Постанова № 40723766, 19.09.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р. Справа № 922/2059/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.,

суддя Горбачова Л.П. , суддя Пушай В.І.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників:

прокурора - Волик О.Г.

1-го позивача - Мазур Л.Б.,

2-го позивача - Панфьоров Д.І.,

відповідача - Зубаренко М.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вх.№2137Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.14 у справі № 922/2059/14

за позовом Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України, м. Київ,

2) Військової частини А 4104, м. Чугуїв Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пришибська", с. Пришиб

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 4104 звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пришибська" про стягнення суми коштів у розмірі - 384955, 20 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 375200, 00 грн., штрафних санкцій у розмірі - 9755, 20 грн, з посиланням на порушенням відповідачем зобов'язань за договором про спільний обробіток землі № 7 від 16.09.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2014 року по справі № 922/2059/14 ( суддя Ємельянова О.О.) у позові відмовлено повністю, стягнуто з Військової частини А-4104, м.Чугуїв, Харківської області на користь державного бюджету України - 7699,1 грн судового збору, з посиланням на недоведеність позовних вимог.

Харківський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А - 4104 з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позоні вимоги у повному обсязі.

Представник першого позивача в поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що підтримує апеляційну скаргу Харківського прокурора по нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері, вважає, що судом не досліджено та не звернуто уваги на вагомі обставини, що безпосередньо свідчать про передчасність прийнятого господарським судом Харківської області рішення від 15.07.2014 року по справі №922/2059/14 та порушення норм матеріального права; просить скасувати рішення повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник другого позивача вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, надав пояснення по справі, в якому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позоні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що правова позиція Харківського прокурора по нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері в апеляційній скарзі не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства України, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 16 вересня 2013 року між позивачем - Військовою частиною А-4104 в особі командира військової частини Дубовика Геннадія Валентиновича (Сторона-1) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пришибська" (Сторона-2) укладено Договір про спільний обробіток землі № 7 від 16.09.2013 року, відповідно до пункту 1.1 умов якого, з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової, мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини, Сторони за цим Договором домовилися про співпрацю і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані позивачу в безстрокове користування та можливостей відповідачу спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових та технічних культур.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення спільної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Стаття 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Істотними умови для договорів такого типу.

Пунктом 1.2 договору зазначено, що спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином: Позивач (Сторона - 1) прийняв на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільний обробіток землі та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження шкідливих для оточуючої середи, життя та здоров'я людей предметів з метою створення безпечних умов праці. Відповідач (Сторона - 2) прийняв на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції яка обумовлена Договором.

У п.п. 6.1, 6.2 договору вкаазано, що внески позивача - вартість права обробітку земельних ділянок загальною площдю 469 (чотириста шістдесят дев'ять) га, згідно до Акту обміру земельної ділянки, який невід'ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки та складає 375200,00 (триста сімдесят п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп.

Внесок відповідача - грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунту, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички, вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому позивач в будь-якому випадку повинен отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у статті 6 цього Договору;

Пунктом 8.3 договору встановлено, що підбиття підсумків спільного обробітку землі і розподіл прибутку між сторонами здійснюється в строк до 30 листопада поточного року на підставі окремого балансу, який складає відповідач. Баланс повинен бути поданий позивачем не пізніше 20 листопада.

У п.п. 12.1 - 12.4 договору зазначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками юридичних (фізичних) осіб і набирає чинності з моменту його реєстрації у військової частини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На виконання умов укладеного договору другим позивачем належним чином надано доступ відповідачу до земельної ділянки, а відповідач відповідно приступив до її обробки, що ним навіть не заперечувалося.

У п. 8.6 договору сторони погодили, що відповідач перераховує позивачу грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності: за 2014 сільськогосподарський рік до 30.01.2014 р. в розмірі 100% від вартості внеску позивача; в подальшому за кожний сільськогосподарський рік до 30.01 в розмірі 100 % від вартості внеску позивача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо сплати визначеного за договором відповідного внеску не виконав належним чином, тобто наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави для висновку про те, що заборгованість відповідача з моменту укладення договору на даний час складає 375200 грн.

Судом першої інстанції не звернуто жодної уваги на окреме доручення Міністерства оборони України про приведення стану спільного використання земель оборони військовими частинами та відповідними суб'єктам господарювання на землях військових полігонів на території України, що придатні для вирощування сільгоспкультур, що метою укладення Договору №7 є необхідність залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової, мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини. Сторони за вказаним договором домовились про співпрацю і співробітництво зі спільним використанням наданої другому позивачу земельної ділянки і досягли такої згоди за результатами звернення ТОВ «АФ Пришибська» до військової частини про намір спільної діяльності даного виду.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що в матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за Договором № 7 від 16.09.2013 року.

При цьому не враховано, що за п. 8.6 договору, відповідач перераховує позивачу грошові кошти як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності за 2014 сільськогосподарський рік - до 30.01.2014 р. в розмірі 100% від вартості внеску позивача.

Отже, відповідач зобов'язався сплатити зазначений платіж до отримання результатів спільної діяльності.

В зв'язку з чим вимоги суду першої інстанції про надання доказів підбиття підсумків спільного обробітку землі і розподілу прибутку, окремого балансу, необґрунтовані, так як зазначені документи часом на 30.01.2014р. не існували та надання їх при здійсненні дострокового платежу не передбачено договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. п. 11.1, 11.4. договору зазначено, що сторони несуть відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань у повному обсязі. За порушення своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з діючим договором та нормами чинного законодавства; у разі порушення строку розрахунку за договором, Сторона 2 зобов'язана сплатити на користь Сторони 1 штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, станом на квітень 2014 року сума штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання яка підлягає стягненню, складає 9755 гри. 20 коп.

Суд першої інстанції безпідставно без дослідження матеріалів справи відмовив в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права і підлягає скасуванню, а доводи заявника скарги можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.526, 629, 1130, 1131 ЦК України, ст.ст.101 - 105 ГПК України колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.14 у справі №922/2059/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пришибська", (64224 вул.Данилевського, 70Г, с. Пришиб, Балаклійський район, Харківської області, код ЄДРПОУ 37586061 ) на користь Військової частини А 4104 (63501, Харківська область, м/р Авіатор п/р 35215002000298 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07785381) заборгованість у розмірі 384955,2 грн., з яких 375200 грн. основного боргу та 9755,2 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пришибська", (64224 вул.Данилевського, 70Г, с. Пришиб, Балаклійський район, Харківської області, код ЄДРПОУ 37586061 ) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 7699, 1 грн. судового збору, 3849,55 грн. судового збору по скарзі.

Накази доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.09.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Пушай В.І.