Ухвала суду № 40729122, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6716/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРЕК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРЕК» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ОБЕРЕК» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню перевірки ТОВ «ОБЕРЕК» щодо документального підтвердження господарських операцій по придбанню та реалізації товару за період із 01.12.2013 по 28.02.2014; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити відомості в інформаційних базах даних податкової служби по звітності ТОВ «ОБЕРЕК», які змінені через складання акту від 25.03.2014 № 892/26-55-22-01/38903753 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОБЕРЕК» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01.12.2013 по 28.02.2014; заборонити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вносити відповідні зміни до інформаційної бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в акті; заборонити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати інформацію, викладену в акті, зокрема передавати та враховувати у результатах перевірок результатів проведеної зустрічної звірки, до набрання судовим рішенням законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 25.03.2014 відповідачем складено акт № 892/26-55-22-01/38903753 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОБЕРЕК» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01.12.2013 по 28.02.2014, у якому зазначено, що відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період із 01.12.2013 по 28.02.2014.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем безпідставно та за відсутності визначених законом повноважень винесено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що призвело до внесення до програмного забезпечення податкового органу вказаних висновків та подальшого відображення неправдивої інформації про господарську діяльність позивача та його податкові зобов`язання. Крім того, відповідачем не вжито жодних заходів, направлених на інформування позивача про необхідність подання пояснень та їх документального підтвердження, що є обов`язковою передумовою для проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1232 передбачено, що зустрічні зірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно з п. 4 Порядку № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з п. 2.2 розділу 2, п. 4.4 розділу 4 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» від 22.04.2011 № 236 (далі - Методичні рекомендації) необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т.ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т.ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт) (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган проводить зустрічну звірку, зокрема, за результатами проведеного аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх або зовнішніх джерел, які свідчать (можуть свідчити) про порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заходи, направлені на проведення звірки позивача, відповідачем вчинені, у тому числі, у зв'язку з надходженням від Міністерства доходів і зборів України інформації про «обрив» ланцюга постачання імпортних товарів, у якому приймав участь позивач.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про протиправність проведення звірки у зв'язку відсутністю ініціатора її проведення та із не направленням відповідачем письмового запиту позивачу з огляду на те, що відповідно до п. 3 Порядку № 1232 звірка може бути проведена контролюючим органом (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку у тому ж контролюючому органі, у якому перебуває платник податків або у межах одного населеного пункту.

Щодо направлення контролюючим органом - виконавцем письмового запиту платнику податків, то обов'язковість направлення такого запиту передбачена у разі, якщо звірка проводиться на підставі запиту контролюючого органу - ініціатора про проведення звірки, а тому враховуючи, що позивач перебуває на обліку у відповідача, то відповідачем правомірно вчинено заходи, направлені на проведення звірки позивача.

Більш того, факт складання акту про неможливість проведення звірки позивача вказує саме на непроведення звірки, а тому незрозумілим є те, чому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, оскільки звірка, згідно з положеннями ПК України не є перевіркою.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача відсутні підстави для задоволення похідних від неї вимог про зобов'язання відповідача відновити відомості в інформаційних базах даних податкової служби по звітності позивача, які змінені через складання акту, а також заборону відповідачу вносити відповідні зміни до інформаційної бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в акті, та використовувати інформацію, викладену в акті звірки, зокрема передавати та враховувати у результатах перевірок результатів проведеної зустрічної звірки, до набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, колегія суддів вважає, що відображення у базах даних відповідних показників відноситься до дискреційних повноважень контролюючого органу.

Так, відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 «Щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-му засіданні заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Під дискреційними повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРЕК» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 29.09.2014

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.