Ухвала суду № 40744097, 29.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2180/14 Головуючий у І інстанції Яковлева Л.В.Провадження № 22-ц/780/4141/14 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 29.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Коцюрби О.П., із участю секретаря Токар Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в особі «Центрального регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання неправомірними дій та зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

19 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, де просив визнати неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Штепи С.О. щодо відмови у знятті арешту, накладеного постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. від 29.09.2011 року в межах виконавчого провадження №28968171 та зобов'язати його зняти арешт з житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,0898 га, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

На її обґрунтування зазначено, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.11.2010 року по справі №2-2105/2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №16-07-Ип/19 від 23.03.2007 року в розмірі 4 185 440,00 грн. та №20-08-Ип/19 від 18.04.2008 року - 1 289 733,90 грн. за виконавчим провадженням №28968171 з виконання виконавчого листа за №2-2105/2010 від 25.05.2011 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Ахмад Н.І. 29.09.2011 року арештовано майно боржника - в т.ч. житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і заборонено відчужувати будь-яке майно.

26.12.2013 року він звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Штепи С.О. із заявою про зняття арешту на зазначене майно, посилаючись на його знаходження, на дату винесення постанови, у спільній сумісній власності боржника та його дружини.

Окрім цього, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2013 року визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку.

Проте, як зазначає ОСОБА_2, йому було відмовлено у задоволенні скарги з порушенням положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог, оскільки оскаржувана постанова ухвалена в межах повноважень державного виконавця і, при цьому, права та свободи заявника не були порушені.

ОСОБА_2, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, де просить скасувати ухвалу і постановити нову про задоволення заявлених вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при її постановленні.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити заявлені апеляційні вимоги, керуючись наступним.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами цивільної справи, постановою головного державного виконавця Ахмад Н.І. підрозділу виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 29.09.2011 року при примусовому виконанні виконавчого листа за №2-2105/2010, виданого 25.05.2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит», в особі Філії «Центральне регіональне управління» «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості за кредитними договорами №16-07-Ид/19 від 23.03.2007 року в розмірі 4 185 440 грн. та №20-08-Ип/19 від 18.04.2008 року - 1 289 733,90 грн., з дотриманням чинного законодавства та у встановленому законом порядку, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить зазначеному боржнику ( а.с. 9-12, 14 ).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2014 року визнано за дружиною заявника - ОСОБА_4 право приватної власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 13 ).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2014 року зазначене рішення суду першої інстанції скасоване і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя ( а.с. 171-175 ).

26.12.2013 року ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Штепи С.О. із заявою про зняття арешту на зазначене майно, посилаючись на незаконність оскаржуваної постанови державного виконавця Ахмад Н.І., порушення його та дружини прав та інтересів ( а.с. 5-8 ).

04 березня 2014 року зазначеною посадовою особою заявнику відмовлено у задоволенні заявлених вимог за їх безпідставністю ( а.с. 17 )

19 березня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеними вимогами ( а.с. 1-4 ).

На підтвердження неправомірності дій зазначеної посадової особи та порушення якого-небудь власного цивільного права чи інтересу заявник не надав.

Не встановлені вони і під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги і постановив, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 383, 386, 387 ЦПК України, законне та обґрунтоване судове рішення.

Доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, зокрема, ст.ст. 52, 60 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 213 ЦПК України, на переконання суду другої інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, про те, що суд першої інстанції не перевірив дотримання положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку накладення арешту на майно, а також подальших протиправних дій суб'єкта оскарження, про знаходження майна у спільній сумісній власності, на переконання апеляційного суду, у силу викладеного, не можуть бути підставою для задоволення необґрунтовано як заявлених, так і апеляційних вимог.

Дотримання положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у даному випадку, правового значення для правильного вирішення заявлених вимог не має, оскільки ОСОБА_2 оскаржуються дії не державного виконавця Ахмад Н.І., яка ухвалювала постанову про накладення арешту на майно, а начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Штепи С.О. у порядку, передбаченому ст. 60 названого Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання про те, що скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення у силу положень ст. 312 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», в особі «Центрального регіонального управління Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», про визнання неправомірними дій та зняття арешту, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С.Сержанюк

Судді: С.О.Журба

О.П. Коцюрба