Ухвала суду № 40727938, 18.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Київ К/800/32627/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі №1570/6442/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінстер»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінстер» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Вінстер») звернувся з позовом Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 03.07.2012 №0001151502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 723578,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 578862,00 грн., за штрафними санкціями - 144716,00 грн., №0001141502 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за березень 2012 року на 51374001,00 грн.; від 09.07.2012 №0001221502 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за квітень 2012 року на 50557604,00 грн., №0001201502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1020496,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 816397,00 грн., за штрафними санкціями - 204099,00 грн., №0001211502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1025473,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 820378,00 грн., за штрафними санкціями - 205095,00 грн., №0001231502 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за травень 2012 року на 49737226,00 грн.; від 05.10.2012 № 004421502 про стягнення штрафної санкції з ПДВ в розмірі 204100,00 грн., №0004431502 про стягнення штрафної санкції з ПДВ в розмірі 205094,00 грн.; від 30.08.2012 №0004241502 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за червень 2012 року на 48898341,00 грн., №0004251502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1258327,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 838885,00 грн., за штрафними санкціями - 419442,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.10.2012 №00044211502 та №0004431502, якими донараховані штрафні санкції з ПДВ відповідно в розмірі 204100,00 грн. та 205094,00 грн.; від 03.07.2012 №0001151502 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 144716,00 грн.; від 09.07.2012 №0001201502 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 204099,00 грн.; від 09.07.2012 №0001211502 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 205095,00 грн.; від 30.08.2012 №0004251502 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 419 442,5 грн. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно проведеної відповідачем перевірки встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), пп. 4.6.6 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228 (далі по тексту - Порядок №1492), внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду та занижена сума податкових зобов'язань з ПДВ. До таких висновків ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийшла внаслідок врахування рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012, яким ТОВ «Вінстер» позбавлявся права на бюджетне відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на суму 51952863,00 грн. та не міг в подальшому включати цю суму до залишку від'ємного значення наступних звітних періодів.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з правомірності відображення позивачем у березні-червні 2012 року невідшкодованої суми бюджетного відшкодування з ПДВ у р. 21.3 податкової декларації з ПДВ, яка зменшена на суму власних поточних податкових зобов'язань, та залишок від'ємного значення сум ПДВ минулих податкових періодів у р. 24 податкової декларації з ПДВ. При цьому, суд першої інстанції врахував, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2012 скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2012 та залишена в силі постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2011, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «Вінстер», тобто визнано правомірним формування податкового кредиту позивачем у грудні 2010 року за рахунок сум ПДВ в розмірі 53246149,85 грн. та включення цієї суми ПДВ, як оплаченої до бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за лютий 2011 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині застосування штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки сам факт декларування в якості бюджетного відшкодування в лютому 2011 року суми 51952863,00 грн. в рахунок майбутніх платежів в подальшому виключав можливість відображення цієї суми в деклараціях з ПДВ. Проте, порушення позивачем порядку декларування сум від'ємного значення ПДВ в березні-червні 2012 року сталось внаслідок помилкових рекомендацій самого відповідача, які викладені на стор. 4 акту перевірки від 05.07.2011 №65/23-310/36849223 та у висновку відповідач за результатами розгляду заперечень ТОВ «Вінстер» на акт перевірки, а отже застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним.

Колегія суддів, вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції оскільки, згідно зі ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V ПК України (п.200.2 ст. 200 цього Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 цього Кодексу).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Вищенаведена норма містить чіткий припис стосовно неможливості використання сум бюджетного відшкодування, щодо яких платником податків прийнято рішення про його отримання, у наступних податкових періодах.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій, то згідно п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, оскільки відображення позивачем суми 51952863,00 грн. в деклараціях з ПДВ за березень-червень 2012 року в рядках 21.3 обумовлено висновками самої податкової служби, які викладені на стор. 4 акту перевірки від 05.07.2011 №65/23-310/36849223 та фактично за своїм змістом є індивідуальною податковою консультацією, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров