Рішення № 40735608, 02.10.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2014 Справа № 920/1586/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Зарічний продторг», м. Суми

про стягнення 40 311 грн. 36 коп.

Суддя Б.І. ЛИХОВИД

За участі представників сторін:

від позивача: Жулавський С.А., довіреність № 27/24.06.14 від 24.06.2014р.

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40 311 грн. 36 коп. заборгованості, з яких: 32 620 грн. 03 коп. - борг за неналежне виконання умов договору № 1709-Т від 01.10.2006р. про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, 3 014 грн. 13 коп. - пеня, 474 грн. 80 коп. - 3% річних, 4 202 грн. 40 коп. - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

У даному судовому засіданні представник позивача повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 24.09.2014р., про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з тим, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.10.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1709-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно до п. 1.1 якого виконавець (позивач) зобов`язується надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач (відповідач) зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п. 3.3 відповідач був зобов`язаний до 15-го числа розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Згідно п. 3.5 договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідачем повинен був здійснений до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки теплової енергії відповідачу підтверджується, зокрема, Актами прийому - передачі теплової енергії від 24.04.2014р., від 27.03.2014р., від 27.02.2014р. (а. с. 21-22), Актами прийому - передачі теплоенергії від відповідача за лютий - квітень 2014 року (а. с. 24-26), рахунками (а. с. 18-20).

Відповідач свої зобов'язання за договором № 1709-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р. не виконав, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену теплову енергію склала 32 620 грн. 03 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлену теплову енергію не провів, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 32 620 грн. 03 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 1709 - Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2006р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 32 620 грн. 03 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 3 014 грн. 13 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаної теплової енергії у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.1.5 договору № 1709-Т від 01.10.2006р., за яким за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 1709-Т від 01.10.2006р., позивач просить стягнути з відповідача 474 грн. 80 коп. 3% річних та 4 202 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 5.1.5 договору № 1709-Т від 01.10.2006р., відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Зарічний продторг» (40007, м. Суми, вул. Черкаська, буд. 1, код 01564259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 32 620 грн. 03 коп. боргу, 3 014 грн. 13 коп. пені, 474 грн. 80 коп. 3% річних, 4 202 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.10.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД