в тому числі і сільського господарства) (розділ 4 Національного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010»).

Стаття 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 р. №2238-ІІІ визначає сільськогосподарське виробництво як вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

Отже, сільськогосподарським виробництвом вважається процес, наслідком якого є готова сільськогосподарська продукція, яка Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», затвердженим наказом Мінфіну від 18.11.2005 р. №790, визначається як актив, одержаний в результаті відокремлення від біологічного активу, призначений для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Разом із цим, ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» - покупець прав власності на посіви самостійно виконало окремі стадії біологічного процесу вирощування сільгосппродукції, внаслідок чого отримало та зібрало врожай такої продукції.

Згідно з Методикою розрахунку рівня рентабельності сільськогосподарської діяльності сільськогосподарських підприємств, затвердженою наказом Держкомстату від 14.02.2011 р. № 33, сільськогосподарським виробництвом є діяльність, що включає стадії технологічного процесу, пов'язані з вирощуванням сільськогосподарських культур і тварин та отриманням внаслідок цього продукції сільського господарства.

Таким чином, оскільки діяльність сільгосппідприємства пов'язана з біологічними процесами вирощування сільгосппродукції і така діяльність призвела до передбаченого законодавством результату - отримання врожаю готової сільгосппродукції, то можна констатувати, що така діяльність є виробництвом сільськогосподарської продукції. При цьому ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» самостійно (безпосередньо) здійснювало таку діяльність, а тому отримана в її результаті продукція є сільгосппродукцією власного виробництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що, ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» не порушувало п.187.1. ст.187, п.209.6. ст.209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ (зі змінами та доповненнями) та правомірно віднесла суму у розмірі 6 373 542,11 грн. до декларації, щодо спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000802201 (форма «Р») винесено безпідставно, та підлягає скасуванню.

Разом із цим, суд критично ставиться до висновків акту перевірки зроблені відповідачем, щодо порушення п.п.198.5. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ (зі змінами та доповненнями) ТОВ «СФ «АгроСтар» завищено від'ємне значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства всього на суму 1 611 499 грн., в тому числі за грудень 2012 року на суму 1 611 499 грн. На підставі вищевказаного Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення рішення від 07.02.2014 року № 0000812201 (форма «В4»), яким нарахована сума грошового зобов'язання у розмірі 1 611 499 грн., з огляду на наступне.

В акті перевірки, зазначено, що товари (послуги) використані для вирощування загиблих посівів (насіння, добрива, паливо) не можуть вважатися використаними в господарських операціях, які є господарською діяльністю, адже урожай із таких посівів не буде зібрано та реалізовано.

Натомість, собівартість реалізованих біологічних активів дорівнює їх справедливій вартості за вирахуванням очікуваних витрат на місці продажу, яку було визначено на останню дату балансу і за якою вони відображаються в обліку на дату реалізації (пп.7.9 п.7 наказ Мінфіну України від 29.12.2006 р. № 1315 «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів»).

П.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року № 790, біологічний актив та/або сільськогосподарська продукція визнаються активом, якщо існує імовірність отримання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

П.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року № 790, первісна вартість безоплатно одержаних біологічних активів дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

П.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року № 790, біологічні активи відображаються на дату проміжного і річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу.

П.13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року №790, визначення справедливої вартості біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку. За наявності кількох активних ринків біологічних активів і сільськогосподарської продукції їх оцінка ґрунтується на даних того ринку, на якому підприємство передбачає продавати біологічні активи та/або сільськогосподарську продукцію.

П.17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року №790 Витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності.

П.18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» затвердженого наказом міністерства фінансів від 18.11.2005 року № 790, доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності протягом звітного (календарного) року, визначаються як різниця між вартістю біологічних активів і сільськогосподарської продукції, оцінених у порядку, передбаченому пунктами 9 і 12 Положення (стандарту) 30, та витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями. Зазначені доходи (витрати) включаються до складу інших операційних доходів (витрат).

У відповідності до п.4.2. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315, первісна вартість безоплатно одержаних біологічних активів дорівнює їх справедливій вартості з урахуванням витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою ціллю. На справедливу вартість безоплатно отриманих довгострокових біологічних активів збільшується додатковий капітал, а поточних активів - інший операційний дохід.

Відповідно до п.5.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року №1315, біологічні активи відображаються на дату проміжного та річного балансу за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів та сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку.

Згідно п.5.20. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року №1315, якщо стає можливим визначити справедливу вартість поточних біологічних активів, вони переоцінюються до справедливої вартості, зменшеної на очікувані витрати на місці продажу, різниця між первісною вартістю (виробничою собівартістю), за якою вони обліковувались, та їх справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, відображається у складі інших операційних доходів (витрат).

В силу п.6.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315, сільськогосподарська продукція та додаткові біологічні активи при їх первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу. Визначення справедливої вартості додаткових біологічних активів і сільськогосподарської продукції ґрунтується на цінах активного ринку.

Згідно п.7.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 року № 1315, унаслідок сільськогосподарської діяльності підприємство отримує доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних протягом звітного (календарного) року. Такі доходи (витрати) визначаються як різниця між вартістю біологічних активів і сільськогосподарської продукції, оцінених за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, та витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями, що були понесені для отримання біологічних активів та сільськогосподарської продукції.

Суму «завищення від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з ПДВ зі спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства у розмірі 1611499 грн.» було розраховано перевіряючими виходячи з витрат на придбання дизельного палива для проведення посівних робіт на насіння, в результаті яких частково загинув урожай, на суму 8 057 494,06 грн. ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» використало дизельне паливо, податок на додану вартість у зв'язку з придбанням якого, був віднесений до податкового кредиту, виключно в операціях, що є господарською діяльністю платника податку. В подальшому, виконуючи вимоги бухгалтерських стандартів, підприємство здійснило відображення різниці між фактичною собівартістю та справедливою вартістю виготовленої сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п.189.9. ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 року № 0000812201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також вважає, що ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» не порушувало п.2.2., п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (із змінами та доповненнями), оскільки готівкові кошти, які були оприбутковані згідно вищевказаних банківських виписок (сліпів), були отримані в підзвіт на виконання господарських потреб працівниками підприємства за корпоративними спеціальними платіжними засобами.

Відповідно до п.1.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 233 «Про здійснення операцій з використання спеціальних платіжних засобів», корпоративний спеціальний платіжний засіб - спеціальний платіжний засіб, який дає змогу його держателю здійснювати операції за рахунком суб'єкта господарювання.

Особливості відкриття та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, визначено Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492.

Згідно п.8.1 Інструкції № 492 відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, проводиться на підставі укладеного між банком і клієнтом у письмовій формі договору, у якому зазначаються умови відкриття поточного рахунку та особливості його використання.

Пунктом 8.3 Інструкції № 492 встановлено обмеження щодо використання коштів з поточного рахунку юридичної особи з використанням спеціальних платіжних засобів. Зокрема, корпоративну платіжну картку не можна використовувати для отримання заробітної плати, інших виплат соціального характеру, розрахунків за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), здійснення іноземних інвестицій в Україну та інвестицій резидентів за її межі.

Отже, нормами чинного законодавства не заборонені операції з одержання готівки з корпоративної картки для виробничих (господарських) потреб. Такі операції тотожні видачі готівки з каси підприємства на вищевказані цілі, тобто аналогічні видачі коштів під звіт.

Операції за допомогою корпоративної картки мають виконуватися з оформленням документів (сліп, квитанція платіжного термінала, чек банкомата тощо), що складаються за місцем проведення операції у кількості примірників, потрібних для всіх учасників розрахунків, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжних систем. З моменту (дати) отримання готівки з корпоративної картки кошти вважаються отриманими під звіт.

Згідно п.2.12. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Відповідно до пп.170.9.2. п.170.9. ст.170 Податкового кодексу України, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

У відповідності до пп.170.9.3. п.170.9. ст.170 ПК України, дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Згідно п.2.11. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Так, судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 61 898,12 грн. були отримані працівниками підприємства за допомогою корпоративного спеціального платіжного засобу, який відкрито за спеціальним рахунком ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар». Відповідні грошові кошти у розмірі 61 898,12 грн. повинні були отримуватись під звіт. Касиром підприємства було помилково зазначено підставу оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 61 898,12 грн., а саме: згідно банківської виписки (сліпу) від 07.05.2012 р. отримано готівкові кошти у сумі 2 800 грн., які оприбутковано до каси підприємства 08.05.2012 р. згідно прибуткового касового ордеру №62; згідно банківських виписок (сліпів) від 08.05.2012 р. отримано готівкові кошти у сумі 28 900 грн. (4000 грн., 900 грн., 4000 грн., 4000 грн., 4000 грн., 4000 грн., 4000 грн., 4000 грн.), які оприбутковано до каси підприємства 10.05.2012 р. згідно прибуткового касового ордеру № 74; згідно банківської виписки (сліпу) від 23.05.2012 р. отримано готівкові кошти у сумі 6 042,68 грн., які оприбутковано до каси підприємства 24.05.2012 р. згідно прибуткового касового ордеру № 70; згідно банківської виписки (сліпу) від 29.05.2012 р. отримано готівкові кошти у сумі 900 грн., які оприбутковано до каси підприємства 30.05.2012 р. згідно прибуткового касового ордеру № 72; згідно банківської виписки (сліпу) від 10.12.2012 р. здано до банку готівкові кошти у сумі 1 300 грн., які оприбутковано до каси підприємства 11.12.2012 р. здано до банку готівкові кошти у сумі 1 300 грн., які оприбутковано до каси підприємства 11.12.2012 р. згідно даних касової книги підприємства; згідно банківських виписок (сліпів) від 12.04.2012 р. отримано готівкові кошти у сумі 21955,44 грн. (1 542,48 грн., 262,96 грн., 4 030 грн., 4 030 грн., 4 030 грн., 4 030 грн., 4 030 грн.), які оприбутковано до каси підприємства 13.04.2012 р. згідно даних касової книги підприємства. Підставою оприбуткування вказаних грошових коштів є повернення коштів виданих під звіт. Зазначені грошові кошти підприємство правомірно оприбуткувало протягом строків передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Згідно п.7.4 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використання, документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Вищевказаними банківськими виписками (сліпами) підтверджується факт отримання грошових коштів зі спеціального рахунку ТОВ «Сільськогосподарська фірма «АгроСтар» за допомогою спеціальних корпоративних платіжних засобів під звіт. Крім того, відповідно до наказів від 10.02.2012 р. № 3/2 та 03.10.2012 р. № 81/1 спеціальні корпоративні платіжні засоби видавалися працівникам з метою використання грошових коштів для господарських потреб та сплати орендної плати пайовикам. Тому, позивач не порушував п.2.2., п.2.6 гл.2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 07.02.2014 року №0000821501 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із цим суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки щодо порушення ТОВ «СФ «АгроСтар» п.1 ст.9 Закону України від 06.07.1995 №25/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), а саме: «в перевіряємому періоді платником податків ТОВ СГ «Агростар» не використовувались в господарській діяльності реєстратори розрахункових операцій. В ході перевірки встановлено порушення п.1 ст.9 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: здійснення торгівлі продукцією власного виробництва (реалізація відходів рапса та зерна) через касу підприємства без оформлення прибуткових касових ордерів у кількості 46 ордерів.

Відповідальність за вищезазначене порушення передбачена п.7 ст.17 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідачем не зазначено в акті на підставі яких матеріалів зроблений висновок про порушення позивачем п.1 ст.9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями). Також, в акті не зазначено на який вид та кількість продукції не було оформлено прибуткові касові ордери у кількості 46 ордерів.

Суд звертає увагу, що під час процедури адміністративного оскарження, податковими органами не було жодним чином обґрунтовано порушення ТОВ «СФ «АгроСтар» п.1 ст.9 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 25/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 року № 0000841501 (форма «С») підлягає скасуванню, оскільки воно винесене не на законних підставах.

Суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення рішення від 07.02.2014 року №0000841501 (форма С), з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що відповідно до рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.04.2014 року № 2195/10/04-36-10-08-09, податкове повідомлення рішення від 07.02.2014 року № 0000841501 в частині застосування штрафної (фінансової санкції) за порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг було скасовано, та на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.05.2014 року №4310/10/04-17-22-01-21 було винесене податкове повідомлення рішення від 05.05.2014 року №0000841501 на суму штрафних фінансових санкцій у розмірі 170 грн. Дані обставини також підтвердила в судовому засіданні представник відповідача.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи усі докази, які були дослідженні у їх сукупності, приймаючи до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 р. № 0000802201, № 0000812201, №0000831501 та від 05.05.2014 р. № 0000841501, прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, з викладених вище підстав, суд приходить до висновку про можливість задоволення адміністративного позову в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 р. № 0000802201, № 0000812201, № 0000831501, № 0000821501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2014 р. № 0000841501.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 09 вересня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.