Постанова № 40751088, 25.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 р. Справа № 804/12987/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Червяченко Д.В.

за участю:

представників позивача - Антоняна К.З., Федорової І.О.

представника відповідача - Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд Плюс» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євробуд Плюс», код за ЄДРПОУ 34898640, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2013 року та реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з ППф «Сіол», код за ЄДРПОУ 24392105, Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000352201. Позивач, вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352201 від 12.08.2014 року, про збільшення суми грошового зобов'язання податку на додану вартість за основним платежем на суму 33 191,25 грн., та за штрафними санкціями на суму 16 595,63 грн., а всього на загальну суму 49786,88 грн., як таке, що не має законної сили щодо донарахування визначених податкових зобов'язань згідно Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача пред'явлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що 04 березня 2013 р. між ТОВ «Євробуд Плюс» та ТОВ «Павлоградінвестбуд» було укладено договір на виготовлення асфальтобетону. Відповідно до акту приймання передачі давальницької сировини від 30.08.2013 р., ТОВ «Євробуд Плюс» передало, а ТОВ «Павлоградінвестбуд» отримало давальницьку сировину в якості бітуму БНД-60/90. Згідно акту про використання давальницької сировини ТОВ «Павлоградінвестбуд» використовував давальницьку сировину бітум БНД-60/90 для виробництва готової продукції -асфальтобетону. У бухгалтерському обліку ТОВ «Евробуд Плюс» дана операція підтверджується калькуляцією на виготовлення асфальтобетону, вимогою на списання на виробничі потреби за № 080 (використання бітуму для виготовлення асфальтобетону), та вимогою на внутрішнє переміщення № 5 (оприбуткування виготовленого асфальтобетону на pax. 201-п) за серпень 2013 р. Згідно акту № ОУ-0000095 здачі-приймання робіт, ТОВ «Павлоградінвестбуд» були виконані роботи по виготовленню асфальтобетону в кількості 355,5 т. На підтвердження використання асфальтобетону ТОВ «Євробуд Плюс» складено матеріальний звіт та вимоги списання на виробничі потреби за № 084, 085, 086 за серпень 2013 р., згідно яких асфальтобетон, виготовлений з використанням бітуму, набутому у ТОВ «Сіол» був використаний для здійснення поточного ремонту вул.Пархоменко в с.В'язівок, капітального ремонту дороги по вул.К.Маркса в с.Богуслав Павлоградського району, що підтверджується актами виконаних робіт по формі 2-КБ підписаними та оплаченими замовниками (В'язівською та Богуславською сільрадами), а тому представники позивача просили суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що в товарно-транспортній накладній № 3 від 27.08.2013 року вказано, що вантажоодержувач ППф «Сіол» та відсутні реквізити, підписи та печатки ТОВ «Євробуд Плюс». Відсутність вищенаведених обставин на товарно-транспортних накладних ставить під сумнів здійснення господарської операції по перевезенню товару. Крім того, в товарно-транспортних накладних № 1 та № 3 зазначено, що товар 27.08.2013 року перевозив водій ОСОБА_4 автомобілем ДАФ, НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2. При цьому слід враховувати, що відстань між м.Павлоград, Дніпропетровської обл. та м.Кременчук, Полтавської області становить 254 км. Тобто, водій поїхав більше ніж 1000 км. (Кременчук -Павлоград; Павлоград - Кременчук та знову Кременчук - Павлоград) вантажним автомобілем з причепом завантажений нафтопродуктом у кількості 25,050 тон за один день, а саме 27.08.2014 року. До перевірки також не надано журналу-ордеру по рахунку 631 за серпень 2013 р. та акти приймання передачі товару, доручення на отримання товару, оборотно-сальдові відомості. Крім того, перевезення небезпечних вантажів відповідно до законодавства допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів.

Представник відповідача також зазначила, що наявність у платника податку виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки прийняте на підставі висновків акту перевірки Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000352201 є цілком законним та вірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд Плюс», (код ЄДРПОУ 34898640) перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в період з 21.07.2014 р. по 22.07.2014 р. на підставі наказу № 591 від 21.07.2014 року, згідно із п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Євробуд Плюс», код за ЄДРПОУ 34898640, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2013 року та реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з ППф «Сіол», код за ЄДРПОУ 24392105.

Так, перевіркою встановлено порушення п.198.1., п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 33 191,25 грн. у серпні 2013 року.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000352201 від 12.08.2014 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 33 191,25 грн., та за штрафними санкціями на суму 16 595,63 грн., а всього на загальну суму 49 786,88 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000352201 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Євробуд Плюс» (Покупець) мало господарські взаємовідносини з ППф «Сіол» (Продавець) на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2013 року №21/08-1. Предмет договору: ППф «Сіол» (продавець) зобов'язується поставити позивачу (покупцю) бітум нафтовий дорожній в'язкий БИД 60/90 ДСТУ 4044-2001.

Як зазначено в акті перевірки, Західно-Донбаською ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області від Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області отримано результати позапланової невиїзної документальної перевірки ППф «Сіол» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість, за результатами якої виявлено нереальність здійснення господарських відносин між ППф «Сіол» та контрагентами, зокрема з ТОВ «Євробуд Плюс».

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які повинні бути внесені до ЄДР, були до нього занесені, вони вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки в них не занесені певні зміни.

На час здійснення господарських операцій підприємство-постачальник ТОВ «Сіол» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, перебуває на обліку в податковому органі, має свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Договір на поставку бітуму від ТОВф «Сіол» був підписаний директором Сушиним І.О.

В акті, на сторінці 3 зазначено, що на товарно-транспортній накладній № 3 від 27.08.2013 р. вказаний вантажоодержувач ППф «Сіол» та відсутні реквізити, підписи та печатки ТОВ «Євробуд Плюс». Проте дана товарно-транспортна накладна ніяким чином не стосується господарських взаємовідносин між ППф «Сіол» та ТОВ «Євробуд Плюс» оскільки, дана товарно-транспортна накладна підтверджує факт придбання товару ППф «Сіол» у ПП «Титан-Кремінь».

Згідно товарно-транспортної накладної № 3 від 27.08.2013 р. вбачається, що ППф «Сіол» придбав у ПП «Титан-Кремінь» товар, а саме бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90, маса 25050 кг, а ТОВ «Приватбудіндустрія» здійснювало перевезення даного товару, про що свідчить договір на надання автотранспортних перевозок № 11/А від 01.08.2013 р.

Водій ОСОБА_4 ТОВ «Приватбудіндустрія» отримав товар від ПП «Титан-Кремінь», яке знаходиться в м.Кременчук Полтавської області та доставив його ППф «Сіол», яке також знаходиться м.Кременчук Полтавської області. Після чого було здійснено перевезення товару до ТОВ «Євробуд Плюс» в м.Павлоград Дніпропетровської області.

За отриманий товар ТОВ «Євробуд Плюс» розрахувався з ППф «Сіол», що підтверджується виписками про що вказано в акті перевірки. На підтвердження отримання вказаного товару є товарно-транспортна накладна № 1 від 27.08.2013 р. та видаткова накладна № РН-0000002 від 27.08.2013 р. з печатками та підписами сторін.

Стосовно ненадання для перевірки актів приймання-передачі товару, доручення на отримання товару, оборотно-сальдові відомості, позивач зазначив, що відповідно до договору № 21/08-1 від 21.08.2013 р. не передбачено складання актів приймання-передачі товару, факт приймання товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 1 від 27.08.2013 р., видатковою накладною № РН-0000002 від 27.08.2013 р. з печатками та підписами сторін, де зазначено номер та дата довіреності на отримання товару на ім'я директора ТОВ «Євробуд Плюс», що і підтвердив останній під час судового розгляду.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, прийом, передача, перевезення, здача вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків при перевезенню вантажів та обліку виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 36.1., 36.5. статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1. статті 47, пункту 49.2. статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Твердження відповідача щодо нереальності угоди між ППф «Сіол» та ТОВ «Євробуд Плюс» не підтверджено жодними фактичними доказами, натомість, надані позивачем документи свідчать про реальність настання правових наслідків та виконання взятих на себе зобов'язань по укладеній угоді з ППф «Сіол». Крім того, реальність здійснення господарської операції підтверджує оборотна відомість по розрахунку 6311 та журнал-ордер по рахунку 201 за серпень 2013 р., згідно яких ТОВ «Євробуд Плюс» оприбуткувало бітум на рахунок 201 від ТОВ «Сіол».

Крім того, Постановою прокуратури Полтавської області від 27.02.2014 р. в межах розслідування кримінального провадження № 42014170000000027 призупинені дії Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області спрямовані на перевірку податкового законодавства суб'єктами господарювання, які мали господарські відносини із ПП «Титан Кремінь» за період з 01.03.2013 р. - 30.09.2013 р. До того ж проведена судово- економічна експертиза, № 4390 від 27.06.2014 р., згідно висновку якої, наданий час не підтверджено порушення податкового законодавства ППф «Сіол» у взаємовідносинах з контрагентом ПП «Титан Кремінь».

Твердження відповідача щодо нереальності угоди між ППф «Сіол» та ТОВ «Євробуд Плюс» не підтверджено жодними фактичними доказами, натомість, надані позивачем документи свідчать про реальність настання правових наслідків та виконання взятих на себе зобов'язань по укладеній угоді з ППф «Сіол». Крім того, реальність здійснення господарської операції підтверджує оборотна відомість по розрахунку 6311 та журнал-ордер по рахунку 201 за серпень 2013 р., згідно яких ТОВ «Євробуд Плюс» оприбуткувало бітум на рахунок 201 від ТОВ «Сіол».

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000352201 є протиправним, а тому підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 року № 0000352201, прийняте Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.