Ухвала суду № 40735689, 25.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 9104/79387/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Ніколайчука Р.М.

відповідача 1 по справі: не з'явився

відповідача 2 по справі: представника Шелестюка І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергооснова», приватного підприємства «Нова перспектива» про стягнення коштів отриманих на виконання нікчемних правочинів в сумі 304 398 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція в вересні 2011 року звернулася з позовом в суд до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергооснова», приватного підприємства «Нова перспектива» про стягнення коштів отриманих на виконання нікчемних правочинів в сумі 304 398 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Енергооснова» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності підприємства. Фінансово - господарські взаємовідносини між ТзОВ «Енергооснова» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в справі №2а/0370/2571/11 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в справі №2а/0370/2571/11 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт виходить з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергооснова» щодо законності декларування сум податкового кредиту в декларації за грудень 2010 року. За наслідками даної перевірки складено акт № 1823/23-2/36112316 від 28.03.2011року. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 50 733 грн. і завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 49 589 грн.

В основу даного акту покладено висновки Луцької ОДПІ, зроблені в результаті проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Нова перспектива» у зв'язку з різким збільшенням податкового кредиту за грудень 2010 року в порівнянні з попереднім звітним періодом та з виникненням потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Нова перспектива», за наслідками якої складено акт №1741/23-3/32475509 від 22.03.2011 року. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за грудень 2010 року на суму 313 296грн. 00коп. і завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 290 138 грн. 00 коп. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагентів (постачальників) відповідача ТзОВ «ВТ-Техбуд» та ТзОВ «Галицькі інвестиції» про відсутність в останніх за грудень 2010 року об'єктів оподаткування та відсутність товару для реалізації відповідачу, а, отже, недійсність операцій з придбання товару ПП «Нова перспектива» та його подальшого продажу іншим покупцям.

З акту перевірки № 1823/23-2/36112316 від 28.03.2011року вбачається, що основним постачальником ТзОВ «Енергооснова» за грудень 2010 року є ПП «Нова перспектива».

Між вказаними суб'єктами господарської діяльності 01.12.2010 року було укладено договір поставки №01/12/1-ЗЧП, відповідно до умов якого ПП «Нова Перспектива» (постачальник) передає у власність ТзОВ «Енергооснова» (покупець) товар, асортимент, кількість, ціна, умови та спосіб поставки якого передбачаються у специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною, та підписується обома сторонами. Підпунктом 2.2. договору поставки передбачено, що товар вважається переданим, а зобов'язання виконаним Постачальником з моменту підписання Покупцем накладної на товар. Умови та спосіб поставки згідно договору - самовивіз автотранспортом покупця зі складу постачальника. Для отримання товару у ПП «Нова перспектива» на матеріально відповідальну особу ТзОВ «Енергооснова» було виписане доручення. Згідно доручення був отриманий товар, про що свідчать підпис на видатковій накладній матеріально відповідальних осіб обох сторін та переданий для доставки перевізнику на склад покупця. Перевізник доставив та передав товар на склад, який був прийнятий матеріально відповідальною особою. Товар оприбутковано на складі за окремими партіями на рахунок 281. Поставку товару оплачено згідно строків передбачених договором, що підтверджується платіжним дорученням №279 від 20.01.2011р.

Господарські операції на підставі угоди, укладеної між ТзОВ «Енергооснова» та ПП «Нова перспектива», в процесі перевірки підтверджуються договором поставки №01/12/1-ЗЧП від 01.12.2010 року; видатковою накладною підписаною сторонами №РН-000060а від 06.12.2010р; товарно-транспортною накладною НП №061002-10 від 06.12.2010р.; податковою накладною № 60 від 06.12.2010 року; платіжним дорученням №279 від 20.01.2011 року; журналом обліку видачі довіреностей; договором про надання транспортних послуг вантажними автомобілями.

Реальність господарських операцій між ТзОВ «Енергооснова» та ПП «Нова перспектива» та його контрагентами ТзОВ «ВТ-Техбуд» і ТзОВ «Галицькі інвестиції» підтверджується постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2011 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що податковим органом не доведено належними доказами наявності у відповідачів умислу на укладення угод, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак судом не здобуто доказів про наявність обвинувального вироку стосовно директора товариства з обмеженою відповідальністю «Енергооснова» та приватного підприємства «Нова перспектива».

Позивачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами та ТзОВ «ВТ-Техбуд» і ТзОВ «Галицькі інвестиції» правочинів.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Позивачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Позивачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як відповідачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року в справі №2а/0370/2571/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба