Ухвала суду № 40722232, 23.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 р.Справа № 816/2702/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2014р. по справі № 816/2702/14

за позовом Приватного підприємства "Тех-Маш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Тех - Маш» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'ємної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0002392202/1354 від 26.06.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 червня 2014 року №0002392202/1354.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Тех-Маш" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Відповідач, Кременчуцька об'ємна державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було дано належної оцінки поданим доказам, а також порушено норми матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Тех-Маш" (код ЄДРПОУ 36618610) зареєстровано як юридична особа 18 серпня 2009 року, номер запису 1 585 102 0000 006918 та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'ємній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена невиїзна позапланова перевірка ПП "Тех-Маш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ермана" (на час здійснення спірних господарських операцій «Геосервіс Плюс») за період з 01 вересня 2012 року по 30 листопада 2012 року та ТОВ "Форта-Ком" за період з 01 жовтня 2012 року по 30 квітня 2013 року.

За результатами вищевказаної перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було складено акт від 04 червня 2014 року №1539/16-03-21-02-12/36618610, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.4, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 55393 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 40493 грн., листопад 2012 року в сумі 14900 грн.

На підставі акту перевірки від 04 червня 2014 року за №1539/16-03-21-02-12/36618610 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року за №0002392202/1354, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 69241 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 55393 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 13848 грн.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням позивач по справі звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Також відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи 15.02.2012 року та 02.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Арселорміттал Кривий Ріг" та Приватним підприємством "Тех-Маш" було укладено договір підряду: №766 та №1434.

01.08.2012 року між ПП "Тех-Маш" та ТОВ "Геосервіс Плюс" було укладено договір субпідряду №01/08-12 та 02 серпня 2012 року договір субпідряду №02/08-12.

Згідно умов договору №01/08-12 Приватне підприємство "Тех-Маш", іменоване в подальшому "Генеральй підрядник" та ТОВ "Геосервіс Плюс" іменоване в подальшому "Субпідпрядник", уклали договір за яким Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з: утримання та обслуговування пластинчастих живильників №1 і №2 , утримання та обслуговування пластинчастих живильників №1Р і №2Р ДФ№4, обслуговування механічних дробарок ККД 1500/180 ДФ-4, ДФ-3 рудоуправління гірничого департамента ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". Загальна вартість робіт встановлюється в проектно-кошторисній документації і фіксується сторонами в актах виконних робіт. Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами.

Згідно умов договору №02/08-12 Приватне підприємство "Тех-Маш", іменоване в подальшому "Генеральний підрядник" та ТОВ "Геосервіс Плюс" іменоване в подальшому "Субпідпрядник", уклали договір за яким Генеральний підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з наладки електрообладнання екскалатора гірничого цеху шахтоуправління підземного видобутку руди (на правах шахт) ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у відповідності до проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт встановлюється в проектно-кошторисній документації і фіксується сторонами в актах виконаних робіт. Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами.

ТОВ "Геосервіс Плюс" було виконано роботи з: утримання та обслуговування пластинчастих живильників №1Р 2Р інв. №42018359, 42018360 радоуправління гірничого департаменту у 2012 році на загальну суму 117967 грн. в тому числі ПДВ 23593,40 грн., обслуговування механічного обладнання дробарок ККД 1500/180 руда. порода ДФ-4 інв. №42018347, 42018384, 42018385 рудоуправління гірничого департаменту 2012 року на загальну суму 84498,35 грн. в тому числі ПДВ 16899,67 грн. та наладки електрообладнання екскалатора ЕГК-5А №6 інв. 4202198 ШУ ГД у 2012 році на загальну суму 74500,90 грн. в тому числі ПДВ 14900,18 грн.

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "Геосервіс Плюс" було виписано позивачу податкові накладні: від 24 вересня 2012 року №156, №155, №165 та № 166.

Фактичне виконання робіт підтверджується наступними документами:

- рахунками

- довідками про вартість виконаних робіт

- актами приймання виконаних робіт

- Ліцензією архітектурно-будівельної інспекції Серії АВ №409883

- дозволом на початок виконання роботи підвищеної небезпеки

- локальними кошторисами

Розрахунок за придбані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Геосервіс Плюс", що підтверджується банківськими виписками.

Фактів визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій не вбачається; підрядник знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Подальше припинення юридичної особи та анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не було надано доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності поставки тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Ермана" (на час здійснення спірних господарських операцій «Геосервіс Плюс») необхідних умов для здійснення господарських операцій колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з інших підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2014р. по справі №816/2702/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.