Ухвала суду № 40748719, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/58419/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Юнісеф" в особі ліквідатора Востокіна Ігоря Сергійовича до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції , Головного управління Державного казначейства у Рівненській області, треті особи: Білоцерківська обласна державна податкова інспекція Київської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання бездіяльності протиправною за касаційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпня 2011 року позивач - Приватне підприємство «Юнісеф» від імені якого діяв Ліквідатор Востокін Ігор Сергійович звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, Головного управління державного казначейства України в Рівненській області, треті особи - Білоцерківська ОДПІ Київської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій та бездіяльності неправомірними, в якому просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф» по справі № 1-127/10 у зв'язку з визнанням боржника банкрутом, визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф» відповідно до постанови від 26.01.2011 року по справі № 1-127/10, визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівенського МУЮ щодо стягнення з рахунку ПП «Юнісеф» коштів у сумі 17 137,20 грн., стягнути з Державного бюджету України збитки у сумі 17 137,20 грн. на користь ПП «Юнісеф».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року.

Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, Відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

05.07.2010 року Господарським судом Київської області було порушено справу за заявою Білоцерківської ОДПІ про банкрутство ПП «Юнісеф».

Постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року було визнано банкрутом ПП «Юнісеф»та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ПП «Юнісеф»призначено арбітражного керуючого Востокіна Ігоря Сергійовича.

Позивачем направлено до Львівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк» запит від 08.11.2010 року щодо залишків коштів на рахунку ПП «Юнісеф».

Листом від 02.12.2010 року Львівська філія ПАТ повідомила, що на рахунку ПП «Юнісеф» № 26005614125170 обліковуються кошти у сумі 17 257,20 грн., також банком було повідомлено, що на виконанні банку знаходяться Постанови про арешт коштів на рахунках, видані Рівненським МУЮ та Білоцерківським МУЮ.

Позивач листом від 02 грудня 2010 року повідомив Відділ державної виконавчої служби Рівненського МУЮ про наявність провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Юнісеф», додавши відповідні документи: копію постанови Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року по справі №БЗ/148-10, завірену судом, копію оголошення в газеті «Голос України» про відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку з виявленням коштів банкрута, 25.01.2011 року Господарським судом було припинено процедуру ліквідації та введено процедуру розпорядження майном.

Постановою Господарського суду Київської області від 26.04.2011 року було затверджено реєстр вимог кредиторів. До складу кредиторів увійшли Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області та Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2011 року ПП «Юнісеф» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На письмовий запит позивача про залишок коштів на рахунку ПП «Юнісеф» Львівська філія АТ «Брокбізнесбанк» своїм листом від 19.08.2011 року № 1303, повідомила, що станом на 19.08.2011 року залишок коштів на рахунку №26005614125170 становить 120,00 грн.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ від 26.01.2011 року ВП № 23442284 на підставі рішення Рівненського міського суду було накладено арешт на кошти позивача у межах суми 17 137, 20 грн.

14 квітня 2011 року зазначені вище кошти були списані з рахунку позивача № 26005614125170 відповідно до платіжної вимоги № 286 від 05.04.2011 року, отримувач коштів - ВДВС Рівненського МУЮ, рах. № 37313001002802, МФО 833017 ГУ ДКУ у Рівненській області. Платіжна вимога оформлена на підставі виконавчого листа від 02.11.2010 року №1-127/10, виданого Рівненським міським судом по кримінальній справі по обвинуваченню засновників ПП «Юнісеф».

Суть спірних правовідносин полягає у бездіяльності відповідача щодо неприйняття постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф» по справі №1-127/10 у зв'язку з визнанням боржника банкрутом та прийняття постанови від 26 січня 2011 року про арешт коштів боржника ВП № 23442284.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанції дійшли висновку про неправомірность дій та бездіяльності державного виконавця, що полягала у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф» 26.01.2011 року та стягнення відповідних коштів з рахунку позивача.

З таким висновкам суду попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно з п.7 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документу ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку ліквідації боржника, внаслідок визнання його банкрутом, виконавчий документ передається до арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документу до арбітражного керуючого, арешт з майна боржника знімається постановою державного виконавця. При направленні виконавчого документу до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого, виконавче провадження підлягає закінченню.

Згідно ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника» одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Аналогічна норма міститься в п. 4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, відповідно до якого виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, уведеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Відповідно до п. 6.2. Інструкції у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження за зверненням стягнення на заставлене майно. Копія постанови надсилається стягувачу з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного господарського суду з заявою про визначення його кредитором.

Як було зазначено вище, постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року ПП «Юнісеф» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, у разі визнання боржника банкрутом обов'язком державного виконавця є винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, окрім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що постанова відповідача від 26 січня 2011 року про арешт коштів боржника ВП № 23442284 підлягає скасуванню, оскільки прийнята безпідставно та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Оскільки постановою Господарського суду Київської області від 06 липня 2011 року ПП «Юнісеф» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач, не прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф» по справі №1-127/10, діяв всупереч Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду попередніх інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець