Вирок № 40739841, 11.08.2014, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/586/14-к

Провадження №1-кп/283/52/2014

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2014 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Кобилінської Т.М.,

прокурорів Яричевської Н.М., Литвиненка Д.В. та Пургіна Т.І.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей Марчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малинського районного суду Житомирської області кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, студента 2 курсу Київського технікуму менеджменту, неодруженого, несудимого,

за частиною 1 статті 296 КК України,-

встановив:

11 січня 2013 року близько 22 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, знаходився в приміщенні кафе «Людмила», яке розташоване по вул. Леніна 95 в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області. З метою вчинення хуліганських дій обвинувачений підійшов до ОСОБА_5, яка відпочивала за столиком разом зі знайомими ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Грубо порушуючи громадський порядок в частині забезпечення нормальних умов відпочинку, виражаючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та застосовуючи фізичну силу, ОСОБА_3 взяв ОСОБА_5 за руку і спробував витягти її із-за столу. З метою припинення протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_2 зробив останньому зауваження, заступившись за ОСОБА_5

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_3 наказав потерпілому ОСОБА_2 вийти з приміщення кафе для розмови за його межами. Вийшовши на вулицю та знаходячись неподалік від входу в кафе «Людмила», ОСОБА_3, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, безпричинно наніс ОСОБА_2 удар кулаком правої руки в обличчя. Від удару потерпілий втратив рівновагу та впав спиною на землю. Не припиняючи свої дії, обвинувачений сів на ОСОБА_2 та наніс йому близько 5 ударів кулаками рук по обличчю, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді синцю обличчя, травматичного зламу 2 зуба на верхній щелепі справа та струсу головного мозку, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров?я.

Згодом дії обвинуваченого були припинені відвідувачами кафе.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не визнав та показав, що він на початку січня 2013 року близько 22 години разом з ОСОБА_8 прийшов в кафе «Людмила», яке розташоване в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області. Там вже відпочивали ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Вони дуже голосно розмовляли, а тому обвинувачений підійшов та зробив їм зауваження. У відповідь на це ОСОБА_2 наказав йому йти від них, а тому ОСОБА_3 повернувся та пішов. Через деякий час обвинувачений та потерпілий вийшли на вулицю. У зв?язку з цим обвинувачений підійшов до ОСОБА_2 та запитав його чому він так себе веде. Потерпілий не став нічого пояснювати та вдарив ОСОБА_3 рукою в обличчя. В свою чергу обвинувачений теж вдарив ОСОБА_2 рукою в обличчя і між ними зав'язалась бійка. Під час неї вони впали на землю, а згодом їх розборонили присутні.

Такі показання обвинуваченого суд визнає неправдими та такими, які дані ним з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вони спростовуються показаннями потерпілого, свідків, а також іншими, зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- Показаннями потерпілого ОСОБА_2, який показав, що він разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 11 січня 2013 року відпочивали в кафе «Людмила», яке розташоване в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області. Близько 22 години до них підійшов ОСОБА_3, який перебував у нетверезому стані. Він схопив ОСОБА_5 за руку та хотів витягнути її із-за столу. В цей ОСОБА_2 встав, зробив йому зауваження та попросив не чіпати дівчину. ОСОБА_3 це образило і він запропонував ОСОБА_2 вийти на вулицю поговорити. Коли потерпілий вийшов з приміщення кафе, то обвинувачений відвів його в сторону і раптово вдарив кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_2 не втримався та впав на землю, а ОСОБА_3 сів на нього зверху і продовжив бити руками по обличчю, заподіявши не менше 5 ударів. Потім їх хтось розборонив.

Показання потерпілого підтверджуються протоколами проведення слідчих експериментів від 13 лютого 2013 року (Т.1, а.с. 28-43) під час яких ОСОБА_2 детально розповів та показав де та як біля приміщення кафе «Людмила», яке розташоване в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області, ОСОБА_3 вдарив його кулаком в обличчя. Від удару ОСОБА_2 впав на землю, а ОСОБА_3 сів на нього зверху і знову наніс декілька ударів руками по обличчю.

Також показання ОСОБА_2 підтверджуються протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 від 08 квітня 2013 року (Т.1, а.с. 58-63) під час яких свідок детально розповів та показав де та як біля приміщення кафе «Людмила», яке розташоване в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області, ОСОБА_3 вдарив потерпілого кулаком в обличчя. Від удару потерпілий впав на землю, а ОСОБА_3 сів на нього зверху і продовжив наносити йому удари руками по обличчю.

- Показаннями свідка ОСОБА_5, яка показала, що вона в січні 2013 року разом із своїми друзями ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відпочивала в кафе «Людмила», яке розташоване в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області. Через деякий час в кафе прийшов ОСОБА_3 Згодом він підійшов до них і сказав, що відвідувачам кафе не подобається їх поведінка. Всі присутні відповіли йому, що вони нормально себе поводять. Після цього ОСОБА_3 схопив ОСОБА_5 за руку, але в цей час підвівся ОСОБА_2 і наказав обвинуваченому її не чіпати. Через деякий час свідок вийшла з друзями на вулицю, а коли поверталась до кафе, то побачила, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулася бійка. Обличчя потерпілого було в крові.

- Показаннями свідка ОСОБА_6, який показав, що 11 січня 2013 року він разом із своїми друзями ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відпочивав в кафе в смт. Чоповичі Малинського району Житомирської області. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_3 та сказав, що присутнім не подобається як веде себе їх компанія. В цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виник конфлікт під час якого вони грубо розмовляли один з одним.

Згодом свідок з друзями вийшов на вулицю, а коли повертався до кафе, то побачив, що ОСОБА_3 побився з ОСОБА_2, оскільки в останнього була на обличчі кров.

- Показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що не бачив, що відбувалось в кафе між обвинуваченим та потерпілим, але пізніше біля кафе побачив, що між ними відбувається конфлікт і вони лежать на землі. У зв?язку з цим підбіг до них та розборонив.

- Висновком експерта з судово-медичної експертизи № 18 від 15 січня 2013 року (Т.1, а.с. 80) відповідно до якого у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді синцю обличчя, травматичного зламу 2 зуба на верхній щелепі справа та струсу головного мозку, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров?я. Вони могли бути спричинені внаслідок ударів руками чи ногами людини.

Також у висновку експерта вказано, що у потерпілого виявлено травматичний злам коронки 12 зуба.

- Висновком експерта з судово-медичної експертизи № 147 від 22 квітня 2013 року (Т.1, а.с. 82) згідно якого показання потерпілого ОСОБА_2 відповідають механізму спричинення йому тілесних ушкоджень.

З вищевказаних доказів вбачається, що саме ОСОБА_3 спровокував конфлікт з потерпілим ОСОБА_2 і, використовуючи цей конфлікт як привід, безпричинно спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд визнає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 296 КК України за ознаками хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Призначаючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд, у відповідності до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання, а також умови його життя, виховання, вплив дорослих та рівень розвитку.

Злочин, який вчинив ОСОБА_3, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, є злочином невеликої тяжкості. За місцем навчання та проживання обвинувачений характеризується позитивно.

Обставиною, яка відповідно до статті 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.

Обставиною, яка відповідно до статті 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочину собою, що перебуває у стані алкогольного сп?яніння.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини статті, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, у виді арешту.

Разом з тим, враховуючи невелику тяжкість вчиненого злочину та позитивну характеристику обвинуваченого, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування основного покарання. У зв'язку з цим звільняє його від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК України і покладає на нього певні обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України.

Потерпілим у справі заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої злочином (Т.1, а.с. 22-35; Т.1, а.с. 156-167).

Просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в розмірі 5024 гривні 21 копійку, яка завдана:

- пошкодженням куртки вартістю 730 гривень (Т.1, а.с. 29),

- витратами на придбання ліків в розмірі 1803 гривні 60 копійок (Т.1, а.с. 26-27, 157),

- витратами на МРТ мозку в розмірі 450 гривень (Т.1, а.с. 162),

- витратами на лікування зубів в розмірі 800 гривень (Т.1, а.с. 28),

- витратами на проїзд до м. Малин та м. Коростень в розмірі 518 гривень 50 копійок (Т.1, а.с. 30-31),

- витратами на проїзд до м. Житомира в розмірі 128 гривень 05 копійок (Т.1, а.с. 162, 163),

- витратами на проїзд до м. Києва в розмірі 20 гривень 50 копійок (Т.1, а.с. 162, 163),

- витратами на проїзд з м. Києва до м. Кривий Ріг та назад в розмірі 573 гривні 86 копійок (Т.1, а.с. 164-167).

Обвинувачений позовні вимоги не визнав.

Суд, розглянувши позов, вважає, що він підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Крім того відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З наданої довідки (Т.1, а.с. 28) вбачається, що ОСОБА_2 витратив на відновлення коронки 12 зуба 800 гривень. Ці витрати були необхідними, оскільки під час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого було виявлено травматичний злам коронки 12 зуба.

Необхідність здійснення інших витрат, а саме: на придбання ліків (Т.1, а.с. 26, 27, 157), на оплату проїзду в м. Малин, м. Коростень, м. Житомир, м. Київ, м. Кривий Ріг (Т1, а.с. 30-31, 162-167), на проведення МРТ мозку (а.с. 162) жодними доказами не підтверджена. Крім того в довідках про придбання ліків не вказана дата їх придбання, а тому не можна встановити чи пов'язане придбання цих ліків з отриманою потерпілим травмою.

Крім того потерпілим не надано доказів пошкодження його куртки та розміру заподіяної шкоди у зв?язку з цим пошкодженням. Лише надано суду товарний чек в якому зазначена вартість цієї куртки (а.с. 29).

У зв'язку з цим суд задовольняє позов про стягнення матеріальної шкоди частково в розмірі 800 гривень, які витрачені на відновлення коронки.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд керується статтями 23, 1167, 1168 ЦК України. Згідно з цими статтями особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки обвинувачений завдав ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, то суд вважає, що такі дії обвинуваченого заподіяли потерпілому і моральну шкоду.

Оцінюючи її розмір, суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" і бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав потерпілий, характер немайнових втрат та враховує інші обставини. Зокрема тривалість строку, необхідного для захисту свого права.

Враховуючи всі вищевказані обставини та виходячи з засад розумності і справедливості суд вважає, що визначений потерпілим розмір моральної шкоди є завищений і задовольняє позов частково у розмірі 2000 гривень.

В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

До набрання вироком законної сили суд залишає щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 365, 369, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України 2012 року,-

засудив:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді 45 діб арешту.

На підставі статей 75, 104 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді арешту з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

На підставі статті 76 Кримінального кодексу України встановити ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

До набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_3 в силі запобіжний захід - особисте зобов?язання.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 800 гривень та моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: А. О. Тимошенко