Ухвала суду № 40733999, 02.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3778/14-к 02.10.2014 02.10.2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.

суддів: Гребенюк В.І., Рудяка А.В.

за участі секретаря: Лі І.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150040001256, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.03.2014 року, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області Забарчука Р.В. на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2014 року.

Обвинувачений - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не одружений, утриманців не має, проживає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Обвинувачується у вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор: Філонок О.В.

обвинувачений: ОСОБА_1

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора:

Вирок суду скасувати, ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:

-за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України ( за епізодами злочинів, скоєних на початку грудня 2013 року, з 10.03.2014 по 11.03.2014, 14.03.2014, 16.03.2014, 17.03.2014, з 03.03.2014 по 21.03.2014,) покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, призначити покарання шляхом часткового складання покарань у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, за оскаржуваним вироком, та злочинів за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2014 року призначити покарання шляхом часткового складання покарань у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

____________

Провадження 11-кп/784/540//14 Головуючий у першій інстанції Ьеспрозванний О.В.

категорія: 185 ч.3 КК України Доповідач апеляційного суду Міняйло М.П.

- За ч.3 ст.185 КК України (за епізодами злочинів, скоєних з 24.03.2014 р. по 25.03.2014 р., з 26.03.2014 по 28.03.2014р., з 31.03.2014р. по 01.04.2014р.) призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2014 року та остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України та призначено йому покарання:

- за ст.185 ч.2 КК України - у виді 2 років позбавлення волі;

- за ст.185 ч.3 КК України - у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначено ОСОБА_1 покарання шляхом часткового складання призначених покарань, у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком ОСОБА_1 частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2014 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Вироком суду також вирішено питання щодо судових витрат.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо кваліфікації дій засудженого та доведеності його вини, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Посилаючись на вимоги ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, а також на роз'яснення Постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», стверджує, що суд першої інстанції при складанні покарань за сукупністю злочинів та вироків не дотримався вимог закону.

Звертає увагу на те, що суд безпідставно не призначив ОСОБА_1 покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за вищевказаним вироком та вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2014 року.

Окрім того вважає, що судом першої інстанції призначено ОСОБА_1 покарання яке не відповідає тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення тяжких корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, не став на шлях виправлення, не вжив заходів до працевлаштування з метою забезпечення себе законним джерелом доходу, знову вчинив 11 епізодів викрадення чужого майна, 9 з яких є тяжкими.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

19 лютого 2014 року в період часу з 01 години до 08 години ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння по АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно викрав алюмінієву драбину, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1 500 грн.

На початку березня 2014 року, ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння по АДРЕСА_3, звідки повторно, таємно викрав саморобний зварювальний апарат, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 1 600 грн.

Крім того, на початку грудня 2013 року ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння по АДРЕСА_4, де через не зачиненні двері зайшов до сараю, звідки повторно, таємно викрав електричні інструменти, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1 300 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 в період з початку березня 2014 року по 1 квітня 2014 року неодноразово проникав в домоволодіння по АДРЕСА_5, АДРЕСА_6; АДРЕСА_7, АДРЕСА_8; по АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, звідки повторно, таємно викрадав майно, спричинивши матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_15 - 1 000 грн.; ОСОБА_9, ОСОБА_10 - 2000 грн., ОСОБА_11 на суму 2 300грн.; ОСОБА_12 - 3 400 грн.; ОСОБА_16 4 785 грн.; ОСОБА_13 - 1 000 грн.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого який стосовно апеляційної скарги апелянта не висловив своїх міркувань, а залишив на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, провівши на підставі ст. 404 ч. 3 КПК України повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у інкримінованих йому злочинах, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та всебічно перевіреними в судовому засіданні доказами, що отримали відповідну оцінку у вироку та апелянтом не оспорюється.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 65, 66 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкого, даних про особу винного, який раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисні злочини, за місцем проживання характеризується посередньо, а також пом'якшуючих покарання обставин - визнання вини, щире каяття.

Врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд призначив ОСОБА_1 покарання за санкцією. передбаченою ч.2 ст.185 КК України наближене до мінімального, а по ст.185 ч.3 КК України в мінімальній межі.

Визнати призначене ОСОБА_1 покарання за вказаними санкціями явно несправедливими внаслідок м'якості у апеляційного суду не має підстав, оскільки прокурор не навів переконливих доказів.

Окрім того, як вбачається із вироку, суд першої інстанції призначаючи покарання за сукупністю злочинів визнав за доцільне застосовувати принцип часткового складання призначених покарань.

Призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно визначив ОСОБА_1 покарання у близькому до максимальної межі, передбаченою санкцією ст.185 ч. 3 КК України. Тобто, суд призначаючи остаточне ОСОБА_1 покарання дотримався правил, зазначених в ст. 71 КК України.

Зазначене, на переконання колегії суддів, є достатніми підставами вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, доводи апелянта про те, що призначені ОСОБА_1 покарання не відповідають тяжкості скоєних злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості є помилковим та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону то вони є слушними, оскільки суд припустився помилки, яка підлягає виправленню, але не в такий спосіб, як про це вказано в апеляційній скарзі прокурора.

Так, відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, тобто за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з роз'ясненням, яке міститься у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, один з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Ці вимоги закону та роз'яснення судом першої інстанції не були дотримані при визначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_1

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 був засуджений вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2013 року за ст. 185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст. 75 того ж кримінального кодексу звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Окрім того, ОСОБА_1 за злочини, які він вчинив 13 та 14січня 2014 року був також засуджений 24.03.2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.3, КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, за ст.15 ч.3, ст.185 ч.3 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки. Призначаючи ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, відповідно до приписів ч.1 ст.70 КК України, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно визначив 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Суд обґрунтовано застосував і вимоги ст. 71 КК України і до остаточного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, частково приєднав не відбуте покарання за попереднім вироком від 24.03.2013 року і остаточно визначив 4 роки позбавлення волі.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 двічі вчинив викрадення чужого майна(епізоди 19 лютого та на початку березня 2014 року), які кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України.

Викрадення чужого майна з проникненням в житло та інше приміщення(6 епізодів: початок грудня 2013 р., з 10 на 11, 14, 16, 17, з 3 по 21 березня 2014 р.) ОСОБА_1 вчинив до ухвалення вироку Ленінськимо районним судом м. Миколаєва від 24.03.2014 року, а три епізоди ( з 24 березня по 1 квітня 2014 року) обвинувачений скоїв після ухвалення вищевказаного вироку.

За таких обставин суду першої інстанції необхідно було застосувати приписи ч.1 ст. 70 КК України і призначити покарання за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення вироку Ленінським районним судом м. Миколаєва від 24.03.2014 року, а саме за злочини, передбачені ч.2 ст. 185 КК України(епізоди 19 лютого та на початку березня 2014року) та за ч.3 ст. 185 КК України (епізоди початок грудня 2013 р., з 10 на 11, 14, 16, 17, з 3 по 21 березня 2014 р.).

Оскільки вищевказані злочини обвинувачений вчинив до постановлення вироку Ленінським районним судом м. Миколаєва від 24.03 2014 року то суду необхідно було призначити покарання ОСОБА_1 за ч.4 ст.70 КК України.

Після цього, покарання ОСОБА_1 необхідно було призначити за злочини, вчинені після постановлення вироку Ленінським районним судом м. Миколаєва від 24.03 2014 року, а саме за ч.3 ст. 185 КК України( епізоди: з 24 по 25.03.2014 р., з 26 по 28.03.2014р., з 31.03. по 01.04.2014р.).

Потім суду необхідно було визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за правилами, встановленими ст.ст.71, 78 КК України, за сукупністю вироків, тобто до покарання призначеного за оскаржуваним вироком (за ч.3 ст. 185 КК України( епізоди: з 24 по 25.03.2014 р., з 26 по 28.03.2014р., з 31.03. по 01.04.2014р.)приєднати повністю або частково невідбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2013 року. оскільки всі злочини він вчинив в період іспитового строку.

Таким чином, вирок суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 425, 426, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2014 р. відносно ОСОБА_1 змінити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за ст. 185 ч.2 КК України (епізоди 19.02.2014 р., початок березня 2014 р.) до позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ст. 185 ч.3 КК України (епізоди початок грудня 2013 р., з 10 на 11, 14, 16, 17, з 3 по 21 березня 2014 р ) до позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених за ст. ст. 185 ч.2; 185 ч.3 КК України та злочинів, за які його засуджено вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2014 року, а саме: за ст.ст.185 ч.3; 15 ч.3 ст. 185 ч. 3 КК України (епізоди 13, 14 січня 2014 р,) остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за ч.3 ст.185 КК України ( епізоди злочинів з 24 по 25.03.2014 р., з 26 по 28.03.2014р., з 31.03. по 01.04.2014р.) до позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання(за ч.3 ст.185 КК України ( епізоди злочинів, з 24 по 25.03.2014 р., з 26 по 28.03.2014р., з 31.03. по 01.04.2014р.) частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2013 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий:

Судді: