Ухвала суду № 40721289, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/14318/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 804/14318/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Днепргазсервиспромойл» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Днепргазсервиспромойл» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №000169510 від 24.07.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Днепргазсервиспромойл" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 33 829, 00 за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8 457, 25 грн. та №0001701510 від 24.07.2013р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Днепргазсервиспромойл" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 14 645, 00 за основним платежем та застосовано штрафну санкцію у розмірі 3 661, 25 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відображені у акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Днепргазсервиспромойл" суми податкового кредиту в розрізі контрагента ТОВ "Шоковіта" за перевірюваний період є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

У судовому засіданні сторони, доводи викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, з 27 червня 2013 року, на підставі наказу № 505 від 12.06.2013р. "Про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки" Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія " Днепргазсервиспромойл" з питань дотримання вимог документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Шоковіта" за вересень-жовтень 2012 року. За результатами зазначеної перевірки, податковим органом винесено Акт №593/150/3730301 від 27.06.2013р., яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, п. 198 р. 5 Податкового кодексу України у вигляді завищення сум віднесення до складу податкового кредиту за жовтень 2012р. у розмірі 14 645, 00 грн. та п.п. 135.5.11, п.п. 135.5.14, п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 , п.п. 139.1.1 п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України шляхом заниження сум податку на прибуток за 4 квартал 2012 року у загальному розмірі 33 829, 00 грн. На підставі вказаного акту, відповідачем від 24.07.2013р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001691510, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємства ТОВ "Компанія "Днепрогазсервиспромойл" на суму 33 829, 00 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 8457, 25 грн. та податкове повідомлення рішення №0001701510, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) ТОВ "Компанія "Днепрогазсервиспромойл" на суму 14 645, 00 грн. і застосовано штрафну санкцію у розмірі 3661, 25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Факти здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджують: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Днепргазсервіспромойл" (покупець) уклало із ТОВ "Шоковіта" (постачальник) договори поставки №01/09/2012 від 01.09.2012р., №779 від 13.09.2012р., №975 від 17.10.2012р. , згідно з якими постачальник зобов'язується поставити покупцю відповідну продукцію (товар). Підприємство-контрагент на момент здійснення господарських правовідносин був зареєстрований як платник податків.

Укладені між ТОВ "Компанія "Днепросервиспромойл" та ТОВ "Шоковіта" договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Проведення господарських операцій між ТОВ "Компанія "Днепргазсервіспромойл" та ТОВ "Шоковіта" підтверджується видатковими накладними №975, 976, 977, 978 від 17.10.2012р., №1034, 1035, 1036, 1037, 1038, 1039, 1040 від 18.10.2012р., а також виписаними ТОВ "Шоковіта" та переданими позивачу у відповідності до вимог Податкового кодексу України податковими накладними №975, 976, 977, 978 від 17.10.2012р., №1034, 1035, 1036, 1037, 1038, 1039, 1040 від 18.10.2012р.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи містять необхідні реквізити та оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що також не заперечується відповідачем у акті перевірки №593/150/37303018 від 27.06.2013р.

Крім зазначеного, у матеріалах справи наявна виписка із розрахункової картки позивача за жовтень 2012 року, якою підтверджується проведення виплат ТОВ "Шоковіта" сум у відповідності до укладених договорів постачання.

Викладене свідчить про належне виконання сторонами зобов'язань та підтверджує настання реальних наслідків за цими правовідносинами, і, як наслідок, відсутність з боку позивача порушення норм податкового законодавства у вигляді завищення суми податкового кредиту на загальну суму 60 592, 50 грн.

Відтак, виконання позивачем договорів з контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції, та свідчить про правомірність дій підприємства щодо формування податкового кредиту за даним договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі № 804/14318/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко