Вирок № 40750215, 31.07.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа№ 308/10582/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2014 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді - Фазикош О.В., при секретарі Рабош А.О., за участю прокурорів Попович І.І., Ільчук І.І.,захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр судових розслідувань за №12013070010000212 від 02.03.2013 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 382 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 мешканця АДРЕСА_2 уродженця м. Ужгород, громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, освіта вища, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 382 КК України,

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070010000212 від 02.03.2013 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 382 КК України.

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 07 лютого 2013 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, в м.Ужгороді по вул. Жупанатська, 3, ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника юридичного відділу комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода Закарпатської області, на яку призначений наказом №66 від 21 вересня 2012 року, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характери своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заповнивши власноручно картку замінник про отримання документів із приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгород, отримав на підставі цієї картки від завідуючої архівосховища ОСОБА_3 документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно (інвентаризаційну справу) заведені на будинки №5 та №35 по вул. Електрозаводська в м. Ужгороді, після чого виніс указані документи з метою їх подальшого привласнення та приховування шляхом зловживання своїм службовим становищем з приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгород.

Після отримання вказаних вище документів (інвентаризаційної справи), ОСОБА_2, їх в приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода не повернув, а привласнив та приховав зловживаючи своїм службовим становищем.

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.357 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є привласнення офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне приховування, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.

Крім цього, 15 лютого 2013 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/2248/13 - к, зобов'язано комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Ужгород надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Ужгород по вул. Електрозаводська, будинки №2, №3, №5, №35, №29, у період з першої реєстрації даних об'єктів по січень 2013 рік, з можливим їх вилученням.

15 лютого 2013 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду по справі №308/2248/13 - к, передано до виконання в комунальне підприємство бюро технічної Інвентаризації м. Ужгород, яку зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції вказаного підприємства за №74 від 15 лютого 2013 року. В подальшому заступник директора комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгород - ОСОБА_4, на виконання та здійснення контролю по виконанню вказаної вище ухвали суду визначив виконавців - юристів юридичного відділу вказаного вище підприємства, а саме начальника юридичного відділу ОСОБА_2 та юриста ОСОБА_6

Однак, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника юридичного і відділу КП «БТІ м.Ужгород», являючись службовою особою даного підприємства, заздалегідь знаючи про ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/2248/13 - к, якою зобов'язано комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Ужгород надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно (інвентаризаційні справи), за адресою м. Ужгород вул. Електрозаводська, будинки №2, №3, №5, №35, №29, у період з першої реєстрації даних об'єктів по січень 2013 рік, з можливим їх вилученням, та отримавши її на виконання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з метою невиконання даної ухвали суду та перешкоджанню його виконанню, приховав документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Ужгород вул. Електрозаводська, будинки №2, №3, №5, №35, №29. А тому ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року зобов'язального характеру щодо надання стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, що посвідчують права власності на нерухоме майно, не виконав.

Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_2, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.382 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, перешкоджання її виконанню, вчинене службовою особою.

В сукупності згідно обвинувального акту своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив злочини передбачені ч.1 ст.357, ч.2 ст.382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 у межах пред'явленого обвинувачення винним себе не визнав та в судовому засідання пояснив, що 21 вересня 2012 року був призначений на посаду начальника юридичного відділу комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода Закарпатської області. В його обов'язки, як начальника юридичного відділу, входило підготовка проектів відповідей на запити юридичних і фізичних осіб; юридичний супровід роботи підприємства; претензійно - позовна робота.

В комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода Закарпатської області отримання із архіву документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно (інвентарних справ), проводився на підставі картки замінника, яку власноручно заповняє особа, яка бажає отримати дану інвентарну справу. Заповнену картку замінник особа передає, архіваріусу або завідувачу архіву, після чого останніми замовнику передається справа, яка ним запитується.

Точної дати ОСОБА_2 не пам'ятає, знаходячись на роботі, він власноручно заповнив картку замінник, розписався у ній про отримання із архіву КП «БТІ м.Ужгорода» інвентарні справи на будинки №5, та №35, по вул. Електрозаводська в м.Ужгороді. Хто саме в архіві йому надав ці інвентарні справи, він на даний час вже не пригадує. Оглянувши в інвентарних справах інформацію, яка його цікавила, повернув їх в архів. Оглянута у судовому засіданні картка замінник заповнена ним і підпис на ній виконаний ним.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року, згідно якої комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода Закарпатської області зобов'язано надати органу досудового розслідування тимчасовий доступ до документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно (інвентарні справи), заведені на будинки №2, 3, 5, 29, 35 по вул.Електрозаводська в м.Ужгороді, з можливим їх вилученням, він отримував на виконання. Проте, ухвалу суду не виконав, так як в архіві підприємства були відсутні інвентарні справи. Ним було підготовлено наказ про створення комісії, щодо пошуку вказаних в ухвалі суду документів, почали шукати, однак не знайшли вказані документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно. Десь через три дні після цього, працівниками міліції на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду в КП «БТІ м.Ужгорода» проведено обшук. Він також, приймав участь в обшуку, але інвентарні справи на будинки №5 та №35 по вул. Електрозаводській у м. Ужгороді, не були знайдені. Вважає, що відповідальність має нести не він за невиконання рішення суду, а керівник або виконуючий обов'язки керівника підприємства.

Так, свідок ОСОБА_3, завідувачка архівосховищем КП БТІ м.Ужгород показала, що 07 лютого 2013 року знаходячись на роботі, до неї в архів прийшов ОСОБА_2, який займав посаду начальника юридичного відділу підприємства, який надав їй одну картку замінник, для видачі йому двох інвентаризаційних справ, заведених на будинки, розташовані за адресою м. Ужгород вул. Електрозаводська, 5 та 35. При цьому ОСОБА_2 не зазначив мету та ціль отримання вказаних інвентарних справ. Картку замінник ОСОБА_2 заповнив власноручно, у якій проставив своє прізвище ім'я по батькові, свій підпис, дату отримання інвентаризаційних справ. Після йому були видані інвентарні справи на будівля, розташовані за адресою м. Ужгород вул. Електрозаводська, №5 та №35. Із того часу, ОСОБА_2 їй не повернув отримані дві інвентаризаційні справи на будинки №5 та №35 по вул. Електрозаводська, в м. Ужгороді.

В архіві підприємства, на підставі ухвали суду, з метою відшукування зазначених вище інвентарних справ проводився обшук, під час якого також був присутній ОСОБА_2 Обшук проводився два дні, однак справи не були відшукані.

27 лютого 2013 року їй стало відомо від керівництва КП «БТІ м. Ужгород» про те, що ОСОБА_2 не може знайти отримані від неї інвентаризаційні справи, заведені на будинки №5, №35 по вул. Електрозаводська, в м. Ужгороді, у зв'язку з цим проводилось службове розслідування.

Крім того, пояснила, що на момент передачі інвентарних справ з архіву КП «БТІ м.Ужгорода» до КП «Архітектурно-планувальне бюро» зниклих інвентарних справ не було, оскільки передавались всі справи по акту.

Свідок ОСОБА_5 - архіваріус КП «БТІ м.Ужгорода» показав, що всі деталі вже не пам'ятає, однак в загальному цю ситуацію знає, детально розповідав на досудовому слідстві. Пояснив, що на момент проведення обшуку працівниками міліції на підставі ухвали суду в КП «БТІ м.Ужгорода» інвентарні справи на будинки №2, №3, №5, №35 та №29 по вул.Електрозаводська в м.Ужгороді не були знайдені. Замість них були картки замінники, видані на ім'я ОСОБА_2 (№5 і №35) та ОСОБА_6 (№2, №3, 29).

Свідок ОСОБА_7, директор КП БТІ м.Ужгород показала, що ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року, згідно якої КП «БТІ м.Ужгорода» що за адресою м. Ужгород вул. Жупанатська, 3, повинно було надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, які посвідчують права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами м.Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №2, 3,5,29 та №35 за період першої реєстрації об'єктів по січень 2013 роки, з можливістю їх вилучення, її заступник ОСОБА_4, визначив виконання даної ухвали на начальника юридичного відділу та юриста ОСОБА_6.

Як їй стало відомо пізніше, що в приміщенні комунального підприємства «БТІ м. Ужгорода», відсутні інвентарні справи заведені на будинки № 5, 29, та 35 по вул. Електрозаводська в м. Ужгороді. На вказаний час вона була на лікарняному, виконуючим обов'язки директора був заступник директора КП БТІ м.Ужгород - ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_4 - заступник директора КП БТІ м.Ужгород, показав, що 18 лютого 2013 року до нього у кабінет зайшла секретар Білокопита Н. В., яка надала для визначення осіб виконавців ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року, згідно якої КП «БТІ м.Ужгорода», що за адресою м. Ужгород вул. Жупанатська, 3, повинні надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, які посвідчують права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами м.Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №2, 3, 5, 29 та №35 за період першої реєстрації об'єктів по січень 2013 роки, з можливістю їх вилучення. Виконавцями цієї ухвали суду він визначив юридичний відділ, начальником якого був ОСОБА_2.

Через декілька днів, точно він пригадати не може, у його службовий кабінет зайшов слідчий Муравець П.М., який представився та вручив копію Ухвали Ужгородського міськрайонного суду, щодо проведення обшуку в приміщенні КП «БТІ м.Ужгорода», що за адресою м.Ужгород вул..Жупанастька, 3, з метою відшукання та вилучення документів, які посвідчують права власності на нерухоме майно, а саме інвентарних справ м. Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №2, 3, 5, 29 та №35. В ході проведення обшуку в його присутності, а також ОСОБА_2 і понятих працівники міліції не виявили вказані інвентарні справи. Натомість, ними була вилучена картка замінник заповнена начальником юридичного відділу ОСОБА_2, який в лютому 2013 року отримував в архіві дві інвентарні справи на будинки №5, 35, по вул. Електрозаводська в м.Ужгороді.

Свідок ОСОБА_8 показав, що у зв'язку із невиконанням ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15 лютого 2013 року, згідно якої КП «БТІ м.Ужгорода», що за адресою м. Ужгород вул. Жупанатська, 3, повинні надати стороні кримінального провадження тимчасовий доступ до документів, які посвідчують права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами м.Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №2, 3, 5, 29 та №35 за період першої реєстрації об'єктів по січень 2013 роки, з можливістю їх вилучення, він звернувся із клопотанням, погодженим із прокурором до суду про надання дозволу на проведення обшуку у архіві підприємства, з метою відшукування зазначених вище інвентарних справ.

Під час проведеного обшуку, який проводився два дні, зазначених інвентарних справ не було знайдено. Натомість, ним була вилучена картка замінник заповнена начальником юридичного відділу ОСОБА_2, який в лютому 2013 року отримував в архіві дві інвентарні справи на будинки №5, 35, по вул. Електрозаводська в м.Ужгороді. Під час обшуку, крім інших осіб, також був присутній ОСОБА_2

Згідно висновку експерта №15/387 від14.06.2013 р., рукописний текст на картці заміннику від 07.02.2013 року та підпис, який наявний лівіше від почерку виконаний ОСОБА_2, а саме «вул..Електрозаводська, ОСОБА_2, 07.02.13». Рукописний текст у верхньому лівому куті Ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 15.02.2013 року у вигляду «Юристи на контроль», виконаний ОСОБА_4.

Відсутність інвентарних справ на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами м.Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №5 та №35, з можливістю їх вилучення, також стверджується протоколом обшуку у приміщенні архіву КП «БТІ м.Ужгород». Ця ж обставина підтверджується протоколом, складеним слідчим за результатами виконання повторної ухвали Ужгородського міськрайонного суду про доступ до вказаних інвентарних справ, згідно із яким такі були відсутні в архіві КП «БТІ м.Ужгород». Крім того, згідно дослідженого протоколу обшуку від 04 березня 2013 року ОСОБА_2 пояснював про причини неповернення інвентарних справ до архіву, тим що залишив справи на тумбочці навпроти кабінету юристів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.10.2013 року було доручено вилучити (здійснити виїмку) у КП «Архітектурно-планувальне бюро» інвентарні справи та документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно - будинки №5,2(29) та 35, які розташовані в м.Ужгород по вул.. Електрозаводській.

Вказані інвентарні справи та документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно - будинки №5,2(29) та 35, які розташовані в м.Ужгород по вул.. Електрозаводській на виконання ухвали суду були зібрані та надані суду.

Допитаний свідок ОСОБА_9, директор КП «Архітектурно-планувальне бюро» показав, що інвентарні справи та документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно - будинки №5,2(29) та 35, які розташовані в м.Ужгород по вул.. Електрозаводській були знайдені після створення комісії 11.09.2013 року на запит адвоката ОСОБА_10 в архіві КП «Архітектурно-планувальне бюро». Також пояснив, що всі інвентарні справи були передані по акту, при передачі частково переносились з одного архіву до іншого протягом 2 днів. Точну кількість справ по акту та реально важко сказати, оскільки інвентарні справи постійно передаються на запити. Вказані інвентарні справи які посвідчують право власності на нерухоме майно - будинки №5,2(29) та 35, які розташовані в м.Ужгород по вул.. Електрозаводській були знайдені лише після запиту адвоката ОСОБА_10 та проведення пошуку комісією, але коли саме вони появились в КП «Архітектурно-планувальне бюро» не може сказати.

Відповідно до п.1.3. посадової інструкції начальника юридичного відділу КП «БТІ м.Ужгород» ОСОБА_2 начальник юридичного відділу безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.

Пунктом 1.5 посадової інструкції встановлено, що начальник юридичного відділу у своїй діяльності керується статутом БТІ, посадовою інструкцією, нормативними актами та діючим законоавдством, інструктивними матеріалами, стосовно питань, що входять до його компетенції.

Відповідно до п.4.2. посадової інструкції начальник юридичного відділу несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межах визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Доводи захисника обвинуваченого про виключення з числа доказів двох аркушів паперу (про те, що 07.02.2013 року ОСОБА_2 отримав інвентарну справу №5 та 35, а 17.01.2013 року ОСОБА_6 отримав інвентарну справу №29), як недопустимого доказу, суд вважає необґрунтованими і не вбачає підстав, передбачених КПК України, для задоволення відповідної заяви захисника та виключення таких з числа доказів.

Доводи обвинуваченого надані ним в ході судового розгляду кримінального провадження в заперечення своєї вини у вчиненні злочину суд розцінює як його намагання уникнути кримінальної відповідальності та реалізацію свого права на захист.

Аналізуючи дослідженні докази суд приходить до таких висновків.

Так, відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.124 та п.9 ч.3 ст.129 Конституції України одним із основних принципів судочинства проголошено обов'язковість судових рішень. У ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами на всій території України.

Склад злочину, передбаченого ст. 382 КК, є формальним, а його об'єктивна сторона вичерпується діянням, з моменту вчинення якого зло чин визнається закінченим і яке полягає: а) в невиконанні судового ак та, б) в перешкоджанні його виконанню. З моменту невиконання судового акта злочин набуває триваючого характеру.

Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання. Невиконання може виражатися у прямій відмові виконати судове рішення або в ухиленні від його виконання. Відмова означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання службової особи виконати судове рішення. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: службова особа відкрито не заявляє про відмову виконати судове рішення, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його виконання.

Перешкоджання виконанню судового рішення передбачає протидію службової особи, наділеної законом певними повноваженнями щодо реалізації вимог, які у ньому містяться, з метою недопущення його реалізації.

Психічне ставлення до наслідків, зазначених у ч. 2 ст. 382 КК, може бути виражене як в умисній, так і в не обережній формі вини. Мотиви злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Саме покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 в повній мірі відповідають встановленим судом обставинам вчинення обвинуваченим злочину і в сукупності узгоджуються , взаємодоповнюються та підтверджуються вище проаналізованими доказами.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених вказаними свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, покази свідків об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відсутність інвентарних справ на нерухоме майно, яке знаходиться за адресами м.Ужгород вул. Електрозаводська, на будинки №5 та №35 в КП «БТІ м.Ужгород» підтверджується дослідженими доказами в судовому провадженні. Суд не бере до уваги те, що інвентарні справи були знайдені після створення комісії 11.09.2013 року на запит адвоката ОСОБА_10 в архіві КП «Архітектурно-планувальне бюро», тобто після направлення обвинувального акту до суду та були знайдені взагалі в іншій установі.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів, що узгоджуються між собою, дають суду підстави кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ст.382 ч.2 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, перешкоджання її виконанню, вчинене службовою особою.

Невизнання обвинуваченим провини у інкримінованому правопорушенні, суд розцінює як вибрану ним позицію уникнути відповідальності за вчинені протиправні дії.

Разом з тим, за змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.91, 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Згідно ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Згідно ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, виражається у таких альтернативних діях стосовно відповідних документів, штампів, печаток: крім іншого 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння шляхом зловживання особи своїм службовим становищем; 6) знищення; 7) пошкодження; 8) приховування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме привласнення офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне приховування, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.

В обвинувальному акті, який надійшов до суду для розгляду ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що працюючи на посаді начальника юридичного відділу комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода Закарпатської області, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характери своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, бажаючи їх настання, заповнивши власноручно картку замінник про отримання документів із приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгород, отримав на підставі цієї картки від завідуючої архівосховища ОСОБА_3 документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно (інвентаризаційну справу) заведені на будинки №5 та №35 по вул. Електрозаводська в м. Ужгороді, після чого виніс указані документи з метою їх подальшого привласнення та приховування шляхом зловживання своїм службовим становищем з приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Ужгород. Після отримання вказаних вище документів (інвентаризаційної справи), ОСОБА_2, їх в приміщення архівосховища комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода не повернув, а привласнив та приховав зловживаючи своїм службовим становищем.

Разом з тим, привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром в подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. В результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи безпосередньо за рахунок викраденого своє матеріальне становище.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357, є мотив - корисливий або інші особисті інтереси. З корисливих мотивів має місце у разі, коли винний, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Однак, обвинувальний акт, не містить даних про мотив - корисливий або інші особисті інтереси.

Згідно ст.370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

Судом були досліджені всі надані прокурором докази на підтвердження інкримінованого ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.357 КК України.

В судовому провадженні прокурором питання про перекваліфікацію або зміну обвинувачення не ставилось.

При цьому, жодним з поданих суду стороною обвинувачення доказів, не доведено поза розумним сумнівом мотив, того що саме з корисливих або інших особистих інтересів ОСОБА_2 приховав інвентаризаційні справи.

Таким чином, суд вважає, що дослідженими доказами не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив дії, які б давали підстави твердити про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.357 ч.1 КК України.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду суду не надано, тому на підставі викладеного, суд вважає, що в ході судового розгляду не доведено вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто привласнення офіційних документів, шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне приховування, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку " вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Таким чином, суд вважає, що за ч. 1 ст. 357 КК України ОСОБА_2 слід виправдати в зв'язку з недоведеністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 , яка передбачена ст. 66 КК України, не виявлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , які передбачені ст. 67 КК України, не виявлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, його особу, який має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітніх дітей, вважає дані обставини такими, що дають підстави вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, , а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України, з встановленням йому обов'язків згідно ст.76 КК України.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, всі пом'якшуючі покарання обставини, вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

В судовому засіданні ОСОБА_2 про застосовування щодо нього положень Закону України «Про амністію у 2014 році» відмовився, відповідних клопотань не заявляв.

Керуючись ст.ст. 323, 324, 373, 374, 375 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.357 ч.1 КК України та виправдати за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого за ст. 382 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно- розпорядчих та адміністративно- господарських функцій протягом одного року.

На підставі ст. 75 КК України - звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання, з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_2 витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи у розмірі 391,20 гривня на користь держави.

Речовий доказ: оригінали посадових інструкцій, наказів, журналів вхідної документації, які були вилучені 28 березня 2013 року, на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15.02.2013 року - повернути за належністю; інвентарні справи та документи, які посвідчують право власності на нерухоме майно - будинки №5,2(29) та 35, які розташовані в м.Ужгород по вул.. Електрозаводській - повернути КП «Архітектурно-планувальне бюро»; картки замінники та інші документи залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.