Ухвала суду № 40729608, 23.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р. Справа № 123942/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Хащівської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання незаконною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова в якому просила визнати незаконною та скасувати Вимогу про сплату боргу в розмірі 1288, 80 грн. від 08.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вимога №468 від 08.06.2011 року прийнята УПФУ в порушення вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» в частині надання платникам єдиного податку права платити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в складі єдиного податку і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що правові відносини між позивачем та відповідачем щодо нараховуваня, обчислення і сплати в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків виникли до 01.01.2011 року, відтак на них поширюється дія норми ч.3ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в редакції, що була чинною до 01.01.2011 року.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.06.2009 року ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Львівської міської ради, нею обрано спрощену систему оподаткування, шляхом сплати єдиного податку.

08 червня 2011 року УПФУ прийнята Вимога №468 щодо сплати ОСОБА_2 боргу на суму недоїмки зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1288, 80 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Згідно з ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 1.03.2001 року Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Відповідно до п. 5 ст. 4 зазначеного Положення, Пенсійний фонд України відповідно покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; убезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного і фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок тощо).

Відповідно до п. 1 ст. 14 зазначеного Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

ОСОБА_2, як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, сплачує податки та збори як суб'єкт малого підприємництва відповідно до Указу Президента № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», відповідно до якого суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 2 ст. 5 цього Закону платники страхових внесків, їх права та обов'язки визначаються виключно цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному забезпеченню є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього закону є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 8 Перехідних положень вказаного Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що положення статті 6 Указу Президента № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суперечать Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і застосуванню не підлягають.

Отже, вимога відповідача про сплату ФОП ОСОБА_2 заборгованості зі сплати страхових внесків до пенсійного фонду є правомірною, а тому суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 03.07.2012 року у справі № 21-157а12.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі № 2а-7376/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін