Постанова № 40729810, 16.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2014 року 08:09 № 826/12322/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції про визнання протиправною і скасування постанови,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - позивач, ПАТ «Універсал Банк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції (далі - відповідач) від 07.08.2014 ВП №42540129 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не мав можливості виконати виконавчий напис нотаріуса у добровільному порядку у строк, встановлений відповідачем. Зазначена обставина, на думку позивача, виключає можливість стягнення виконавчого збору. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що позивач як боржник у виконавчому провадженні не виконав у добровільному порядку рішення суду немайнового характеру, що є підставою для стягнення з нього суми виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 28.02.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 12.03.2014 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №464, (далі - виконавчий напис №464) про стягнення з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь «Eurobank Properties A.E.E.A.П» суми простроченої орендної плати в сумарному розмірі 166 348,00 євро за договором оренди від 19.11.2009 №2411 (а.с. 114 Т. І).

17.03.2014 відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42540129 по примусовому виконанню виконавчого напису №2081 виданого 18.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивача на користь «Eurobank Properties Акціонерне товариство інвестицій у нерухомість» боргу в сумі 166 348,00 євро (а.с. 116 Т. І).

У даній постанові відповідач допустив описку при написанні дати та номеру виконавчого документа, яка була виправлена постановою про виправлення описки від 28.03.2014 ВП №42540129, а саме «виконавчий напис №2081 від 18.07.2012» виправлено на «виконавчий напис №464 від 12.03.2014» (а.с. 131 Т. І).

Зі змісту постанови від 17.03.2014 про відкриття виконавчого провадження вбачається, що боржнику було надано строк самостійно сплатити борг до 24.03.2014.

24.03.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про відкладення вчинення виконавчих дій, посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана лише 19.03.2014, тобто до 24.03.2014 залишилось менше 7 днів для її добровільного виконання, що є порушенням прав боржника.

26.03.2014 позивач знову звернувся до відповідача із заявою про відкладення вчинення виконавчих дій та просив відкласти виконавчі дії на 10 днів, посилаючись на наявність обставин, які перешкоджають самостійно виконати вимоги постанови. Позивач вказав на те, що у відповідності до постанови Національного банку України №597 від 30.12.2003 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» для здійснення операцій з оплати послуг, загальна вартість яких за договором перевищує 100 000 євро, необхідно отримати акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

До заяви від 26.03.2014 про відкладення вчинення виконавчих дій позивач додав лист Національного банку України від 07.09.2012, направлений у відповідь на запит позивача від 14.08.2012, стосовно платежів на користь юридичної особи-нерезидента.

27.03.2014 відповідач прийняв постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 27.03.2014.

В подальшому відповідач прийняв постанови від 28.03.2014 та від 07.04.2014 про арешт коштів боржника у межах суми 166 348,00 євро.

За розпорядженнями державного виконавця від 08.04.2014 та 16.04.2014 ГУДКСУ в місті Києві перерахувало вказані кошти на валютний рахунок відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в місті Києві, з якого кошти двома платежами (136 170,70 євро та 30 177,30 євро) були перераховані на рахунок стягувача.

07.08.2014 відповідач прийняв постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16 634,80 євро.

Вважаючи протиправною дану постанову, відповідач оскаржив її до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2014 ВП №42540129, відповідач встановив позивачу семиденний строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса та даний строк був продовжений за заявою позивача.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, з вказаної правової норми вбачається, що виконавчий збір підлягає стягненню з боржника у разі невиконання рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

Представник ПАТ «Універсал Банк» посилався на те, що виконавчий напис нотаріуса №464 не був виконаний у строк, встановлений для його добровільного виконання у зв'язку із наявністю підстав, що ускладнюють його виконання, а саме положення постанови Національного банку України №597 від 30.12.2003 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» (далі - постанова НБУ №597.

Відповідно до пункту 1 постанови НБУ №597 підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами (далі - банки) коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дорученням резидентів - суб'єктів підприємницької діяльності, так і на виконання власних зобов'язань щодо оплати робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товару в кредит, передавання майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передавання нерезидентами, уважаються такі документи:

договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права інтелектуальної власності.

Пунктом 4 постанови НБУ №597 встановлено, що підставою для проведення зазначених у пункті 1 цієї постанови операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та/або виконання зобов'язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом за такою оплатою, та/або зарахування заборгованості за такою оплатою в разі проведення заліку зустрічних однорідних вимог, якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором перевищує 100000 євро, або еквівалент цієї суми в іншій валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день укладення договору або за станом на 1 січня 1999 року, якщо відповідний договір було укладено до дати введення євро в безготівковий обіг (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют), окрім зазначених у пункті 1 цієї постанови документів, є акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон'юнктурі ринку.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ПАТ «Універсал Банк» не звертався до Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків з метою отримання акту цінової експертизи для забезпечення виконання виконавчого напису №464.

Посилання позивача на лист Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 14.09.2012 №4/1784 суд відхиляє, оскільки даний лист надано задовго до вчинення нотаріусом виконавчого напису №464 від 12.03.2014, примусове виконання якого здійснювалось відповідачем у виконавчому провадженні №42540129.

Таким чином, суд встановив, що ПАТ «Універсал Банк» не вчинило дій спрямованих на забезпечення виконання виконавчого напису нотаріуса №464 від 12.03.2014 у добровільному порядку та даний виконавчий напис було виконано шляхом здійснення ряду виконавчих дій відповідачем.

З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що обов'язковою передумовою виникнення у державного виконавця права на стягнення виконавчого збору з боржника є факт здійснення державним виконавцем дій спрямованих на примусове виконання рішення суду, які як свідчать матеріали справи, відповідач вчиняв.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Отже, з правового аналізу вищенаведених норм вбачається, що у зв'язку з тим, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №42540129 у строк встановлений відповідачем (з урахування відкладення строку для добровільного виконання згідно постанови від 27.03.2014) добровільно не виконав виконавчий напис нотаріуса №464 від 12.03.2014 та не вчиняв жодних дій для його виконання, державний виконавець правомірно виніс постанову від 07.08.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2014 №826/3804/14 суд відхиляє, оскільки вона не містить преюдиційних фактів, які не підлягають доведенню в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд встановив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться: вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Як передбачено частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відмовити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський