Ухвала суду № 40730663, 01.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 688/3440/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Головко Н.П.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Шепетівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішення сесії Шепетівської міської ради , -

В С Т А Н О В И В :

11.07.2014 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Шепетівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про скасування рішення сесії Шепетівської міської ради.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.08.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

23.09.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява із запереченнями на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивач заперечив проти апеляційної скарги, решта сторін в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником будинковолодіння АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2014 року.

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1, загальною площею 63 кв.м., зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з державного реєстру №21582430.

ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 39/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_2, загальною площею 130,9 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

Право спільної часткової власності ОСОБА_3 у вказаному розмірі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з державного реєстру №23033154.

Відповідно до довідки Шепетівського бюро технічної інвентаризації № 6 від 13 січня 2014 року, згідно матеріалів технічної інвентаризації розмір земельної ділянки , яка перебувала в користуванні співвласників будинковолодіння АДРЕСА_2 становив 1865 кв.м. На вказаній земельній ділянці розміщено два житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 належить на праві власності 0,0300 га земельної ділянки відповідно до її частки в житловому будинку АДРЕСА_2, що складає 39/100 будинку, іншому співвласнику житлового будинку АДРЕСА_2 належить земельна ділянка розміром - 0,0700 га.

Позивач звернувся до Шепетівської міської ради з клопотанням про виділення присадибної земельної ділянки, що знаходиться в його користуванні по АДРЕСА_1 в розмірі 800 м.кв.

Відповідно до п. 1.1 .рішення рішення LV сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 19 червня 2014 року № 15 «Про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст.ст. 118,121 Земельного кодексу України» ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, орієнтовною площею земельної ділянки 800 кв.м. із земель житлової та громадської забудови за рахунок земель комунальної власності.

Водночас п.1.1. рішення LV сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 19 червня 2014 року № 14 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно із ст. 124 Земельного кодексу України (оренда)", в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 300 кв. м. для городництва із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель комунальної власності.

На думку позивача рішення LV сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 19 червня 2014 року № 14 є протиправним та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного Кодексу України прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 цього ж Кодексу визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно якого громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідна міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 претендують на вільну земельну ділянку, розміром 0,0828 га., яка залишилася у комунальній власності після приватизації земельної ділянки, розміром 0,10 га співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2, відповідно : ОСОБА_2 на 800 кв.м. під обслуговування існуючого житлового будинку, а ОСОБА_3 на 300 кв.м - під городництво.

Згідно із ст.ст.18-21 ЗК України земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим.

Відповідно до ст.ст.38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Враховуючи відсутність Генерального плану міста, відсутність рішень ради про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, що слідує з пояснень представника відповідача, суд приходить до висновку, що спірна земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2,АДРЕСА_2, знаходиться в межах населеного пункту - м.Шепетівки, а тому відповідно до ст. 38 ЗК України належить до земель житлової та громадської забудови.

За таких обставин рішення ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо надання позивачці земельної ділянки під обслуговування існуючого житлового будинку із земель житлової та громадської забудови, прийняте з дотриманням вимог ЗК України.

Згідно ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про

передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з ч.З ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №5026) за ініціативою власників.

Відповідно до ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст.21 ЗК України в редакції від 27.04.2007 року порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 листопада 2013 року при розгляді справи №6- 123цс13, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність фізичній особі та відновлення права територіальної громадина зазначену земельну ділянку з причини її передачі не згідно з цільовим призначенням земельної ділянки. Згідно з даним висновком, відповідно до змісту ст. 20 ЗК України надання (передача) земельної ділянки громадянам та юридичним особам відбувається згідно з їх цільовим призначенням. Зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п.а) ч.З ст. 22 ЗК України. Надання для цих потреб земель оздоровчого чи іншого призначення без зміни у встановленому законом порядку їх цільового призначення на підставі п.а) ст. 21 ЗК України є підставою для визнання таких рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними.

Згідно з матеріалами справи, Шепетівською міською радою надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі на умовах оренди земельної ділянки з земель житлової забудови під городництво, тобто з порушенням її цільового призначення, без зміни у встановленому законом порядку її цільового призначення з категорії земель житлової та громадської забудови на категорію земель сільськогосподарського призначення.

Вказаним рішенням порушується право позивачки на безоплатну передачу їй у власність земельної ділянки для обслуговування власного житлового будинку, що розміщений на спірній земельній ділянці, в межах норм безоплатної приватизації, а тому порушене право підлягає захисту.

Окрім цього, Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Нормами статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_3 звернулась до міської ради лише із заявою про надання їй земельної ділянки в оренду без передбачених абз.2 п.2 ст. 123 Земельного кодексу України додатків, що суперечить чинному законодавству.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки та те, що ОСОБА_3 порушила процедуру звернення з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки, можна зробити висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення LV сесії Шепетівської міської ради VI скликання від 19 червня 2014 року № 14.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач прийняв необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Загороднюк А.Г.

Полотнянко Ю.П.