Ухвала суду № 40729124, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8820/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» та відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області від 20.06.2013 про арешт коштів боржника, прийняту на виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/4236/13 від 18.06.2013, в частині накладення арешту на кошти ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» (код за ЄДРПОУ - 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ «Банк Національний кредит», код банку 320702; звільнити з-під арешту кошти ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» (код за ЄДРПОУ - 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ «Банк Національний кредит», код банку 320702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 позов задоволено частково: скасовано постанову відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області від 20.06.2013 про арешт коштів боржника, прийняту на виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/4236/13 від 18.06.2013, в частині накладення арешту на кошти ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» (код за ЄДРПОУ - 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ «Банк Національний кредит», МФО 320702; в задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» та відділ ДВС Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 20.06.2013 відділом Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області на виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/4236/13 від 18.06.2013 винесено постанову, якою накладено арешт на кошти в межах суми 16 285 529,95 грн., що містяться на всіх рахунках, які належать ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що кошти, на які оскаржуваною постановою відповідача накладено арешт відповідно до зареєстрованого права застави, перебувають в заставі у позивача, а тому позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Апелянти у своїх апеляційних скаргах зазначають, що постанова про арешт коштів боржника була винесена у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». ПАТ «Банк національний кредит», приймаючи вказану постанову до виконання, мав повідомити відділ Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області про наявність застави, однак вказане не мало місце. Більш того, апелянти зазначають, що постанова про арешт коштів була прийнята банком до виконання, а питання щодо скасування постанови про арешт коштів TOB «БК «ГЕОС» виникло у ПАТ «Банк національний кредит» лише через рік.

Колегія суддів вважає доводи апелянтів безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2013 між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС», було укладено договір №05.1-23/2013/1-5 про надання банківської гарантії виконання робіт, за яким позивач в рахунок забезпечення належного виконання клієнтом зобов'язань перед ТОВ «ГАРАНТ-Н» видав безвідкличну банківську гарантію, з лімітом відповідальності 11 898 521,73 грн. та терміном дії по 16.09.2014.

24.04.2013 між позивачем та його контрагентом було укладено договір застави майнових прав №04-256/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку), за яким ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» передало у заставу позивачу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 10 166 518,00 грн. та нараховані проценти в розмірі 10% річних, які слідують з договору про депозитний вклад в національній валюті (без капіталізації процентів) №0111156/2013-1 від 22.04.2013.

Згідно абз. 2 п. 2.1 договору банківського вкладу (в редакції додаткової угоди №1 від 24.04.2013), право вимоги вкладника на депозит та проценти у розмірі 10 166 518,00 грн., що внесений на депозитний рахунок №26158073553001/980 в ПАТ «Банк Національний кредит», код банку 320702, є предметом застави за договором застави майнових прав №04-256/1-1 від 24.04.2013. Вищезазначену заставу було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження рухомого майна 25.04.213.

Таким чином, колегія суддів вважає, що кошти у розмірі 10 166 518,00 грн., які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ «Банк Національний кредит», є заставленим майном ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС», а позивач є їх обтяжувачем.

Відповідно до п. 1.2.6 договору застави заставодержатель (банк) набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо на час настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано належним чином згідно з умовами Основного договору.

Згідно з п.3.3.4 договору застави звернення стягнення на грошові кошти, майнові права вимоги яких є предметом застави за цим договором, здійснюється шляхом їх договірного списання заставодержателем з вкладного (депозитного) рахунку №26158073553001, в рахунок погашення забезпечених заставою вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що на день подання адміністративного позову за ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС» обліковувалася прострочена заборгованість зі сплати комісійної винагороди за надання гарантії у розмірі 39 661,74 грн., за травень 2014 року (п.4.1 договору гарантії).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У відповідності до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо рухоме майно, яке є предметом публічного обтяження, є також предметом інших обтяжень, задоволення прав обтяжувача за публічним обтяженням або особи на користь якої встановлено публічне обтяження, здійснюється в черговості згідно з пріоритетом публічного обтяження.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №44509867 від 20.06.2014 позивач у відношенні інших обтяжувачів має вищий пріоритет щодо заставлених коштів, оскільки право застави виникло до винесення виконавчого документа на підставі якого прийнято постанову, а сума заставлених коштів не перевищує розмір заборгованості клієнта.

При цьому, у звязку з винесенням оскаржуваної постанови відповідача, якою накладено арешт на майно ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС», позивач позбавлений можливості здійснити договірне списання заставлених коштів на погашення існуючої заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що арешт коштів, що обліковуються на всіх рахунках ТОВ «Будівельна компанія «ГЕОС», в тому числі тих, що перебувають в заставі ПАТ «Банк Національний кредит» з метою задоволення вимог стягувача (публічне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2»), який не є заставодержателем, суперечить ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 38 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», що у свою чергу свідчить про порушення права позивача в частині неможливості задоволення вимог ПАТ «Банк Національний кредит» шляхом позасудового звернення стягнення на заставлене майно і неправомірність постанови відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області від 20.06.2013 про арешт коштів боржника.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами апелянтів про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи, а саме з п. 4.1 договору гарантії №05.1-23/2013/1-5 від 24.04.2013, вбачається, що клієнт зобов'язаний щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за звітним, за надання гарантії сплачувати позивачу комісійну винагороду у розмірі 4% річних від суми відповідальності банку, визначеної п.2.1 договору гарантії.

Починаючи з 06.06.2014 за клієнтом обліковується прострочена заборгованість (39 661,74 грн.) зі сплати комісії за надання гарантії за травень 2014 року, а тому оскаржувана постанова відповідача почала порушувати права ПАТ «Банк Національний кредит» - з 06.06.2014, оскільки саме з цієї дати банк позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна, шляхом договірного списання коштів з вкладного рахунку клієнта.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтами не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» та відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.