Ухвала суду № 40721293, 25.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2014 рокусправа № 808/8816/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8816/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013р. №№0001972212,0001962212, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001972212 від 22.08.2013 та № 0001962212 від 22.08.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою по суті виявлених порушень, всі отримані від контрагента послуги використані позивачем у господарській діяльності, а контролюючому органу на його запити була надана інформація та документи в повному обсязі підтверджували реальність вчиненої між позивачем та ПП "Атернум" господарської операції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість з ПДВ у ході розгляду справи не спростовані. Зокрема у скарзі зазначено, що звіт про отримані послуги позивачем є інформацією загальнодоступною у мережі Інтернет і не потребує зайвих витрат.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія Аверс Україна" з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Атернум" за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, про що складено акт від 02.08.2013 № 1096/08-28-22-12/37129451.

Перевіркою встановлено, порушення: - п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ,п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10. ст.. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 на суму 42 000 грн., в т.ч. за 4 квартал 2012 року на 42 000 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 40 000 грн., у т.ч. по періодам - жовтень 2012 року - 33 945 грн., листопад 2012 року - 6 055 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з тих підстав, що начебто отримані позивачем послуги та надані звіти про отримані послуги позивачем є інформацією загальнодоступною у мережі Інтернет і не потребує зайвих витрат.

22.08.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001972212 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 52 500 грн., в т.ч. 42 000 грн. за основним платежем та 10 500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001962212 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 50 000 грн., в т.ч. 40 000 грн. за основним платежем та 10 000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач за перевіряє мий період здійснювало оптову торгівлю хімічними продуктами.

20 вересня 2012 року між позивачем (замовник) та ПП "Атернум" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2012-2009, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язується оплатити вказані послуги. Послугами за вказаним договором є складання баз даних за період 2011 року - перше півріччя 2012 року: адгезивів для виробництва картонних гільз та кутників та їх споживачів; промислових консервантів та їх споживачів; технічних крохмалів та їх споживачів; оптичних підбілювачів та миючих хімікатів та їх споживачів; харчових крохмалів та їх споживачів. Виконання якого підтверджено актами: № ОУ-1002/68 від 02.10.2012 зі складання баз даних адгезивів для виробництва картонних гільз та кутників і їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1010/28 від 10.10.2012 зі складання баз даних промислових консервантів та їх споживачів, вартість послуг - 48 000,00 грн.; № ОУ-1018/12 від 18.10.2012 зі складання баз даних технічних крохмалів та їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1024/20 від 24.10.2012 зі складання баз даних оптичних підбілювачів та миючих хімікатів та їх споживачів, вартість послуг складає 48 000,00 грн.; № ОУ-1031/13 від 31.10.2012 зі складання баз даних харчових крохмалів, вартість послуг складає 48 000,00 грн., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. База даних являє собою файл спеціального формату, який містить інформацію, належним чином структуровану, у табличному вигляді.

Отримані послуги були в повному обсязі оплачені, а також видані податкові накладні.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі №808/8816/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2013р. №№0001972212,0001962212 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак