Постанова № 40721310, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 року

справа № 811/3244/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача про недійсність правочинів, укладених між позивачем та ПП “Тревел-Ком”, без дослідження всіх можливих цивільно-правових та бухгалтерських і податкових документів, оскільки взаємовідносини з контрагентом мали реальних характер та в наявності у товариства всі первинні документи.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість з ПДВ у ході розгляду справи не спростовані.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги встановив, що за укладеними договорами позивачем було придбано товар, договір було в повному обсязі виконано. Позивач має всю необхідну первинну документацію щодо якої було сформовано витрати та податковий кредит.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що вираховуюються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах ПП “Електропроммаш” за січень 2010р. та ПП “Тревел-Ком” за листопад 2011р., за результатами якої складено акт від 28 травня 2013 року №101/22-4/13757147.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів% п.5.1, пп.5.2.1 п..5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 18369,00 грн., у тому числі за І квартал 2010 року на суму 962,00 грн.; за IV квартал 2011 року – 17407,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 15907,00 грн., у тому числі за січень 2010 року на суму 770,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 15137,00 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на те, що угоди, укладені позивачем із контрагентом є такими, що не мали на меті реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001062240 від 10 червня 2013 року, яким ТОВ ВКФ “ТСН” ЛТД збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 22760,00 грн. (із них за основним платежем – 15137,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 7569,00 грн.); №0000722206 від 05 вересня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем – 17407,00 грн.

Судом встановлено, що 01 липня 2011р. між позивачем (покупець) та ПП "Тревел-Ком" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №51, предметом якого є постачання позивачеві паливно-мастильних матеріалів, виконання якого підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами, рахунками, податковими накладними.

Судом першої інстанції також встановлено наявність у позивача власного транспортного засобу.

Придбаний товар використано у господарській діяльності, що також підтверджено матеріалами справи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, регламентований п.7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення даної адміністративної справи.

Проте колегія суддів враховуючи застосування судом першої інстанції норм ст.. 94 КАС України щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, та відповідно до ст. 201 КАС України Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а у справі №811/3943/13-а – змінити, в частині розподілу судового збору.

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД (ЄДРПОУ 13757147) судовий збір в сумі 401(чотириста одна)грн. 13коп.

Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а – змінити, в частині розподілу судового збору.

Абзац четвертий резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а викласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ТСН" ЛТД (ЄДРПОУ 13757147) судовий збір в сумі 401(чотириста одна)грн. 13коп.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 811/3244/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак