Рішення № 40735621, 30.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р.Справа № 922/3292/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна", м.Київ, до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків, про стягнення 53053,33 грн. за участю представників:

позивача - Рубаник Ю.В. (довіреність № 89 від 16.01.2014р.);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків, заборгованості за Договором поставки № 2786 від 26.12.2008р. у загальному розмірі 53053,33 грн., у тому числі: 35147,42 грн. основного боргу; 2351,51 грн. - 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання; 3901,36 грн. індексу інфляції; 11653,04 грн. пені. Позивач також просить покласти на відповідача відшкодування судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/3292/14 та розгляд справи призначено на 02.09.2014р. о 12:30 год.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2014р. о 12:00 год.

05.09.2014р. позивач на виконання ухвали від 08.08.2014р. надав до суду наступні документи: правове обґрунтування позовних вимог; копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача і відповідача станом на 21.08.2014р.; складені та підписані позивачем Акти звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2014р.; та 31.10.2012р. з доказами направлення їх відповідачеві; копію довідки про надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача за період з 01.04.2010р. по 18.03.2013р.; копії платіжних доручень, які свідчать про часткову оплату відповідачем; копії довідок про поточні рахунки ТОВ "ТНК-Транс" та ТОВ "РН-Карт Україна"; копію довіреності на ім'я представника позивача.

29.09.2014р. позивач подав до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 44724,78 грн. заборгованості, у тому числі: 35147,42 грн. основного боргу; 2519,06 грн. - 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання; 4393,43 грн. індексу інфляції та 2664,87 грн. пені. До своєї заяви позивач додав розрахунок заборгованості, а також докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та копії заяви про зменшення позовних вимог.

Надані позивачем документи були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2014р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, у повному обсязі.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом як така, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Копія ухвали про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу відповідача: 61108, АДРЕСА_1 (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), повернута до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК-Транс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено Договір поставки № 2786, згідно п. 2.1. якого ТОВ "ТНК-Транс" (постачальник) зобов'язався здійснювати постачання палива та/або надавати послуги відповідачу (покупцю) на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а відповідач зобов'язався приймати таке паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього Договору.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток (п. 2.2. Договору).

Відповідно до рішення засновників TOB "ТНК-Транс", було внесено зміни до Статуту Товариства щодо його найменування та 16.01.2014р. зареєстровано змінену назву - Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна".

Згідно п. 2.3. Договору, з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого відповідачеві палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Petrol (виробником даного програмного забезпечення є "ДП центр автоматичної ідентифікації" дочірнє підприємство фірми "Нові комп'ютерні технології", м.Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Відповідно до п. 4.3. Договору, покупець (відповідач) зобов'язався не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи акта приймання-передачі палива та/або послуг у звітному періоді, підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою позивача, підписати повноважною особою і скріпити печаткою покупця та повернути один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи акту приймання-передачі палива та/або послуг постачальнику (позивачу). Невиконання покупцем зобов'язань з підписання та направлення постачальнику видаткової накладної чи акту приймання-передачі палива та/або послуг у встановлені Договором строки, або неотримання постачальником від покупця мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою покупця з даними, зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання-передачі палива та/або послуг, без додаткового оформлення такої згоди.

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість палива/послуг.

Пунктом 6.4. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.12.2008р. до Договору) передбачено, що оплата за поставлений товар/послуги в межах ліміту, визначеного п. 6.4.1. Договору, а саме: 35000,00 грн., здійснюється покупцем на підставі рахунків-фактур протягом 2-х банківських днів з моменту їх отримання. В разі досягнення/перевищення розміру ліміту, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлене паливо/надані послуги протягом 1 (одного) банківського дня з моменту досягнення/перевищення визначеного в п. 6.4.1. ліміту (п. 6.4.2. Договору).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було поставлено та передано у власність відповідача товар на загальну суму 2001168,42 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписаними ним особисто відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Незважаючи на те, що строк для оплати за поставлене паливо настав 03.05.2012р., отриманий товар було оплачено відповідачем лише частково, в сумі 1966021,00 грн., внаслідок чого заборгованість за Договором станом на дату подання позовної заяви склала 35147,42 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію № 284 з вимогою про сплату заборгованості (вих. № 75-Т від 06.11.2012р.). Але відповідач претензію позивача залишив без задоволення та борг не сплатив.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частина 2 ст. 2 ЦК України встановлює, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 6 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки Договором окремо не встановлюється розмір пені, позивачем обчислено її розмір виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 2519,06 грн. - 3% річних, 4393,43 грн. інфляційних втрат та 2664,87 грн. пені законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 44724,78 грн., у тому числі: 35147,42 грн. основного боргу, 2519,06 грн. - 3% річних, 4393,43 грн. інфляційних втрат та 2664,87 грн. пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61108, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна" (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 11; код ЄДРПОУ: 32489155) - 35147,42 грн. основного боргу, 2519,06 грн. - 3% річних, 4393,43 грн. інфляційних втрат та 2664,87 грн. пені (всього - 44724,78 грн.), а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.10.2014 р.

Суддя Н.М. Кухар