Постанова № 40747142, 26.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2014 року

11:00 № 826/616/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (далі – позивач, ТОВ «Оберон-Трейд») до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013 року № 100250000/2013/600932/2.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, без належних на те підстав та всупереч правилам визначення митної вартості безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Крім того, позивач зазначив, що ним подані всі документи відповідачу в обґрунтування обраного ним основного методу визначення митної вартості, тому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю та зазначив, що декларантом не підтверджено у повному обсязі відомості про заявлену митну вартість товарів, тому митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу у відповідності до вимог митного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оберон-Трейд», Україна (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № DS130515-1 від 15.05.2013 року з юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), відповідно до умов якого QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd зобов’язується продати, а ТОВ «Оберон-Трейд» зобов’язується прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна, яких зазначені у специфікаціях, що складають невід’ємну частину Договору.

На підставі вказаного контракту позивачем у листопаді 2013 року придбано товар: шини, пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, всесезонні з універсальним протектором, торговельна марка AOSEN, країна походження: КНР, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.

Позивачем, з метою проведення митного оформлення товару: шин гумових, пневматичних для вантажних автомобілів всесезонні з універсальним протектором, подано електронну вантажну митну декларацію № 100250000/2013/076713 та надано товаросупровідні документи відповідно до умов контракту, митна вартість товару заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 13.11.2013 року № 100250000/2013/600932/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та збільшено до 69 997,37 дол. США.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач обґрунтував своє рішення тим, що оригінал інвойсу, поданого товариством, складено російською, а не англійською мовою.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № 100250000/2013/076713 позивачем надано митному органу, зокрема, контракт від 15.05.2013 р. № DS130515-1; інвойс, проформа інвойс, коносамент № NAB21337H303В; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 29.01.2013 №29/01/13-1; платіжні доручення в іноземній валюті №19 від 21.08.2013 р., №25 від 23.10.2013 р.; екологічну декларацію № 92806; акт про проведення фізичного огляду товарів; міжнародну товарно-транспортну накладну; довідку про транспортні витрати від 07.11.2013 р.; пакувальні листи; договір доручення на здійснення декларування; сертифікат; рахунок на оплату.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Крім того, ч. 3 ст. 53 передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідні додаткові документи.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої орган доходів і зборів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

З оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що єдиною причиною вважати здійснений позивачем розрахунок митної вартості невірним була мова, якою складено інвойс.

Однак, з матеріалів справи вбачається та як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.07.2014 року, позивач подавав митному органу інвойс, складений у двох примірниках - російською та англійською мовами. Отже, зазначені твердження відповідача до уваги не беруться, оскільки належним чином не підтверджені та заявлені безпідставно.

Крім того, із письмових заперечень вбачається, що відповідач стверджував про те, що декларантом не подано додаткових угод до договору транспортування товару щодо визначення ставок фрахту та вартості послуг транспортно-експедиторського обслуговування. Крім того, зазначив, що довідка про транспортні витрати містить інші банківські реквізити перевізника, порівняно з відповідним контрактом.

На переконання суду та як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.07.2014 року, жодна з вказаних розбіжностей не впливає на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару та не є підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що усі складові вартості перевезення вказані у довідці, поданій товариством при декларуванні. Відмінність банківських реквізитів цієї довідки та договору перевезення не є підставою для сумнівів у задекларовані вартості, оскільки законодавством не обмежується кількість банківських рахунків, які може відкрити юридична особа.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позивачем були надані митному органі усі документи для підтвердження заявленої митної вартості.

В той час, контролюючим органом на виконання вимог ст.71 КАС України не надано належних та допустимих доказів у підтвердження обґрунтованості застосування ним резервного методу при коригуванні митної вартості.

Разом з цим, судом з’ясовано, що митним органом уже здійснювалось оформлення попередніх партій товару, ввезених позивачем за цим же зовнішньоекономічним контрактом.

Судом встановлено, що Київською міжрегіональною митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару (автомобільні шини, торговельна марка AOSEN, країна виробництва Китай, виробництво Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd) № 100270000/2013/300233/2 від 16.08.2013 року, № 100250000/2013/600933/2 від 13.11.2013 року, що ввозився за зовнішньоекономічним контрактом від 15.05.2013 року № DS130515-1 з юридичною особою «QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., Ltd», Китай (Продавець), тобто аналогічного товару, що ввозився за тим самим контрактом, що і товар у спірних правовідносинах.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2013 року в адміністративній справі № 826/16848/13-а за позовом ТОВ «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300233/2 від 16.08.2013 року, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року позов задоволено. Коригування заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору визнано протиправним.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2014 року в адміністративній справі № 826/20447/13-а за позовом ТОВ «Оберон-Трейд» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013 року №100250000/2013/600933/2, стягнення суми надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року позов задоволено частково. Коригування заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору визнано протиправним.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013 року № 100250000/2013/600932/2, а тому вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи позивач не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, натомість відповідачем в повному обсязі доведено правомірність прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13.11.2013 року № 100250000/2013/600932/2.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оберон-Трейд» (код ЄДРПОУ 38080365) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко