Постанова № 40726279, 18.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2014 року Справа № 906/670/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"на рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2013р.та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р.у справі№ 906/670/13 господарського суду Житомирської областіза позовомКомунального підприємства "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"до1. Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2. Служби автомобільних доріг у Житомирської областіпростягнення 27 158,66 грн. шкоди. У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.2014р. № 02-05/349 для розгляду справи № 906/670/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.(доповідач)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 27 158,66 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного утримання 169 км ділянки автодороги "Київ-Чоп", що спричинило ДТП з механічними пошкодженнями автомобіля підприємства, яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля на суму 24 893,54 грн., вартості перевезення пошкодженого автомобіля евакуатором на суму 1 250,00 грн., оплати за надання висновку в розмірі 1 015,12 грн. (з урахуванням заяви від 25.06.2013р. про уточнення позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 25.06.2013р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Службу автомобільних доріг у Житомирській області.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2013р. (суддя Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. (головуючий суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" на користь позивача 24 893,54 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 1 015,12 грн. оплати за надання висновку спеціаліста. У позові в частині стягнення 1 250,00 грн. вартості перевезення пошкодженого автомобіля евакуатором відмовлено. У задоволенні позову в частині вимог до Служби автомобільних доріг у Житомирській області відмовлено.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 11, 22, 611, 1166 Цивільного кодексу України, статей 9, 14, 16, 24 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 1, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, з огляду на те, що майнова шкода позивачеві була заподіяна внаслідок невиконання відповідачем-1 своїх обов'язків щодо утримання дорожніх об'єктів.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в частині стягнення з нього на користь позивача 24 893,54 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 1 015,12 грн. оплати за надання висновку спеціаліста, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову до відповідача-1.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 7, 10 - 13 Закону України "Про автомобільні дороги України", статті 44 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що саме відповідач-2, як орган державного управління автомобільними дорогами загального користування, який є відповідальним за стан доріг загального користування, повинен відповідати у даному випадку за заподіянні позивачу збитки. Також скаржник вважає завищеним розмір матеріальних збитків позивача та зазначає про безпідставність віднесення позивачем до збитків витрати з оплати за надання експертного висновку.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27.02.2013р. на 169 кілометрі автодороги "Київ-Чоп" сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ-21012", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія КП "Рівненське МБТІ" ОСОБА_4, у результаті якої транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

27.02.2013р. інспектором ВДАІ Червоноармійського РВУ МВС України в Житомирській області відносно ОСОБА_4 складено протокол серії ВТ1 № 229488 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому зазначено, що останній, наїхавши на сніговий накат, не врахувавши дорожню обстановку, швидкість, здійснив зіткнення з глибою льоду, в результаті чого автомобіль скинуло в кювет.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2013р. у справі № 569/5567/13-п провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності закрито за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

27.02.2013р. інспектором ВДАІ Червоноармійського РВУ МВС України в Житомирській області відносно майстра ДРП "Березівка" філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Житомирський облавтодор" ОСОБА_5 складено протокол серії ВТ1 № 229487 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому зазначено, що останній, будучи відповідальною особою, своєчасно не ліквідував сніговий накат, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Рівненської області від 01.04.2013р. № 01 вартість відновлювального ремонту автомобіля "ВАЗ-21102", реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження під час ДТП 27.02.2013р. на 169 км автодороги Київ-Чоп становить 24 893,54 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 27 158,66 грн., яка складається з вартості відновлювального ремонту автомобіля на суму 24 893,54 грн., вартості перевезення пошкодженого автомобіля на суму 1 250,00 грн., оплати за надання висновку в розмірі 1 015,12 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху.

Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг вимогам безпеки руху (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").

Автомобільна дорога "Київ-Чоп" включена до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2012р. № 301.

За приписами статті 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

У статті 11 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг у зимовий період.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини.

Статтею 13 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; за якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

У відповідності до пунктів 5, 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг.

Отже, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вони повинні бути відшкодовані власниками доріг або уповноваженими ними органами, у даному випадку це орган державного управління автомобільними дорогами загального користування, яким є Державне агентство автомобільних доріг України, що згідно Указом Президента України від 13.04.2011р. № 456/2011 "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, та до сфери управління якого належить Служба автомобільних доріг у Житомирській області.

Згідно з Положенням про Службу автомобільних доріг у Житомирській області метою її діяльності є організація утримання в належному технічному стані автомобільних доріг загального користування, створення умов для безперервного безпечного руху транспорту на них.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій достеменно не встановили особу, яка є відповідальною за завдані у даному випадку збитки.

У свою чергу висновок судів про покладення на ДП "Житомирський облавтодор" обов'язку з відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визнається передчасним, з огляду на таке.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України, за приписами якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судами встановлено, що між відповідачами було укладено договір від 13.02.2012р. № 4 про закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення загального користування Житомирської області протяжністю 8 523,0 км, дія якого на підставі додаткової угоди від 26.12.2012р. № 1/94 була продовжена на 2013 рік.

Відповідно до умов вказаного договору ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", як підрядник, зобов'язалося надавати замовнику - Службі автомобільних доріг у Житомирській області послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області протяжністю 8 523,0 км, у тому числі усунення загрози безпечного проїзду автотранспорту, ліквідації наслідків надзвичайних та аварійних ситуацій, забезпечення безперервного та безпечного руху автотранспорту при складних погодних умовах.

У пункті 7.3 договору визначено, що на ділянці виробництва підрядник несе відповідальність за технічний стан автодоріг, безпеку руху; відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортної пригоди, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно чинних нормативів при виконання підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; підрядник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків.

За приписами частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Для виникнення у особи обов'язку з відшкодування шкоди відповідно до вимог частини 2 статті 1172 Цивільного кодексу України, крім наявності загальних умов (наявність шкоди, протиправність поведінки, вина та причинно-наслідковий зв'язок між збитками та протиправною поведінкою), необхідною є наявність спеціальних умов, які визначаються залежно від суб'єктивного складу відповідних відносин, зокрема наявність договору підряду та дія підрядника за завданням замовника (постанова Верховного Суду України від 28.11.2011р. у справі № 3-117гс11).

Суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи була шкода заподіяна позивачу внаслідок самостійних дій ДП "Житомирський облавтодор" чи внаслідок виконання ним зобов'язань за договором від 13.02.2012р. № 4 за завданням Служби автомобільних доріг у Житомирській області.

При цьому слід зазначити, що умови пункту 7.3 договору від 13.02.2012р. № 4 (пункт 7.3) не усувають встановлений у частині 2 статті 1172 Цивільного кодексу обов'язок замовника відшкодувати шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Також у вказаному пункті договору визначено, що підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху при виконанні підрядних робіт (послуг), а не за незадовільний технічний стан автомобільної дороги.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що відносно посадової особи ДП "Житомирський облавтодор" - майстра ДРП "Березівка" філії "Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Житомирський облавтодор" ОСОБА_5 органом ДАІ МВС України протокол серії ВТ1 № 229487 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому серед іншого зазначено, що розгляд адміністративної справи відносно вказаної особи відбудеться у Романівському районному суді Житомирської області.

У свою чергу суди першої та апеляційної інстанцій достеменно не з'ясували, чи було притягнуто посадову особу відповідача-1 до адміністративної відповідальності, з огляду на зазначені у протоколі серії ВТ1 № 229487 про адміністративне правопорушення обставини, та не дали належної правової оцінки доводам відповідача-1 стосовно того, що відповідна адміністративна справа судом по суті не розглядалась.

Також слід зазначити, що місцевим та апеляційним судами під час розгляду позовних вимог в частині стягнення в якості збитків витрат позивача з оплати висновку спеціаліста у розмірі 1 015,12 грн. та послуг з перевезення пошкодженого автомобіля евакуатором на суму 1 250,00 грн., не встановлено того, чи була доцільною та необхідною сплата за послуги спеціаліста та послуги евакуатора грошових коштів саме в такому розмірі, чи носили ці витрати обов'язковий для позивача характер, чи залишилось б право позивача порушеним через нездійснення таких витрат, а також чи знаходяться ці витрати у причинно-наслідковому зв'язку з діями особи, відповідальної за завдану шкоду.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013р. у справі № 906/670/13 скасувати.

Справу № 906/670/13 передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова