Постанова № 40740921, 02.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2014 року письмове провадження № 826/1939/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

За позовом

Споживчого товариства «Діамед»

до

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

про

визнання протиправною та скасування постанови від 27.01.2014 року

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 27.01.2014 року № 30/14/7/26-20/2701/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем з порушенням вимог Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, а саме: без виклику позивача та повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи; без витребування від позивача пояснень; без з’ясування факту сповіщення позивача про розгляд справи про притягнення його до відповідальності та зазначення в оскаржувані постанові невірного ПІБ та посади керівника позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, прийнятою з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту допущення ним порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Ухвалою суду від 31.03.2014 року було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення по взаємопов’язаній справі № 826/20157/13-а.

Ухвалою суду від 21.07.2014 року дана справа була прийнята до розгляду суддею Арсірієм Р.О., поновлене провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання 22.09.2014 року представник відвідача не з’явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відносно позивача було винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.11.2013 року, з тексту якого встановлено, що за результатами позапланової перевірки проведеної за адресою: реконструкція нежитлових приміщень на вул. Симиренка, 17-А у Святошинському районі міста Києва встановлено, що позивачем протягом 2012-2013 років проведено будівельні роботи з добудови у три поверхи (об’єкт відноситься до II категорії складності відповідно до ДСТУ Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідності) та категорії складності об’єктів будівництва» до існуючої нежитлової будівлі (літ. А) без відповідних дозвільних документів, що надають право на виконання таких робіт, об’єкт експлуатується, без прийняття в експлуатацію, що є порушенням ч.1 ст.34, ст.36, ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи наведене, зазначеним приписом від позивача вимагалося заборонити експлуатацію зазначеного об’єкту з 25.11.2013 року та до 24.12.2013 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.

У зв’язку з невиконанням позивачем вимог припису від 22.11.2013 року, відповідачем була проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об’єкті – реконструкція нежитлових приміщень №1,2 (групи приміщень № 7), №1 (групи приміщень № 7а), №№1,2 (групи приміщень №8), з №1 по №6 (групи приміщень №1) з добудовою на вул. Симиренка, 17-А у Святошинському районі міста Києва, а саме: щодо виконання позивачем вимог припису Інспекції від 22.11.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.01.2014 року.

Перевіркою було встановлено, що за вказаною адресою об’єкту продовжується експлуатація нежитлових приміщень №1,2 (групи приміщень № 7), №1 (групи приміщень № 7а), №№1,2 (групи приміщень №8), з №1 по №6 (групи приміщень №1), після виконання будівельних робіт з реконструкції (добудовано нежитлову будівлю у три поверхи), вимоги п.1 в частині заборони експлуатації та п.2 в частині усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності припису Інспекції від 22.11.2013 року не виконано, чим порушено пп.а п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Одночасно, відповідачем було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17.01.2014 року, яким, зокрема, визначено дату, час і місце розгляду справи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

Також, відповідачем було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.01.2014 року, яким вимагалося від позивача до 26.02.2014 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення добудованої нежитлової будівлі у три поверхи та приведення нежитлових приміщень № 1,2 (групи приміщень № 7), №1 (групи приміщень № 7а), №№1,2 (групи приміщень №8), з №1 по № 6 (групи приміщень №1) до попереднього стану на вул. Симиренка, 17-А у Святошинському районі міста Києва.

Вищезазначені документи (акт, припис та протокол від 17.01.2014 року) були направлені відповідачем позивачу супровідним листом від 17.01.2014 року № 7/26-18/1701/05-св (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення), в якому також було зазначено про необхідність прибути 27.01.2014 року до Інспекції для участі у розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Як підтверджується матеріалами справи, зазначена кореспонденція була отримана представником позивача 22.01.2014 року.

Після розгляду Відповідачем матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акт, протокол від 17.01.2014 року та припис від 17.01.2014 року і від 22.11.2013 року), була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.01.2014 року № 30/14/7/26-20/2701/03, якою позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у сумі 12 180,00 грн.

Позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 27.01.2014 року № 30/14/7/26-20/2701/03 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для його звернення до адміністративного суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1,2, ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2, пп.а п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов’язаної з будівництвом об’єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі-Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Згідно п.3,5,7,9 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб’єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб’єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об’єкт будівництва.

Відповідно до п.12 Порядку, посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов’язані, зокрема, у повному обсязі, об’єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; ознайомлювати суб’єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

При цьому, суб’єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов’язаний, крім іншого, виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (п.14 Порядку).

Згідно п.16, 17, 20 Порядку, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі – припис).

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб’єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу, крім іншого, за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо, зокрема, усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил – у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі – штрафи), що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Згідно п.2, 3 зазначеного Порядку, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі – інспекції).

Штрафи накладаються на суб’єктів містобудування – юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – суб’єкти містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У разі відмови суб’єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб’єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв’язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Згідно п.9, 10 Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції, його заступники, які згідно з функціональними обов’язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, або головний державний інспектор (далі – уповноважена посадова особа інспекції) складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Уповноважена посадова особа інспекції складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб’єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб’єкта містобудування.

Відповідно до п.17 зазначеного Порядку, справа може розглядатися за участю суб’єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб’єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть здасть у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб’єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Згідно пп.1 п.22 Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за результатами розгляду справи посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає, зокрема, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі – постанова про накладення штрафу).

Як вже зазначалося раніше та підтверджується матеріалами справи, перевірка позивача, результати якої покладені в основу прийняття оскаржуваної постанови, проводилась відповідачем з підстав невиконання позивачем припису відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.11.2013 року.

При цьому, законність припису відповідача про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.11.2013 року підтверджена в судовому порядку постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі № 826/20157/13-а за позовом Споживчого товариства «Діамед» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про скасування акту, припису та постанови від 22.11.2013 року.

Крім того, зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, також підтверджено факт допущення позивачем порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відтак, враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 року у справі № 826/20157/13-а переглядається у касаційному порядку, отже не має бути прийнята судом до уваги як доказ у даній справі до закінчення касаційного провадження, з огляду на положення ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, судом до уваги не приймається.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі прийняття Вищим адміністративним судом України рішення на користь позивача, він має право повороту виконання судових рішень, порядок якого визначено ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, позивачем у даній справі не заперечується та не спростовується факт допущення ним порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, а лише вказується на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваної постанови.

При цьому, судом встановлено, що доводи позивача про те, що відповідачем порушено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема, щодо того, що справу розглянуто без виклику позивача, а також без повідомлення його про час і місце розгляду справи та, відповідно, щодо не з’ясування чи сповіщено позивача про розгляд справи, суперечать дійсності, оскільки, як вже зазначалося та підтверджується матеріалами справи, про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивач був повідомлений належним чином 22.01.2014 року. (Зокрема, супровідним листом від 17.01.2014 року № 7/26-18/1701/05-св, протоколом від 17.01.2014 року, які містили відповідні відомості).

Щодо доводів позивача про відсутність пояснень позивача при розгляді справи, суд зазначає, що надання відповідних пояснень є правом позивача, яке має використовуватися (або ні) незалежно від волі суб’єкта владних повноважень.

Невірне зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові ПІБ та посади керівника, жодним чином не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови та бути підставою для її скасування, оскільки, по-перше, такі дані в оскаржуваній постанові носять суто інформаційний характер; по-друге, відповідальність за виявлені порушення оскаржуваною постановою покладена на Споживче товариство «Діамед», а не на особу, яка зазначена його керівником.

Більше того, навіть допущення процедурних порушень в оформленні відповідачем відповідних документів, у тому числі, постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не спростовує факту допущення порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за допущені порушення.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-71,94,160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Споживчого товариства «Діамед» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій