Ухвала суду № 40734371, 03.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/77/14-ц Провадження № 22-ц/772/2437/2014Головуючий в суді першої інстанції Бондаренко О. І.Категорія 8Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2014 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І., Зайцева А.Ю.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення про оформлення права власності на житловий будинок, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, про визнання протиправним та скасування рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації про передачу у власність земельної ділянки, -

встановила:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в 2005 році, будучи в шлюбі з ОСОБА_5, вони придбали у ОСОБА_6 незакінчений будівництвом будинок в с. Лука-Мелешківська.

Рішенням 2 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 29 квітня 2005 року передано безкоштовно ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку в межах села Лука-Мелешківська, загальною площею 0,10 га, у тому числі: для будівництва та обслуговування житлових споруд 0,10 га.

У 2011 році подружжя Данилич закінчило будівництво будинку.

У листопаді 2011 року вона звернулася до виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради, управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області, КП «ВООБТІ» з метою узаконення будинку та прийняття його в експлуатацію, але отримала відмови, які мотивовані відсутністю погодження з боку іншого подружжя, співвласника будинку та користувача земельної ділянки - ОСОБА_5 на прийняття будинку в експлуатацію і наявність спору між ними.

Рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 233 від 02 грудня 2011 року, за її заявою, присвоєно поштову адресу будинковолодінню, яке розташоване в АДРЕСА_1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, визнано протиправними дії комунального підприємства Вінницької обласної ради «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» у відмові ОСОБА_3 провести технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого

майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та зобов'язано КП «ВООБТІ» провести технічну інвентаризацію цього нерухомого майна.

Незважаючи на наявність спору між сторонами щодо поділу спірного нерухомого майна та земельної ділянки, рішенням 16 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 22 червня 2012 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що були в користуванні, і яка розташована на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту АДРЕСА_1.

Питання про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_5 Лука-Мелешківською сільською радою не вирішувалося.

24 вересня 2012 року ОСОБА_2 була видана декларація про готовність об'єкта до експлуатації серії ВН 18212172373, тобто будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 визнано закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.

Рішенням виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 142 від 27 вересня 2012 року присвоєно поштову адресу будинковолодінню, яке розташоване в АДРЕСА_1.

Оформлено право власності на житловий будинок, господарські споруди, що розташовані АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2

27 вересня 2012 року виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що зазначені рішення порушують її конституційні права, як співвласника спірного майна, позивач просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати частково недійсною, в частині забудовника ОСОБА_2, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 24 вересня 2012 року за № ВН18212172373; визнати в цій декларації забудовниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5; визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 142 від 27 вересня 2012 року про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, видане ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, проведену КП «ВООБТІ» 30 вересня 2012 року; визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських бувілень і споруд на території Лука-Мелешківської сільської ради, в межах населеного пункту.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2014 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому зазначає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Лука-Мелешківської сільської ради Мазуркевич Л.О.,

ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу.

ОСОБА_4 також підтримала апеляційну скаргу.

Позивач та її представник ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що органи місцевого самоврядування без відповідних на те правових підстав надали згоду на виготовлення технічної документації спірної земельної ділянки ОСОБА_2, а також безпідставно видали декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та оформили право власності на спірний будинок за відповідачем.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що в 2005 році, ОСОБА_11 будучи в шлюбі з ОСОБА_5, вони придбали у ОСОБА_6 незакінчений будівництвом будинок в с. Лука-Мелешківська.

Рішенням 2 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 29 квітня 2005 року передано безкоштовно ОСОБА_5 у приватну власність земельну ділянку в межах села Лука-Мелешківська, загальною площею 0,10 га, у тому числі: для будівництва та обслуговування житлових споруд 0,10 га (а.с. 36-37).

Згідно робочих проектів, на замовлення ОСОБА_5, до будинку АДРЕСА_1 було підведено комунікаційні мережі - газопостачання та електропостачання (а.с. 45-111).

У 2011 році подружжя Данилич закінчило будівництво будинку.

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради, управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області, КП «ВООБТІ» з метою узаконення будинку та прийняття його в експлуатацію, але отримала відмови, які мотивовані відсутністю погодження з боку іншого подружжя, співвласника будинку та користувача земельної ділянки - ОСОБА_5 на прийняття будинку в експлуатацію і наявність спору між ними (а.с 38-42,44).

Рішення виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 233 від 02 грудня 2011 року, за заявою ОСОБА_3, присвоєно поштову адресу будинковолодінню, яке розташоване в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області: АДРЕСА_1 (а.с. 43).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року, визнано протиправними дії комунального підприємства Вінницької обласної ради «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» у відмові ОСОБА_3 провести технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого

майна - житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та зобов'язано КП «ВООБТІ» провести технічну інвентаризацію цього нерухомого майна (а.с. 139-142).

Незважаючи на наявність спору між сторонами щодо поділу спірного нерухомого майна та земельної ділянки, рішенням 16 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 22 червня 2012 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель, що були в користуванні, і яка розташована на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Питання про вилучення земельної ділянки у ОСОБА_5 Лука-Мелешківською сільською радою не вирішувалося.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації серії ВН 18212172373 від 24 вересня 2012 року, будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 визнано закінченим будівництвом та готовим до експлуатації (а.с. 186-188).

Рішенням виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради № 142 від 27 вересня 2012 року присвоєно поштову адресу будинковолодінню, яке розташоване в АДРЕСА_1.

Оформлено право власності на житловий будинок, господарські споруди, що розташовані АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2

27 вересня 2012 року виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради видано ОСОБА_2 свідоцтво на право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Факт неприязних стосунків між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 підтверджується постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року та вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 21 січня 2013 року (а.с. 132-134).

Відповідно до довідок Розкопанської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, ОСОБА_2 у період з 2005 року по 21 листопада 2012 року та його дружина - ОСОБА_4 в період з 2005 року по 31 січня 2013 року постійно проживали та були зареєстровані в АДРЕСА_2 та вели спільне підсобне господарство; користувалися земельною ділянкою площею 0,87 га на підставі рішення 7 сесії Розкопанської сільської ради 22 скликання від 29 серпня 1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування громадянам».

Згідно відомостей про членів домогосподарства з реєстрацією місця проживання - ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані в АДРЕСА_2 (а.с. 137-138).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю колишнього подружжя Данилич, а відтак органи місцевого самоврядування без відповідних на те правових підстав надали згоду на виготовлення технічної документації спірної земельної ділянки ОСОБА_2, а також безпідставно видали декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, оформили право власності на спірний будинок за відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів не приймає до уваги з таких міркувань.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктивний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України;

далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

У пункті 26, 27 цього Пленуму визначено, що право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). Наприклад, це спори щодо безпідставної відмови органом місцевого самоврядування у дозволі на переобладнання чи перепланування житлового будинку, відмови у здійсненні забудови чи дозволі на будівництво тощо, якщо вони безпосередньо пов'язані з виникненням та здійсненням права власності на майно.

У такому порядку слід вирішувати спори щодо договору найму в будинках державного і громадського житлового фонду, оскільки за своєю правовою природою право користування житлом має речовий характер, і особливості його реалізації встановлюються Житловим кодексом Української РСР.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв'язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори за участю фізичних осіб розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд першої інстанції вірно розглянув спір в порядку цивільного судочинства, оскільки оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування, а також декларація про готовність об'єкта до експлуатації порушують право власності на майно позивача, захист цього права регулюється цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( стаття 391 ЦК України).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ А.Ю. Зайцев

З оригіналом вірно: