Ухвала суду № 40719316, 24.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 876/3617/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П., Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника апелянта Скрипника С.В.,

представника позивача Рісної Ю.Б.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (далі - ТзОВ «Енергомонтажвентиляція») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2013 року № 00001172200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням законодавства, оскільки позивачем надано для перевірки всі необхідні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ПП «Полтава-проект монтаж» та ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року позов задоволений. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі від 08.11.2013 року № 00001172200 скасоване з тих підстав, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обставин, на які він посилається у акті перевірки, а судом не встановлено обставин, які б викликали сумнів в реальності операцій між ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» та ПП «Полтава-проект монтаж» і ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно взято до уваги надані позивачем на підтвердження господарських операцій з ПП «Полтава-проект монтаж» і ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» документи, оскільки такі не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій, так як містять недоліки і суперечності.

Крім того, зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги висновки актів перевірки ПП «Полтава-проект монтаж» і ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», якими встановлено відсутність у цих товариств основних фондів, складських приміщень та інших умов для здійснення будь-якого виду господарської діяльності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 року до 31.12.2010 року та з ПП «Полтава-проект-монтаж» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, результати якої оформлені актом від 13.09.2013 року № 71/22-00/3064899.

На підставі зазначеного акта ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі прийняте податкове повідомлення- рішення від 27.09.2013 року № 0000792200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 169866,67 гривень за основним платежем та нараховано 84933,34 гривень штрафнимих санкцій.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» подало скаргу до Головного управління Міндоходів у Львівській області, яке своїм рішенням №14228/10/10-8008/758 від 25.10.2013 року скасувало податкове повідомлення-рішення в частині 42466,68 гривень штрафних санкцій.

На зазначене рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області, ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» подало повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України в частині відмови у задоволенні скарги. Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 року № 18119/6/99-99-10-15 залишене без змін рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області №14228/10/10-8005/758 від 25.10.2013 року, а повторну скаргу без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області №14228/10/10-8005/758 від 25.10.2013 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 року № 00001172200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 169866,67 гривень за основним платежем та 42466,66 гривень - за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» і ПП «Полтава-проект-монтаж» є реальними і це підтверджується всіма необхідними первинними документами, зокрема, договорами поставки, видатковими та податковими накладними, товаротранспортнии накладними, актом здачі прийняття-робіт.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин із ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Згідно пункту 1.7. вказаного закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено,що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

Згідно із п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 7 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Дослідженими судом першої інстанції первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, товаротранспортними накладними, актом здачі-прийняття робіт, підтверджується факт вчинення господарських операцій документально, такі операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що підтверджують фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Доводи апелянта щодо неможливості проведення операцій із ТзОВ «Лугпромстойсантехмонтаж» та ПП «Полтава-проект-монтаж», зроблені на підставі актів перевірок їх діяльності іншими податковим органами, в яких зазначено про відсутність основних фондів, складських приміщень для проведення господарської діяльності, правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій з позивачем ці підприємства були належним чином зареєстрованими юридичними особами, а суб'єкт владних повноважень - ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі не довів, що дії щодо виконання укладених договорів вчинені не ними, а іншими особами.

З апеляційної скарги та пояснень представника ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі не встановлено судом апеляційної інстанції вагомих підстав для встановлення нереальності операцій позивача із його контрагентами. Посилання контролюючого органу на неправильність складання і заповнення певних первинних документів є надуманими, недоведеними, спростовуються аналізом всіх наданих позивачем доказів на ствердження реального здійснення господарських операцій з ТзОВ «Лугпромстойсантехмонтаж» та ПП «Полтава-проект-монтаж».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження податкового органу про нікчемність укладених угод та нереальність господарських операцій не відповідають дійсності , так як не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме цієї особи.

Всі інші доводи апеляційної скарги є надуманими і недоведеними відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

З вищенаведеного вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі № 813/331/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Судді В.П. Дякович

В.П. Сапіга