Рішення № 40740085, 02.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2014 Справа № 920/1227/14Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1227/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр радіо системи», м. Суми,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 15361,42 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Вороненка Р.М., довіреність б/н від 18.09.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на надання телекомунікаційних послуг № 064 від 14.04.2008 року в розмірі 15361,42 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, ухвали Господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/1227/14 від 11.07.2014 року та про відкладення розгляду даної справи від 18.08.2014 року повернуті на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2008 року між сторонами укладено договір № 0654 на надання телекомунікаційних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання надавати телекомунікаційні послуги за кількістю та типом відповідно до замовлення споживача, а відповідач зобов'язався приймати ці послуги та здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до замовлення відповідачу позивачем були надані наступні послуги: телефонна лінія, ідентифікатор підключення 619256; постійний доступ до мережі Інтернет; реальна фіксована ІР-адреса.

Згідно пункту 5.1 договору, споживач (відповідач) повинен здійснювати оплату послуг не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним надано відповідачеві в жовтні 2013 року послуги з надання телефонної лінії, ідентифікатор підключення 619256, на загальну суму 17453,65 грн., які відповідач оплатив частково, і у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 15361,42 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Користування відповідачем телефонною лінією, наданою йому позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг № 064 від 14.04.2008 року, підтверджується рахунками-фактурами: № 8583/09 від 30.09.2013 року, № 8583/10 від 31.10.2013 року, № 8583/11 від 30.11.2013 року, № 8583/12 від 31.12.2013 року, № 8583/01 від 31.01.2014 року, № 8583/02 від 28.02.2014 року, № 8583/03 від 31.03.2014 року, № 8583/04 від 30.04.2014 року, № 8583/05 від 31.05.2014 року № 8583/06 від 30.06.2014 року та карткою абонента з нарахуваннями та оплатами (списком-доповненням міжміських телефонних з'єднань абонента ФОП ОСОБА_1).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт отримання відповідачем телекомунікаційних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач доказів оплати наданих позивачем послуг або заперечень проти позовних вимог (відзиву на позов) не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 15361,42 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 11-16, 20, 526, 530, 610-612, 629 Цивільного кодексу України, статтями 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40034, АДРЕСА_1 Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр радіо системи» (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, буд 3/5, кім. 17, 18, Ідентифікаційний код 21127420) заборгованість в сумі 15361,42 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2014 року

Суддя П.І. Левченко