Постанова № 40736418, 27.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2014 року 08:15 № 826/12780/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - позивач, ПАТ «ПроКрежит Банк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 24.07.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області Мукорезом О.Л.;

- зобов'язати відповідача подати суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі у строк один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням, звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.07.2014, посилаючись на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки дія цього Закону не поширюється на нерухоме майно, на яке має бути звернуто стягнення. Крім того, позивач зазначив, що на його думку, відповідач не вжив усіх передбачених законодавством заходів, направлених на забезпечення виконання виконавчого напису нотаріуса, з огляду на що, не мав правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що у зв'язку з існуванням прав малолітніх дітей на майно, яке підлягало реалізації, він звернувся до органів опіки і піклування, однак отримав відмову у наданні дозволу на таку реалізацію. Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 07.06.2013 №592/5987/13-ц в прийомі заяви про заміну порядку та способу виконання виконавчого напису нотаріуса відмовлено. Відповідач зазначив, що у відповідності до вимог законодавства вчинив всі необхідні дії для забезпечення виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні №27064070, однак у зв'язку з наявністю обставин, що перешкоджають його виконанню, повернув виконавчий документ стягувачу на підставі положень пункту 9 частини 1 статті 47, статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження».

У судове засідання 25.09.2014 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між позивачем (Кредитор) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Рамкову угоду №С-713/09.04 від 20.09.2004, згідно якої Кредитор надає Позичальнику кредит. Кредитні кошти за вказаною угодою можуть надаватись Кредитором Позичальнику у гривні, доларах США або Євро на підставі договорів про надання траншу, які є невід'ємною частиною угоди.

20.09.2004 між позивачем (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, згідно якого, для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем, що виникають із Рамкової угоди №С-713/09.04 від 20.09.2004 Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 56,9 кв.м.

15.04.2011 нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на вказаному іпотечному договорі вчинено виконавчий напис №1196 про звернення стягнення на майно.

На підставі заяви позивача, 23.05.2011 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №27064070 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири та стягнення з ОСОБА_2 1 377 239,25 грн. на користь ПАТ «ПроКредит Банк».

24.07.2014 відповідач виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на те, що 03.06.2014 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також на те, що за вказаною адресою зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2). Службою у справах дітей Сумської міської ради дозвіл на реалізацію квартири не надано.

Вважаючи протиправною постанову відповідача від 24.07.2014 ВП №27064070 про повернення виконавчого документа стягувачеві, позивач оскаржив її до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Суд встановив, що боржник у виконавчому провадженні №27064070 в добровільному порядку виконавчий напис нотаріуса №1196 від 15.04.2011 не виконав.

Пунктом 4.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5), встановлено, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Приписами частини 8 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності з положеннями частин 6, 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідач посилався на те, що спеціальний порядок виконання рішення, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру, виконання його за рахунок іншого майна неможливо.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

29.08.2012 відповідач склав акт опису та арешту нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, майно передано на відповідальне зберігання дружині боржника ОСОБА_6.

Відповідно до довідки виданої КП «Сумижитло» СМР №396 від 20.03.2013 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.).

Службою у справах дітей Сумської міської ради відповідачу надано відповідь листом № 591 від 22.03.2013, яким відмовлено у наданні дозволу на реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач звернувся до Ковпаківського районного суду міста Суми із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання виконавчого напису нотаріуса.

Згідно ухвали Ковпаківського районного суду міста Суми від 07.06.2013 №592/5987/13-ц в прийомі заяви про заміну порядку та способу виконання виконавчого напису нотаріуса відмовлено, оскільки виконавчий документ видано не судом.

Пунктом 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 встановлено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 13.12.2010 № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», суд дійшов висновку, що спори з приводу виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі щодо встановлення чи зміни способу виконання виконавчого напису нотаріуса, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Суд встановив, що відповідач не звертався до адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання виконавчого напису нотаріуса від 15.04.2011 №1196.

Отже, відповідач не виконав усіх передбачених законодавством дій, направлених на примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 15.04.2011 №1196.

Посилання відповідача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII, протягом дії даного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується, зокрема, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повідомленням про припинення підприємницької діяльності, довідкою КП «Сумижитло» (а.с. 54-57 Т. І).

Отже, боржник у виконавчому провадженні №27064070 ОСОБА_2 не використовує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 як місце постійного проживання. Крім того, відповідач не надав доказів того, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 не належить на праві власності боржнику.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нерухоме майно, на яке мало бути звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса №1196 від 15.04.2011, не належить до видів майна, на яке Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» накладено мораторій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова від 24.07.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №27064070 винесена відповідачем передчасно, оскільки відповідач не здійснив усіх, визначених законодавством виконавчих дій, направлених на забезпечення виконання виконавчого напису нотаріуса.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі у строк один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням, звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі, суд зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду та здійснюється за ініціативою суду.

В даному випадку, суд не вбачає необхідності у встановленні строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 24.07.2014 ВП №27064070 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (код ЄДРПОУ 21677333) судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський