Рішення № 40740356, 24.09.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2686/14 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

при секретарі: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 05.04.2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 02010582259, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти в сумі 92 200 грн. та зобов'язалася повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком платежів.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ПростоФінанс», а ТОВ «ПростоФінанс» зобов'язувалося відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення. Таким чином, ТОВ «ПростоФінанс» було відступлено право грошової вимоги за кредитним договором № 02010582259 від 05.04.2008 року ТОВ «Кредитні ініціативи». Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов'язання повністю виконали, ТОВ «Кредитні ініціативи» передало грошові кошти, а ТОВ «ПростоФінанс» відступило свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору відступлення.

Первинний кредитор (ТОВ «ПростоФінанс») свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 92 200,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору та договору відступлення, позивач вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 10.09.2013 року має заборгованість: за кредитом - 78 611,33 грн., по відсотках - 37 654,51 грн., комісії - 8 759 грн.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та кредитного договору відповідачу було нараховано неустойку (штраф), розмір якої станом на 10.09.2013 року становить 19 744,14 грн.

Для захисту своїх кредиторських прав, на виконання умов кредитного договору відповідачу була направлена письмова вимога про дострокове повернення кредиту, яка ОСОБА_3 не виконана.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 144 768,98 грн. та судовий збір в сумі 1 448 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість в розмірі 144 768,98 грн. та судовий збір в сумі 1448 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За нормами ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.04.2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 02010582259, відповідно до п. 1.1 якого остання отримала кредит в сумі 92 200 грн., який підлягає погашенню в строк до 10.04.2015р. Для розрахунку процентів за користування кредитом, строк користування кредитом ділиться на 84 платіжних періодів (кредит погашається частинами, сумами та в терміни, зазначені у цьому кредитному договорі). Позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі повернути суму кредиту, сплатити кредитодавцю всі передбачені цим кредитним договором проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати всі інші грошові зобов'язання, передбачені цим кредитним договором. Кредит надається позичальнику для оплати автотранспортного засобу (а.с. 4-6, 7-8).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 10.09.2013 року заборгованість за вказаним договором складає: за кредитом - 78 611,33 грн., відсотками - 37 654,51 грн., комісією - 8 759,00 грн., штраф - 19 744,14 грн., а всього - 144 768,98 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 10.09.2013р. ОСОБА_3 сплатила 23 501,74 грн. Останній платіж за кредитним договором відповідач здійснила 01.12.2010р., після вказаної дати платежі за кредитним договором ОСОБА_3 не сплачувалися (а.с. 83).

Висновок суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, зокрема, встановленим ст. 526 ЦК України загальним умовам виконання зобов'язання та передбаченому ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору.

Проте, відмовляючи у застосуванні до спірних правовідносин позовної давності, суд виходив із того, що строк дії кредитного договору не закінчився, даний договір не розірвано, зобов'язання зі сплати кредиту не виконано, тому задовольнив позов у повному обсязі.

Повністю погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Установлено, що кредитний договір діє з 05.04.2008р. (з дати його підписання) до 10.04.2015р. (а.с. 4-6, 7-8).

Позивач звернувся до суду 27.09.2013р., що вбачається зі штемпеля на поштовому конверті (а.с. 26).

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язана здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити неустойку за порушення строків повернення кредиту.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржниками строку погашення кожного чергового платежу, а, отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, є підстави для застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що кредитний договір діє до 10.04.2015р., а вимоги про стягнення заборгованості були заявлені позивачем 27.09.2013р., тому, у відповідності до розрахунку заборгованості у межах позовної давності за період з 27.09.2010р. по 10.09.2013р. з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» належить стягнути заборгованість: за кредитом - 71 457,32 грн., відсотками - 32 744,51 грн., комісією - 7 707,92 грн.

Також, судом помилково не застосована спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Так, як зазначалося вище, неустойка (штраф, пеня) стягується за один рік у відповідності зі ст. 258 ЦК України.

Застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягала стягненню неустойка за період з 27.09.2012р. по 10.09.2013р. в розмірі 4 386 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором підтверджене доказами та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає стягненню сума заборгованості у загальному розмірі 116 295,75 грн., що складається з заборгованості: за кредитом - 71 457,32 грн., відсотками - 32 744,51 грн., комісією - 7 707,92 грн., неустойка - 4 386 грн.

Таким чином, судом помилково не застосована загальна та спеціальна позовна давність, в цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Інші доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не є належним позивачем по справі, щодо відсутності документів, які завірені у встановленому законом порядку, та відсутності документів, що належним чином посвідчують повноваження представників позивача висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Посилання в апеляційній скарзі на невірність наданого позивачем розрахунку заборгованості є безпідставними, зазначений розрахунок є обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи. Вказаний розрахунок боржником не спростовано і не оспорено, в передбаченому законом порядку докази в обґрунтування його неправильності ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надані.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, сума стягнутого рішенням суду з ОСОБА_3 судового збору підлягає зменшенню до 1 162,96 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України необхідно змінити, зменшити суму заборгованості, що підлягає стягненню, до 116 295,75 грн. та зменшити суму судового збору до 1 162,96 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 квітня 2014 року по цій справі змінити, зменшити суму заборгованості, що підлягає стягненню, до 116 295,75 грн. та зменшити суму судового збору до 1 162,96 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: