Ухвала суду № 40729479, 30.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5752/13 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/4705/14 Доповідач у 2 інстанції ПоліщукКатегорія 58 30.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Ігнатченко Н.В., Малорода О.І.

при секретарі: Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи ОСОБА_2, державний виконавець Венгель Ю.Ю. відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, державний виконавець Ковальчук Т.В. відділу державної виконавчої служби Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області про визнання бездіяльності незаконною, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою та просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.04.2013 року, прийняту державним виконавцем Онищенко В.В. відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ, визнати незаконною бездіяльність останнього та зобов'язати направити запити про отримання інформації щодо працевлаштування боржника ОСОБА_2, отримати інформацію щодо надходження коштів на рахунок боржника, відкритий у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 14.02.2012 року до 14.03.2013 року, витребувати у боржника паспорт моряка та письмові пояснення щодо працевлаштування у зазначений період.

В обґрунтування скарги зазначила, що у виконавчому провадженні ВДВС Києво-Святошинського РУЮ знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів. Державний виконавець неправомірно закінчив виконавче провадження і передав справу до ВДВС Черняхівського РУЮ. У заяві стягувач вказала на своє право вибору місця виконання відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець може змінити місце проведення виконавчих дій у випадках, передбачених ч. 5 ст. 20 зазначеного Закону. Однак, виконавець мотивував своє рішення лише заявою боржника. Під час перебування справи у державного виконавця Онищенко В.В., останній не здійснив всіх необхідних дій для належного виконання рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року відмовлено у задоволенні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, визнати незаконною бездіяльність державного виконавця та зобов'язати державну виконавчу службу здійснити дії, направлені на виконання виконавчого листа щодо отримання інформації про працевлаштування боржника, надходження коштів на його рахунок, відкритий у ПАТ «Райфайзен банк Аваль» за період з 14.02.2012 року по даний час, витребувати у боржника письмові пояснення та паспорт моряка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановлюючи ухвалу, суд виходив із того, що дії державного виконавця відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ Онищенко В.В. по винесенню 3 квітня 2013 року постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», відповідають вимогам закону.

Після відновлення виконавчого провадження державним виконавцем вживались заходи, передбачені Законом для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням суду від 04.07.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, починаючи з 14.02.2012 року до закінчення нею навчання, але не пізніше як до досягнення дитиною 23 років тобто до 27.04.2015 року; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, починаючи з 14.02.2012 року до закінчення навчання ОСОБА_5, але не пізніше як до 27.04.2015 року; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.02.2012 року до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_3.

04 липня 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів(т.1 а.с.6).

31 серпня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (т.1 а.с. 73).

01 квітня 2013 року до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ надійшла заява від боржника ОСОБА_2 про направлення виконавчого документа за місцем його постійного проживання, а саме АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 91).

Постановою державного виконавця Онищенко В.В. відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ від 03 квітня 2013 року у вищезазначеній справі закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавче провадження до ВДВС Чекрняхівського РУЮ. В цій-же постанові державним виконавцем зазначено, що борг станом на 1.04.2013 становить 5978,33грн.(т.1 а.с.95).

З довідки-розрахунку № 796/2, виданої відділом ДВС Києво-Святошинського РУЮ 2.04.2013 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 з аліментів нарахована за період з 14.02.2012 по 01.04.2013 виходячи із середньомісячного заробітку по Києво-Святошитнському району та у відповідності до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». (т.1 а.с.12, 233).

Вбачається також, що 16.12.2013 року державним виконавцем відділу ДВС Черняхівського РУЮ закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа№2-1380/12, виданого 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (том 2 а.с.74) і на даний час з 19.12. 2013 року виконавче провадження здійснюється державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.

З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що з часу відкриття виконавчого провадження до винесення постанови від 3 квітня 2013 року про його закінчення за заявою стягувача ОСОБА_1 для з'ясування доходу боржника державним виконавцем направлялись запити до компаній які займаються працевлаштуванням моряків (том 1 а.с.204-248).

З врахуванням доводів апеляційної скарги та вимог Закону, колегія суддів вважає державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження та винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 3.04.2013 року не враховано всіх вимог Закону та не здійснено необхідних виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Частиною 5 ст.20 цього-ж Закону визначено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

При винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 3 квітня 2013 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Онищенко В.В. не були враховані вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» та не з'ясовано думку стягувача щодо вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби.

Не можна погодитись із висновками державного виконавця щодо визначення розміру заборгованості із аліментів ОСОБА_2 станом на 01.04.2013 року, виходячи із середньомісячного заробітку по Києво-Святошитнському району, оскільки при здійсненні виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_2 працював моряком за контрактами із іноземними компаніями і мав відповідний дохід, з якого повинен визначатись розмір заборгованості із аліментів.

Із матеріалів виконавчого провадження 6.02.2013 року стягувач повідомила державного виконавця про те, що ОСОБА_2 працює моряком і прохала направити запити в іноземні компанії (том 1 а.с.218).

26.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця із заявою про направлення виконавчого листа за місцем його постійного місця проживання (том 1 а.с.227).

При цьому державний виконавець не з'ясував у боржника місце його роботи та дохід для обчислення заборгованості із аліментів з врахуванням вимог закону.

Так, згідно ст.195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.

3. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»

1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.

3. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

4. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику:

у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання;

за заявою сторін виконавчого провадження;

у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства, установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії та стипендії боржника;

у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

за власною ініціативою;

в інших передбачених законом випадках.

6. З осіб, які працюють за контрактом на території іноземних держав і одержують заробітну плату (доходи) тільки за кордоном, аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.

З врахуванням викладеного, оскільки вказане питання вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, відповідно до ст.312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Онищенка В.В. по винесенню 3 квітня 2013 року постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа№2-1380/12, виданого 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області і скасувати вказану постанову державного виконавця.

Зобов'язати державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 із сплати аліментів за виконавчим листом №2-1380/12, виданим 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, з врахуванням вимог ст.195 СК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а в разі необхідності здійснити інші, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа№2-1380/12, виданого 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року скасувати і постановити нову ухвалу:

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Онищенка В.В. по винесенню 3 квітня 2013 року постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа№2-1380/12, виданого 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області і скасувати вказану постанову державного виконавця.

Зобов'язати державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області визначити розмір заборгованості ОСОБА_2 із сплати аліментів за виконавчим листом №2-1380/12, виданим 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, з врахуванням вимог ст.195 СК України та ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а в разі необхідності здійснити інші, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа№2-1380/12, виданого 4.07.2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: