Ухвала суду № 40741019, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 808/8059/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, заступника прокурора Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом виконуючого обов'язки Токмацького міжрайонного прокурора Запорізької області до Відділу державної виконавчої служби Токмацького міжрайонного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -

в с т а н о в и В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог виконуючого обов'язки Токмацького міжрайонного прокурора Запорізької області відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити її позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.04.2010 Токмацьким районним судом Запорізької області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права на користування та розпорядження своєю земельною ділянкою, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в роботі геодезистам при встановленні межі в натурі між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (справа №2-80/2010), яке набрало законної сили 05.05.2010.

Як видно, позивач оскаржує правомірність дій державного виконавця щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа №2-80/10 виданого Токмацьким районним судом Запорізької області з підстав, передбачених пунктом 8 частини 1 статті 37 та статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" та висуває вимоги про його скасування.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, були визначені статтею 76 Закону (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Відповідно до вказаної статті передбачалось, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Аналогічний порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх учинення, передбачався пунктом 8.1 Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 5 Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок визначені виконавчим документом.

Стаття 37 Закону України "Про виконавче провадження" містила вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту восьмого частини 1 зазначеної статті, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження стало фактичне повне виконання рішення Токмацького районного суду Запорізької області згідно з виконавчим документом №2-80/10.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 20.04.2010, яким цивільний позовом ОСОБА_1 був задоволений частково, ОСОБА_2 було зобов'язано не чинити ОСОБА_1 перешкод в роботі геодезистам при встановленні межі в натурі між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Актом державного виконавця від 27.08.2010 зафіксовано, що зі слів Сідлецького Б.Є., 27.08.2010 виконуючи роботи по встановленню межі в натурі між суміжними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, встановлені межі. Робота проведена в повному обсязі. Згідно зробленої схеми межі встановлені фактично. Вся документація надана ОСОБА_1 ОСОБА_2 в роботі геодезистів перешкод не надавав. Заяв не надходило. Згідно промірювань встановлено, що має місце зміщення паркану ОСОБА_2 на територію ОСОБА_1

Зазначений акт підписаний без зауважень як стягувачем ОСОБА_1 так і особою, яка проводила роботи по встановленню меж земельних ділянок в натурі.

Таким чином, при підписанні акту стягувач ОСОБА_1 підтвердила фактичне встановлення меж суміжних земельних ділянок та відсутність перешкод з боку боржника ОСОБА_2 при роботі геодезистів, що також було підтверджено директором Мелітопольського відділення НВІ зйомок міст та геоінформатики Сідлецьким Б.Є., та стало підставою для закінчення виконавчого провадження.

При цьому, актом зафіксовано, що має місце зміщення паркану ОСОБА_2 на територію ОСОБА_1

Таким чином, рішення Токмацького районного суду від 20.04.2010, яким ОСОБА_2 був зобов'язаний не чинити перешкод у роботі геодезистів, та який фактично не був присутній 27.08.2010 при встановленні меж суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, та відповідно будь-які перешкоди зі свого боку не чинив, виконано.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом державний виконавець діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим позов прокурора не піддягає задоволенню.

Посилання прокурора про передчасне винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки із-за відсутності ОСОБА_2 не відбулось закріплення меж суміжних земельних ділянок межовими знаками, у зв'язку з чим виконавчий документ залишається невиконаним, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Актом державного виконавця від 27.08.2010 зафіксовано, що межі земельних ділянок встановлені, що підтверджується підписами на вказаному акті як стягувача ОСОБА_1, так і особи, яка за замовленням останньої безпосередньо проводила роботи по встановленню межі суміжних земельних ділянок (а.с. 78).

Крім того, рішення суду, на виконання якого був виданий виконавчий лист, що перебув на примусовому виконанні, не встановлювало для ОСОБА_2 обов'язку бути присутнім при встановленні меж суміжних земельних ділянок та не зобов'язувало його забезпечити доступ геодезистів на власну земельну ділянку для закріплення меж суміжних земельних ділянок межовими знаками.

Враховуючи, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок визначені виконавчим документом, повне фактичне виконання виданого Токмацьким районним судом Запорізької області виконавчого листа № 2-80/10 підтверджується актами державного виконавця від 20.08.2010 та від 07.09.2010, відповідно до яких ОСОБА_2 на чинив перешкод у роботі геодезистів 27.08.2010 по встановленню межі в натурі між суміжними земельними ділянками, та межі встановлені фактично, що також підтверджується підписами на акті від 20.08.2010 стягувача ОСОБА_1 та особи, яка виконувала роботи по встановленню меж земельних ділянок, суд приходить до висновку, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови та про її скасування задоволенню не підлягають.

До того ж, за скаргами ОСОБА_1, яка є стягувачем у виконавчому провадженні, неодноразово проводились перевірки щодо правомірності дій державного виконавця Дерези О.М. при виконанні останнім виконавчих дій, при цьому будь - яких порушень з боку державного виконавця встановлено не було.

Посилання прокурора на пояснення директора Мелітопольського відділення "Укргеоінформ" Сідлецького Б.Є., який проводив геодезичні роботи 27.08.2010, про те, що він не міг закінчити роботи встановленням межового знаку через відсутність доступу до земельної ділянки ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно вважає необґрунтованими.

За наведених обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що постанова окружного суду відповідає вимогам закону, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий