Постанова № 40736724, 30.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа № 921/590/14-г/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

Розглядаються матеріали апеляційної скарги б/н б/д Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - В", м. Тернопіль

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.08.14

у справі № 921/590/14-г/17

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - В", м. Тернопіль

до відповідача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП ОСОБА_3, м.Тернопіль

про визнання недійсним рішення

Представники сторін не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/590/14-г/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.14 до складу судової колегії введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.09.14.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.08.14 у справі №921/590/14-г/17 (суддя Андрусик Н.А.) позов залишено без розгляду. Повернуто Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В" з Державного бюджету України - 1218 грн. 00коп. судового збору. Скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 13.06.14 у даній справі.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд Господарського суд Тернопільської області.

При цьому скаржник, посилається на те, що залишивши позов без розгляд у місцевий господарський суд ухилився від вирішення спору по суті, оскільки, на його думку. суд першої інстанції мав можливість надати правову оцінку спірним правовідносинам без витребовуваних ним документів, окрім цього інвентарна справі знаходиться в БТІ.

30 вересня 2014 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначає про правомірність прийнятої ухали та залишення позову без розгляду.

Сторони участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, натомість від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні. Докази такої неможливості суду не подані.

Розглянувши подане клопотання судова колегія зазначає, що ухвалою суду від 18.09.14 участь представників сторін у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась та зважаючи на скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду, відсутність клопотання сторін про його продовження, згідно ст.ст. 69,99,102 ГПК України, неподання доказів на підтвердження свого клопотання, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для правильного вирішення даної справи. Слід також зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін судового процесу у виборі та в кількості представників, які можуть представляти інтереси сторони в суді.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 30.09.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 27.08.14 у справі № 921/590/14-г/17 - відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши звернення громадянина ОСОБА_3, з урахуванням висновків постійних комісій міської ради з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, з питань містобудування, 21 вересня 2013 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №6/37/120 "Про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3" (а.с.25).

На виконання рішення міської ради 16.10.13 між Тернопільською міською радою, як власником земельної ділянки та громадянином ОСОБА_3 (сервітуарій), укладено договір про встановлення земельного сервітуту (а.с.114-116).

Згідно з умовами укладеного договору Тернопільська міська рада встановила громадянину ОСОБА_3 терміном на два роки строковий платний земельний сервітут на право проходу та проїзду на земельну ділянку площею 0,0055га за адресою: АДРЕСА_1 (п.п.1.1, 1.2, 2.1 договору).

Договір про встановлення земельного сервітуту зареєстровано 11.11.13, про що в книзі реєстрації сервітутів вчинено запис за №537.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним рішення Тернопільської міської ради №6/37/120 від 21.09.13, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_3 на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0055га.

Як встановлено місцевим господарським судом, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що він є належним користувачем/власником земельної ділянки, площею 4300,00м2 по АДРЕСА_1; спірним рішенням міської ради надано дозвіл на укладення договору про встановлення земельного сервітуту, яким передбачено проїзд по прибудинковій території об'єднання та демонтаж мурованого паркану, яким огороджено земельну ділянку, передану об'єднанню для обслуговування 35 квартирного житлового будинку, що є власністю позивача. Останнє випливає із проекту влаштування заїзду до земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.06.14 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. зазначеною ухвалою витребувано у позивача письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; оригінали та належним чином завірені копії документів, доданих до позовної заяви (оригінали - для огляду в судовому засіданні); витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення сторін в реєстр станом на день подання позову до господарського суду; Статут ОСББ "Злагода-В"; докази на підтвердження права користування земельною ділянкою, площею 4300 м.кв. об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Злагода-В", оформлений згідно законодавства; докази надіслання на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3.

Такі ж вимоги зазначались і в ухвалах від 05.08.14; 14.08.14 та в судовому засіданні 26.08.14 (протокол судового засідання).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою надання позивачу додаткової можливості для виконання ухвали суду справа неодноразово відкладалася, проте доказів належного виконання усіх вимог зазначених в ухвалах в матеріалах справи не міститься.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 26.08.14 оголошено перерву та зобов'язано позивача подати крім витребовуваних раніше документів докази прийняття на баланс 34-квартирного житлового будинку з гаражами - стоянками по АДРЕСА_2 від попереднього балансоутримувача; докази приналежності ОСББ "Злагода - В" огорожі, частину котрої необхідно демонтувати для реалізації спірного рішення та договору про встановлення земельного сервітуту (інвентарну справу).

Як зазначено вище, у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвал суду та неподанням витребовуваних документів, необхідних для розгляду справи, місцевим господарським судом прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду відповідно до п .5 ст.81 ГПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та зазначає при цьому наступне:

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Приписами п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" унормовано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; - позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Виходячи з наведених норм, перш ніж залишити позов без розгляду або продовжити розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами у разі неподання стороною витребуваних судом документів, суд має з'ясувати наявність поважних причин, що унеможливили виконання вимог суду.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до п.2.2 зазначеної постанови Пленуму ВГС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. Відповідним пунктом також, встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК (п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ).

Відповідно до п. 3.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи позивачем не виконано вимог ухвал, не подано витребуваних судом документів та не наведено поважності причин такого неподання. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до позовної заяви надано копії документів, які не завірені з дотриманням наведених норм, а тому такі копії не можуть бути оцінені як докази у справі. Тобто, позивачем фактично подано позов без належно оформлених доказів, що унеможливлює розгляд такого позову по суті без огляду оригіналів доказів.

Разом з цим, отримання для огляду оригіналів документів, що зазначені в позовній заяві, а також їх оцінка в судовому засіданні були найбільш можливим у судовому засіданні. Проте, без зазначення будь - яких причин, їх поважності позивач вимог ухвали суду не виконав, документи для огляду у судовому засіданні не надав, хоча, як вбачається з оскарженої ухвали був присутній у судових засіданнях 26 та 27.08.14.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно необхідності отримання від позивача доказів про право користування позивачем земельною ділянкою 4300 кв.м, приналежності ОСББ "Злагода - В" огорожі, частину котрої необхідно демонтувати для реалізації спірного рішення та договору про встановлення земельного сервітуту (інвентарну справу), оскільки як обґрунтовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом доказування у даній справі є з'ясування факту наявності чи відсутності зареєстрованого відповідного права у позивача по-перше: на земельну ділянку, площею 4300 кв.м., як належного суміжного землекористувача, та, по-друге: права власності на огорожу, частковий демонтаж якої передбачено планом влаштування заїзду.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суд, що для доведення факту порушення права позивач повинен надати докази наявності такого права.

Також, неподання позивачем власного статуту4 унеможливлювало надання об'єктивної оцінки доводів позивача стосовно правонаступництва СК «Злагода».

Посилання скаржника на неможливість надання інвентарної справи на будинок та огорожу є не цілком обґрунтованим, оскільки суд не вимагав саме цей документ. Окрім цього інвентарна справ є технічним документом і не визнається як доказ прав власності та способу його набуття.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд не пов'язаний доводами будь-якої із сторін в процесі, а обов'язок доказування своїх доводів лежить на стороні, яка на них посилається.

Проте, позивач посилаючи на порушення оспореним рішенням міської ради свого права, як власника земельної ділянки та належної йому огорожі, не надав доказів витребуваних судом на підтвердження зазначених обставин. Також не навів поважності причин такого невиконання та не подав клопотання про витребовування таких доказів судом у зв'язку з неможливістю надати такі докази самостійно, в порядку ст.38 ГПК України, а відтак, зважаючи на зазначене, твердження місцевого господарського суду щодо неможливості вирішення спору по суті без наявності зазначених документів (доказів) є правомірним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та встановлену місцевим судом неможливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без оригіналів чи належним чином засвідчених копій документів, а також інших документів колегія суддів погоджується із обгрунтованістю ухвали місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду та не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що за своїм процесуальним наслідком ухвала про залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості звернутися до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду (аб.2 пп.4.1 п.4 постанова Пленуму ВГСУ №18)

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст..49,105 ГПК України.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення (до яких належить і ухвала суду).

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду визначено ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» та становить 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - 609 грн.

Проте, з платіжного доручення №57 від 01.09.14, долученого скаржником до апеляційної скарги, вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір в розмірі 913,50 грн. грн., а відтак зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - В" залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.08.14 у справі № 921/590/14-г/17 залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4.Повернути Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Злагода - В" (м.Тернопіль, проспект Ст.Бандери, 81А, ідентифікаційний код 34227170) з Державного бюджету України 304,50 грн. зайво сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 57 від 01.09.14.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 02.10.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.