Постанова № 40736553, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

01 вересня 2014 року № 826/9391/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпровизнання протиправною та скасування податкової вимоги та скасування рішення про опис майна у податкову заставуОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17.06.2014 №1041-25 про сплату податкового боргу в сумі 11079,88 грн.;

- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 18.06.2014 №1928/6/26-52-25-32.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання, 11.08.2014 прибув позивач. Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства винесено податкову вимогу про сплату зазначеної суми податкового боргу після спливу 1095 днів з дня його виникнення, а також прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу у зв'язку із наявністю у підприємства податкового боргу, стосовно якого сплив 1095-ти денний термін його стягнення.

В зв'язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом продовжено розгляд справи на підставі наявних у ній доказів в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2009 №0001401705/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11084,60 грн., в тому числі, 7422,00 грн. за основним платежем та 3662,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 11.08.2009 №0001401705/1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11084,60 грн., в тому числі, 7422,00 грн. за основним платежем та 3662,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 09.10.2009 №0002431705/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 48,40 грн., від 16.10.2009 №0001401705/2, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11084,60 грн., в тому числі, 7422,00 грн. за основним платежем та 3662,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 17.11.2009 №0001401705/3, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 11084,60 грн., в тому числі, 7422,00 грн. за основним платежем та 3662,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010 в адміністративній справі №2а-15062/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3 відмовлено.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві винесено податкову вимогу від 17.06.2014 №1041-25 про сплату позивачем податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 11079,88 грн., в тому числі, 7417,28 грн. за основним платежем та 3662,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Крім того відповідачем прийнято рішення від 18.06.2014 №1928/6/26-52-25-32 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З 01.01.2011 відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з 57.3. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (частина третя). Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина п'ята).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, якими позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у судовому порядку, водночас постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010 в адміністративній справі №2а-15062/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено.

Враховуючи те, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2010 в адміністративній справі №2а-15062/09/2670, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, беручи до уваги, що ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011 прийнято у відкритому судовому засіданні, грошове зобов'язання, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, в силу положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженим з 25.01.2011.

Зважаючи на те, що за змістом статей 56, 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів з моменту його узгодження (у випадку звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, яким нараховано таке грошове зобов'язання), днем виникнення податкового боргу у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, є 04.02.2011.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що днем виникнення податкового боргу у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, є 04.02.2011, відповідач мав право стягнути зазначений податковий борг протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення, тобто до 04.02.2014 включно.

В силу положень підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, згідно з яким під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом, податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошового зобов'язання визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 05.06.2009 №0001401705/0, від 11.08.2009 №0001401705/1, від 09.10.2009 №0002431705/0, від 16.10.2009 №0001401705/2 та від 17.11.2009 №0001401705/3, з 05.02.2014 набув статусу безнадійного податкового боргу, відтак, відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України вказаний податковий борг підлягає списанню.

При цьому, судом взято до уваги, що податкову вимогу №1041-25 про сплату спірної суми податкового богу було винесено відповідачем лише 17.06.2014, тобто після того, як зазначений податковий борг набув статусу безнадійного. Тому вказану податкову вимогу винесено відповідачем протиправно.

Згідно зі статтею 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2).

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Абзацом третім пункту 89.3 Податкового кодексу України встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи те, що рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна позивача у податкову заставу №1928/6/26-52-25-32 було прийнято 18.06.2014, тобто після того, як спірний податковий борг набув статусу безнадійного - з 05.02.2014, зазначене рішення є протиправним, оскільки контролюючий орган мав право здійснити опис майна позивача у податкову заставу з дня виникнення податкового боргу, тобто з 04.02.2011 до дня, коли зазначений податковий борг набув статусу безнадійного, тобто до 05.02.2014 включно.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено податкову вимогу в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України. Крім того, позивачем дотримано встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення стосовно оскарження рішення відповідача про опис майна у податкову заставу, оскільки позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право після отримання ним зазначеного рішення та податкової вимоги, водночас до суду з даним позовом звернувся 02.07.2014, про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві про прийняття адміністративного позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 255,78 грн. (квитанції від 02.07.2014 №20535810 на суму 182,70 грн. та від 14.07.2014 №20610166 на суму 73,08 грн.). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 255,78 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17.06.2014 №1041-25 про сплату податкового боргу в сумі 11079,88 грн.

Скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 18.06.2014 №1928/6/26-52-25-32.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 255,78 грн. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова набирає законної сили згідно зі статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна