Рішення № 4073155, 17.07.2008, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-205/2008 р

УКРАЇНА ІГЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2008 р. м. П'ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Резніченка М. С. , при секретарі Шанченко О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до АДРЕСА_1, треті особи -П'ятихатська районна державна адміністрація, Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, про стягнення безпідставно сплаченого платежу,

встановив:

ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у листопаді 2002 р. мав намір укласти договір оренди земельної ділянки у розмірі 27, 3 га ріллі із земель запасу АДРЕСА_1, сплативши 1669, 80 гри. за прискорення укладання такого договору на рахунок селищної ради. Договір оренди було укладено з П'ятихатською раидержадміністрацією лише 23.07.2003 p., а 01.11.2006 р. його розірвано. В процесі розгляду цивільної справи за позовом прокурора П'ятихатського району до нього в інтересах районної державної адміністрації та Лихівської селищної ради про стягнення заборгованості по орендній платі за вказаним договором, розглянутої судом 30.01.2008 p., йому стало відомо, що сплачені гроші у розмірі 1669, 80 гри. не враховані в сплату орендної плати, оскільки гроші ним сплачені до укладання цього договору. Вважав, що внесені ним на рахунок Лихівської селищної ради 1169, 80 грн. сплачені безпідставно.

У судовому засіданні позивач і його представник ОСОБА_2 позов підтримали.

Представник відповідача - АДРЕСА_1 -ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і пояснила, що з 2002 р. ОСОБА_1. фактично використовував земельну ділянку на території селищної ради для ведення сільськогосподарського виробництва, хоча договір оренди з ним був укладений лише 23.07.2003 р. З метою прискорення укладання цього договору позивачем було внесено грошові кошти у розмірі 1669, 80 грн. на рахунок селищної ради.

Представник третьої особи - П'ятихатської районної державної адміністрації - Явтушенко НА. заперечила проти задоволення позову і поясняла, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і раидержадміністрацією був укладений 23.07.2003 p., а до цього часу той фактично використовував земельну ділянку і повинен був сплачувати за це. Вважала, що сплачені ним до Лихівської селищної ради кошти слід віднести в рахунок орендної плати.

Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про час і місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про що свідчать розписки про одержання судових повісток, свого представника у судове засідання не направило, надіслало заяву про можливість розгляду справи у його відсутність.

Заслухавши сторони, свідків, та дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем 05 грудня 2002 р. сплачено на рахунок АДРЕСА_1 1669, 80 грн. за оренду землі (а.с. 7, а.с. 41 справи №2-27/08).

Договір оренди земельної ділянки загальною площею 27, 3 га ріллі із земель державного запасу, які знаходяться на території АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 укладено 23 липня 2003 р. (а.с. 4-S).

Допитаний свідок ОСОБА_3. пояснив, що розпорядженням голови П'ятихатської райдержадміністрації у 2002 р. було надано в оренду ОСОБА_4 земельну ділянку площею 20 га ріллі для ведення сільськогосподарського виробництва із земель державного запасу Лихівської селищної ради, а у червні 2003 р. додатково йому виділено в оренду ще 7, 3 га ріллі і в його

присутності, як землевпорядника селищної ради, у серпні 2003 р. було складено акт прийому-передачі земельної ділянки, тому вважав, що ОСОБА_1. фактично користувався з 2002 р. земельною ділянкою, хоча договору оренди і не було укладено, та зобов'язаний був сплачувати орендну плату за використання ріллі.

Свідок ОСОБА_4. у судовому засіданні пояснила, що є односельцем ОСОБА_3 і їй відомо, що позивач користувався земельною ділянкою з 2002 р. для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1  ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 5  ст. 203 цього ж Кодексу право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідністю зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6  ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний право чин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 ЦК України передбачає правові наслідки недійсності правочину і зазначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язані повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ч. 1  ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що на момент внесення ОСОБА_1 на рахунок АДРЕСА_1 грошових коштів у сумі 1669, 80 гри. не виникло підстав для зарахування їх на рахунок селищної ради, оскільки договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та П'ятихатською райдержадміністрацією було укладено лише 23 липня 2003 p.. Посилання представників відповідача та ЇГятихатської райдержадміністрації на те, що позивач з 2002 р. фактично використовував земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є безпідставними, оскільки з дослідженого у судовому засіданні акту (а.с. 14' цивільної справи № 2-27/08) вбачається, що на підставі розпорядження голови П'ятихатської райдержадміністрації від 29.12.2002 р. за № 310-р. Лихівська селищна рада 08 серпня 2003 р. передала ОСОБА_4 , а він прийняв в оренду строком на S років земельну ділянку площею 27, 3 га, що знаходиться в смт. Лихівка, з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, вирішуючи питання про застосування строків позовної давності судом встановлено та не спростовано сторонами в судовому засіданні, що позивач довідався про порушення свого права в період розгляду цивільної справи за позовом прокурора П'ятихатського району до нього про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки (справа № 2-27/08), у якій ухвалено судове рішення 30.01.2008 р., тому підстав для застосування позовної давності не вбачається.

На підставі ст. . ст. . 202, 203, 215, 216 ЦК України, керуючись ст. . ст. . 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Стягнути з АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1, МФО 805012, ОКПО 23929862 УДКУ у Дніпропетровській області) на користь ОСОБА_1безпідставно сплачений платіж у сумі 1669 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарга, або в порядку ч. 4  ст. 295 ЦПК України.