Постанова № 40740901, 29.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2014 року 17:35 № 826/12084/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі - Шевченко М.В., вирішив адміністративну справу

за позовом приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправною постанови

ВСТАНОВИВ :

Позивач 14.08.2014 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив :

- визнати протиправною постанову Генеральної прокуратури України № 83 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 05.08.2014;

- визнати нечинною постанову № 83 Генеральної прокуратури України про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 05.08.2014, через її невідповідність законодавству.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Генеральною прокуратурою поза межами повноважень, без наявних доказів та безпідставно було прийнято спірну постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, мотивуючи свою позицію аналогічно викладеному у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, суду надав письмові заперечення, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

Позивач - юридична особа - приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (ПО «УЛАСП») (код ЄДРПОУ 37396233), зареєстрована Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.11.2010, та знаходиться за адресою: 02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, буд. 8.

Згідно статуту, позивач є організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами), що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав та знаходиться на обліку відповідача, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 за № 19/2011.

Відповідач - Генеральна прокуратура України є суб'єктом владних повноважень, чиї функції визначаються Конституцією України, нормами Закону України «Про прокуратуру» та іншими.

Постановою Генеральної прокуратури України № 83 від 05.08.2014 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, за підписом першого заступника Генерального прокурора України Герасимюка М., призначено провести перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності службових осіб Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав».

Позивач із вказаною постановою відповідача не погоджується, вважає, її протиправною, та такою, що підлягає визнанню саме нечинною з огляду на її суперечність нормам законодавства, оскільки її прийнято безпідставно та поза межами повноважень відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

На підставі норм ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються Законом України «Про авторське та суміжне право».

За приписами ч.1 ст. 49 вказаного Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції, зокрема, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для проведення перевірки у спірній постанові зазначено те, що за інформацією Державної служби інтелектуальної власності України у 2012 році ПО «Українська ліга авторських та суміжних прав» із суб'єктів господарювання зам використання об'єктів авторського права зібрано винагороду на загальну суму 10,4 млн. грн., з них суб'єктам авторських прав виплачено 4,6 млн. грн. Станом на 31.12.2012 сума нерозподіленої винагороди складала 2 млн. грн. У 2013 році ПО «УЛАСП» зібрано нагороду на загальну суму 14 млн. грн., з них суб'єктам авторських прав виплачено 6,3 млн. грн.. Станом на 31.12.2013 сума нерозподіленої винагороди склала 2,7 млн. грн. Зазначене свідчить, про те, що ПО «УЛАСП» недостатньо вживається заходів, спрямованих на пошук, інформування, ідентифікацію суб'єктів авторського права щодо виплати їм нагороди. Крім того, спостерігається стійка тенденція до збільшення видатків на утримання ПО «УЛАСП», зокрема, у 2012 році ПО «УЛАСП» на забезпечення власної діяльності утримало нагороду на суму 3,6 млн. грн.., а у 2013 році - 4,9 млн. грн.

За інформацією Інтернет - видання «Українська правда» в публікації «Кабаре Дмитра Табачника» вказується на укладення ПО «УЛАСП» в січні 2011 року угоди з ДП «УААСП», за якою ПО «УЛАСП» отримало право від імені державного підприємства збирати роялті за використання відео - та аудіо творів. Натомість зібрана ПО «УЛАСП» частка роялті до держаного підприємства не надходила.

Отже, прокурором, зважаючи на вказані факти, які свідчать про можливі порушення службовими особами ПО «УЛАСП» законних прав та інтересів суб'єктів авторських прав, прийняте рішення про необхідність проведення перевірки організації.

Щодо повноважень прокуратури на здійснення перевірки та доводів позивача про те, прокуратура не є органом, якій здійснює державне регулювання та контроль у сфері охорони інтелектуальної власності, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

У ст. 1 Закону України «Про авторське та суміжне право» наведені визначення понять, які вживаються у ньому, зокрема: установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону, установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції, крім іншого, забезпечує облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу; здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 за № 436/2011 Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Державна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Одним з основних завдань Державної служби є реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності (п.3 Положення), на виконання якого, Державна служба, зокрема, організовує проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання законодавства у сфері інтелектуальної власності (пп.6 п.4 Положення).

Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначені Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону передбачено, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 19 Закону, прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Отже, у зв'язку із набранням з 01.12.2012 чинності Законом України від «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» 18.09.2012 за № 5288-ІУ, визначено новий порядок проведення прокурорами перевірок щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Так, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів відповідно до1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право: вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом.

Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.

При цьому слід враховувати, що дії, передбачені пп. 3, 4 та 5 ч. 1 цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому ст. 21 Закону.

Статтею 21 Закону врегульовано порядок проведення органами прокуратури перевірок.

Отже, згідно з положеннями цієї статті Закону перевірки органами прокуратури проводяться: за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб; за власною ініціативою прокурора.

При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов'язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності.

Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пп. 3, 4 та 5 ч. 1 ст.20 цього Закону (ч.3 ст. 21 Закону).

Вказані норми кореспондують із приписами пп. 2.1-2.2 Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.11.2012 за № 111.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними висновки позивача про те, що прокуратура поза межами своїх повноважень підміняє орган відомчого управління та контролю, зокрема, Державну службу інтелектуальної власності України, та втручається у господарську діяльність ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав».

Як вбачається із матеріалів справи, Генеральна прокуратура України була повідомлена органом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності про наявність підстав, які свідчать про можливі порушення ПО «УЛАСП» діючого законодавства, зокрема, Закону України ««Про авторське та суміжне право». Тоді як, прокуратура в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів наділена певними повноваженнями на здійснення відповідної перевірки.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про відсутність підстав для призначення перевірки згідно статті, опублікованої у мережі Інтернет, у зв'язку із чим вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно з пп. 2.4 Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, підставами для проведення перевірки прокурором за власною ініціативою є дані, що свідчать про можливі порушення законності.

Висновки про наявність підстав для проведення перевірки можуть бути зроблені за наслідками проведених аналізів, узагальнень, опрацювання інформацій про стан законності, вивчень актів та матеріалів органів державного нагляду (контролю), матеріалів розгляду судами цивільних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення, матеріалів кримінальних проваджень, інформаційних баз даних державних органів, повідомлень у засобах масової інформації, мережі Інтернет та з інших джерел.

Отже, із аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для проведення перевірки прокуратурою може стати, зокрема, саме повідомлення у засобах масової інформації, мережах Інтернет тощо, що підтверджує необґрунтованість тверджень позивача.

Також, доводи позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки у прокурора відсутні доказів про вчинення позивачем порушень закону є безпідставними. В силу вимог ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» підставою для здійснення прокурором перевірки та, як наслідок, прийняття відповідної постанови є виявлення можливих порушень законності, а не наявність вже встановлених доказів відповідних порушень.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України.

Суд, окрім іншого, вважає за доцільне зазначити також наступне.

Вимогою даного позову є, зокрема, визнання нечинною спірної постанови № 83 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 05.08.2014, через її невідповідність законодавству.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Під актом, у розмінні цієї статті, слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документу рішення державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

У тих випадках, коли предметом спору є акт індивідуальної дії, позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акта протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Як вбачається зі змісту даного позову, предметом спору є постанова Генеральної прокуратури України, яка в свою чергу є актом індивідуальної дії. Відтак, зважаючи на наведене вище, даний акт, за приписами норм КАС України, не може бути визнаний судом нечинним. Тобто, позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на його думку, права.

З огляду на зазначене вище, суд відмовляє у задоволенні даного адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 163-165, 167, 254 Кодексу адмністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій