Ухвала суду № 40726764, 22.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4859/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.Провадження № 22-ц/780/4727/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 26 22.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

22 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Приходька К.П., Олійника В.І.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визнання неправомірним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, зобов'язання знизити відсоткову ставку та скасування нарахованої заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2007 року, яка утворилася станом на 24 вересня 2013 року у розмірі 86 388,26 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становить 690 242 грн. 16 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Також позивач просив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зареєстровані у вказаній вище квартирі.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 03 серпня 2007 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», внаслідок чого утворилась заборгованість у зазначеній вище сумі і банк відповідно з умовами договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому посилаючись на те, що банк в односторонньому порядку без його згоди підвищив процентну ставку з 11,04 % до 13,08 % річних, просив визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору від 03 серпня 2007 року, а саме, збільшення з 20 листопада 2008 року процентної ставки з 11,04% до 13,08 % річних, зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати підвищену проценту ставку у розмірі 13,08 % річних, зменшити процентну ставку до 11,04% річних та здійснити перерахунок нарахованих процентів за процентною ставкою 11,04% річних.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2014 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» та в зустрічному позові ОСОБА_4 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд першої інстанції виходив із того, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії якого інші Закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Суд зазначив, що вказаний закон розповсюджує свою дію на спірні правовідносини, які склались між сторонами по справі, оскільки квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за споживчим кредитом, наданим йому ПАТ КБ «ПриватБанк» в іноземній валюті. Загальна площа вказаної квартири не перевищує 140 кв.м. (50 кв.м.), використовується позичальником ОСОБА_4 та майновим поручителем ОСОБА_2 як місце постійного проживання та у їх власності іншого житлового нерухомого майна не перебуває. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказане іпотечне майно не може бути примусово відчужене.

Враховуючи, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення є похідними від вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, у задоволенні яких відмовлено, то суд дійшов висновку про відмову в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 03 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №КІQ0GA00000065, за яким банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 68 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 03 серпня 2017 року (а.с. 24-28).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 03 серпня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності (а.с.33-36).

28 лютого 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 письмову вимогу від 18 лютого 2013 року вих. № 30.1.0/2-076 про усунення порушень умов кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яку відповідачі отримали 06 березня 2013 року, однак залишили вказані вимоги позивача без реагування (а.с. 17-18, 20-24).

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість ОСОБА_4 перед банком, яка станом на 24 вересня 2013 року становить 86 388,26 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України складає 690 242 грн. 16 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 43 687 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 17 124,26 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 4 760 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором у розмірі 16 673,26 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 31,29 доларів США та штраф (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 4 112,24 доларів США (а.с.10-15).

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року, відповідно до п. 1 ч.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Частиною 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Як вбачається з довідки об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Дніпро» від 13 лютого 2014 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 86).

Отже встановивши, що ОСОБА_4 був наданий кредит в іноземній валюті та на його забезпечення ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житлову квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,00 кв.м., яка використовується ними як місце постійного проживання і іншого житлового нерухомого майна у їх власності не перебуває, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вказане іпотечне майно не може бути примусово відчужене.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що у відповідачів відсутнє інше житло, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано суду доказів, що у позичальника ОСОБА_4 та майнового поручителя ОСОБА_2 у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно і клопотань про витребування таких доказів банк суду не подавав.

Інші докази та обставини, на які посилається ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 не оскаржується, тому відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л ИЛ А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді