Вирок № 40726039, 02.10.2014, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/302/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Цибізова С.А.

при секретарі Токар М.І.,

з участю прокурора Запорожець Н.О.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження № 12013180300002107 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полтави, громадянина України, одруженого, маючого вищу освіту, працюючого начальником відділу логістики ПАТ «Кристаліст», раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, 15.09.1968 р. н., 8 грудня 2013 року приблизно о 10 год. 40 хв. керуючи автомобілем ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1, рухався по автодорозі М.Тростянець - Полтава зі сторони м. Полтави у напрямку с. М.Тростянець із швидкістю близько 60 км/год., що не перевищує максимально дозволеної на даному відрізку дороги швидкість. На час руху автомобіль був справний та керувати водію ніщо не заважало, проїзна частина дороги була мокрою. Згідно висновку медичного огляду № 1126 від 08.12.2013 року знаходився у тверезому стані. У салоні його автомобіля на передньому пасажирському сидінні находилась його дружина ОСОБА_4. В цей час по вказаній автодорозі у зустрічному йому напрямку рухався автомобіль SENS д. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1. В районі електроопори № 441 по вказаній автодорозі М.Тростянець-Полтава водій автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, у результаті чого допустив занос керованого ним автомобіля, виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ЗАЗ SENS д. н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1.

У результаті даних порушень вимог Правил дорожнього руху, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, пасажир його автомобіля ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 21.01.2014 року отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, та водій зустрічного автомобіля ОСОБА_1 згідно висновку судово- медичної експертизи № 2252 від 10.01.2014 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я. За вищевказаних обставин та згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 250 від 26.12.2013 року причиною ДТП та наставших наслідків є недотримання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху з боку водія автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, відповідно до положень яких, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Будучи допитаними в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю.

Показав суду, що 08 грудня 2013року разом з дружиною їхав зі сторони Полтави в напрямку малого Тростянця, де в селі Щербані його викинуло на зустрічну смугу, оскільки була мокра траса і він зіткнувся на зустрічні смузі з автомобілем потерпілого. Потерпілому відшкодував 1670 грн., про що йому надані розписки від матері останнього, та ще давав гроші на які мати потерпілого розписку надати відмовилась. Позов потерпілого не визнав, оскільки вважає,

що ці кошти повинна відшкодовувати страхова компанія. Також пояснив, що після того як автомобіль потерпілого був доставлений на штрафний майданчик, мати останнього попросила щоб він надав свій гараж для зберігання автомобіля, на що він погодився та зберігав автомобіль потерпілого у себе десь місяць. Зазначив, що дуже жалкує про скоєне, має наміри відшкодувати шкоду потерпілому, у разі, якщо її повністю не буде покрито страховим відшкодуванням. Зауважив, що працює начальником відділу логістики, робота пов'язана із керуванням автомобіля, тому просив не позбавляти його прав та призначити мінімальне покарання в межах санкції статті.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, вона повністю знайшла своє об'єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даному кримінальному провадженню.

Так, потерпілий ОСОБА_1 під час допиту в судовому засіданні показав, що в грудні 2013 року коли він повертався в від матері з села Малий Тростянець, на виїзді села Щербані, йому на зустріч виїхала машина обвинуваченого, що призвело до зіткнення, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження. Шкоду йому обвинувачений не відшкодував, один раз купував знеболююче.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що 08 грудня 2013 року вона дізналась, що її син ОСОБА_1 потрапив у ДТП. Підтвердила, факт отримання від ОСОБА_2 1670 грн. на лікування сина та послуги евакуатору згідно розписок. Отримання від обвинуваченого інших сум заперечила.

Крім того вина обвинуваченого в інкримінованому злочині також підтверджується сукупністю наступних доказів:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08 грудня 2013 року, у ході якого зафіксовано положення автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 та автомобіля ЗАЗ SENS д. н. НОМЕР_2 із пошкодженнями від контактування з автомобілем ВАЗ 2107; зафіксовано мокрий стан асфальтного покриття на оглянутій ділянці

- висновком авто-технічної експертизи № 250 від 26.12.2013 року, згідно якого в заданій дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , не врахувавши дорожні умови, не впорався з керуванням автомобіля внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для руху водієві зустрічного автомобіля ЗАЗ SENS д. н. НОМЕР_2 та допустив зіткнення з останнім, в зв'язку із чим у діях водій автомобіля ВАЗ 2107 д. н. НОМЕР_1 вбачається невідповідність з вимогами п.12.1.ПДР України, які з технічного зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.

- висновком експерта №2254 від 10 01 2014 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді : переломів 9-го ребра та правого наколінника справа з гемартрозом, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забоїв м'яких тканин голови, тулубу,кінцівок, яки утворились від дії тупих обмежених предметів,якими могли бути виступаючи частини салону автомобіля, можливо в строк і при обставинах вказаних вище, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Щодо заперечень потерпілого з приводу механізму дорожньої пригоди, а саме що ніякого заносу не було, дорога була суха, а обвинувачений в порушення правил дорожнього руху здійснюючи обгін машини марки жигулі світлого кольору перетнув одинарну суцільну лінію, та саме таким чином виїхав на зустрічну смугу, де і зіткнувся з транспортним засобом потерпілого, то такі твердження суперечать зібраним по справі доказам, зокрема протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та висновку авто-технічної експертизи. Крім того як пояснив сам потерпілий на запитання прокурора, чому такі обставини не повідомлялись ним раніше - він погано їх пам'ятає.

При вирішенні питання про призначення покарання суд, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання, передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину, а саме характер та механізм дорожньо- транспортної пригоди, дані про ОСОБА_2 , який працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, враховуючи думку потерпілого який просив обвинуваченого суворо покарати. Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.286 КК України без призначення додаткового покарання.

При цьому, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, та звільнити його від відбування призначеного покарання з іспитовим строком із накладенням на нього обмежень, передбачених ч.2,3 ст. 76 КК України.

Прокурором Прокуратури Полтавського району заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 в інтересах держави в особі 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтави, щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 1931 (тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 00 коп.

Враховуючи, що в судовому засіданні обвинувачений цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі та розмір витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 знайшов своє обґрунтоване документальне підтвердження, суд приходить до висновку, що згаданий цивільний позов прокурора Прокурором Прокуратури Полтавського району, відповідно до правил ст.ст. 1166, 1206 Цивільного кодексу України, підлягає задоволенню.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 подав заяву про залишення свого цивільного позову без розгляду, тому відповідно положень до ч.5 ст.128 КПК України, п.5.ч.1ст.207 ЦПК України цивільний позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Обвинувачений здоровий працездатний примусового лікування не потребує.

Вирішуючи питання про стягнення процесуальних витрат, суд керується нормами п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, згідно до яких процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Суд приймає до уваги те, що судові експертизи, що проводились в межах даного кримінального провадження, були виконані судовими експертами державної спеціалізованої експертної установи, яка фінансується за рахунок державного бюджету, в порядку службового експертного завдання. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КПК України експертам, спеціалістам і перекладачам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком.

Крім цього, відповідно до ст. 15 ЗУ "Про судову експертизу", п. 11 Інструкції про порядок та розмір виплат державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів та спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 710 от 01.07.96 року, проведення судових експертиз по кримінальним та адміністративним справах державними спеціалізованими установами, здійснюється за рахунок коштів, що виділяються цільовим призначенням цій експертній установі з Державного бюджету України.

Тобто, підстави для стягнення процесуальних витрат по справі з обвинуваченого відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 128, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі

На підставі статті 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік із покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2,3 статті 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора прокуратури Полтавського району в інтересах держави на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину на суму 1931,00 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі 1-ї міської клінічної лікарні м. Полтави управління охорони здоров'я виконавчого комітету Полтавської міської ради(36039 м. Полтава вул..Енгельса,27-а, на р/р 35423001002032 ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019,код 01999655) відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 1931,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі 30 днів з моменту проголошення.

Відповідно вимогам ч. 6 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя С. А. Цибізова