Ухвала суду № 40749178, 02.10.2014, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

130/2589/14-ц

2/130/933/2014

У Х В А Л А

про забезпечення позову

02.10.2014 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Камінського В.П.

при секретарі - Гудзь К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка заяву Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.08.2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.10.2014 року провадження по справі було відкрито.

02.10.2014 року представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме:

- транспортний засіб типу легковий седан-В, марки ВАЗ, модель 2107, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить Відповідачу - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВІС НОМЕР_3, вид. Жмеринським МРЕВ УДАІ Вінницької області 02.11.2000 року.

- житловий будинок літ. «А», загальною площею 104,9 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м., з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який належить Відповідачу - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, виданого виконавчим комітетом Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області 14.07.2010 р. №1959, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Жмеринським районним структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 14.07.2010 р. №26709864, за реєстраційним №30956589, номер запису 1351, в книзі 7.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що у провадженні цього суду є справа за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, так позичальником не виконано вимоги Кредитного договору щодо повернення Банку суми кредиту та нарахованих процентів, а також оскільки сума заборгованості в розмірі 298 049,36 грн., що стягується Банком, є значною для Відповідача (що підтверджується відсутністю сплати Відповідачем суми заборгованості з моменту направлення листу - претензії з 30 листопада 2012 року), а тому позивач має обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття відповідних заходів, виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором (в тому числі шляхом реалізації ДВС майна Відповідача) може бути неможливим, оскільки належне Відповідачу майно на момент виконання рішення суду з великою мірою вірогідності буде ним відчужене.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, врахувавши зміст позовних вимог та предмет позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, оскільки є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, керуючись пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та враховуючи докази, надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, інші докази у їх сукупності, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, дослідивши надані документи, а також відповідність і співмірність способу забезпечення позову позовним вимогам, який просить застосувати представник позивача в порядку забезпечення заявленого позову, суд визнає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у заяві вказано, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, однак з матеріалів доданих до заяви, а саме з копій свідоцтва про право власності та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить 11/25 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а 14/25 частин будинку належать ОСОБА_2. А тому, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про часткове забезпечення позову, щоб уникнути порушення прав людини, співвласника майна - ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151, 152, 153, 293, 294 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно Відповідача, а саме:

- транспортний засіб типу легковий седан-В, марки ВАЗ, модель 2107, 1999 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВІС НОМЕР_3, вид. Жмеринським МРЕВ УДАІ Вінницької області 02.11.2000 року.

- 11/25 частин житлового будинку літ. «А», загальною площею 104,9 кв.м., житловою площею 55,8 кв.м., з відповідною часткою прибудов, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки

платника податків НОМЕР_1, на підставі свідоцтва про право власності на будинковолодіння з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, виданого виконавчим комітетом Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області 14.07.2010 р. №1959, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Жмеринським районним структурним підрозділом КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 14.07.2010 р. №26709864, за реєстраційним №30956589, номер запису 1351, в книзі 7.

Копію ухвали направити до Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: В.П. Камінський