Ухвала суду № 40721307, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 року

справа № 811/3811/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 811/3811/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Кіровоградський хлібзавод» до Кіровоградської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський хлібзавод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Кіровоградської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01.07.2013р. №0001392250, №0001402250, №0001412250. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що за наслідками планової перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та ТОВ СУРП “Вектор М”, ТОВ “Фірма Лаад”, у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на суму 68912 грн. та зменшено розмір від’ємного значення з ПДВ за жовтень та листопад 2012р. на суму 18516 грн., а також зроблено висновок про безпідставність віднесення до складу валових, витрат які не підтверджені документально на загальну суму 2171710 грн., у зв’язку з чим збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 684089 грн. Так, позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ СУРП “Вектор М”, ТОВ “Фірма Лаад” мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар отриманий від контрагентів використано у власній господарській діяльності. Крім того, вказує, що висновок про безпідставність віднесення до складу валових, витрат які не підтверджені документально на загальну суму 2171710 грн. є безпідставним оскільки вказані документи були надані посадовим особам відповідача до складання акту перевірки, а тому повинні були бути враховані для висновків про правомірність формування валових витрат.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 12 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об’єднана держана податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Кіровоградською об’єднаною держаною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. Результати перевірки оформлені актом №103/22-5/05399805 від 13.06.2013р. (а.с.12-44). В ході перевірки встановлено порушення, в т.ч.:

- п. 138.2 п. 138 ст. 138, , п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 456059 грн., в т.ч. в 4 кварталі 2012 р. в сумі 456059 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 45941 грн., в т.ч. за січень 2012р. на суму 11206 грн., лютий 2012р. в сумі 11894 грн., березень 2012р. в сумі 22841 грн., та завищено від’ємне значення ПДВ за жовтень 2012р. в сумі 12843 грн., листопад 2012 р. в сумі 5673 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 01.07.2013р.: №0001412250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 456059 грн. основного платежу та 228030 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.11); №0001392250, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 45941 грн. основного платежу та 22971 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 9); №0001402250, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ в розмірі 18516 грн. (а.с. 10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається в матеріалів справи, висновок щодо не підтвердження документально валових витрат на загальну суму 2171710 грн. ґрунтується на тому, що документально не підтверджено задекларовані у 4 кварталі 2012 році валові витрати на вказану суму.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, до моменту складання акту перевірки (13.06.2013р.) з приводу відсутності первинних документів, було надано 05.06.2013р. пояснення посадовим особам відповідача щодо вказаних обставин (а.с. 100, 101) та власне, під час подання первинної скарги на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, було надано повний пакет первинних документів, що документально підтверджують задекларовані у 4 кварталі 2012 році валові витрати (а.с. 107-113). Крім того, копії вказаних документів були надані до суду позивачем в ході розгляду справи (а.с.105-181).

Таким чином, відповідачем, всупереч положенням ст. 44 Податкового кодексу України не було враховано документи надані позивачем в якості підтвердження задекларованих у 4 кварталі 2012 році валових витрат на суму 2171710 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013р. №0001412250 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ СУРП “Вектор-М” було укладено договір купівлі-продажу №05/10 від 05.10.2012р. предметом якого є постачання с/ продукції (а.с. 50,51). На виконання умов вказаного договору протягом жовтня 2012р. позивачеві було поставлено висівки пшеничні, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 63-65), податкових накладних (а.с. 56,60-62), товарно-транспортними накладними (а.с. 99, 234-236). Суми ПДВ сплачені у складі вартості товару відображені у податковій звітності з ПДВ (а.с. 53-55, 57-59). Факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару одержаного від ТОВ СУРП “Вектор-М” підтверджується копіями документів щодо перероблення (гранулювання) висівок пшеничних (а.с. 221-228).

16 грудня 2011 року між позивачем та ТОВ “Фірма “Лаад” було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №16/12 (67, 68). На виконання умов вказаного договору ТОВ “Фірма “Лаад” позивачеві було надано послуги з транспортування залізничним транспортом вантажів, що підтверджується копіями актів здачі-приймання виконаних робіт та використання грошових засобів за договором №16/12 від 16.12.2012р. (а.с. 73, 75, 77, 83, 85, 91,94), податкових накладних (а.с. 74, 76, 78, 84, 86, 92, 93,95). Суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг відображені у податковій звітності з ПДВ (а.с. 69-72, 79-82, 87-90).

Незважаючи на наявність вказаних документів, відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ СУРП “Вектор М”, ТОВ “Фірма Лаад”.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені фінансово-господарські документи та податкові накладні, які підтверджують товарність операцій між ним та ТОВ СУРП “Вектор М”, ТОВ “Фірма Лаад”, останній мав право на формування податкового кредиту на підставі цих документів.

Щодо посилань відповідача на нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ СУРП “Вектор М”, ТОВ “Фірма Лаад” , колегія суддів ввжвє за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Відтак, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції позивача та його контрагентів мали реальний характер, понесені витрати на придбання товарів та послуг в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 811/3811/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко