Ухвала суду № 40718165, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 р. Справа № 821/1245/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Жук С.І.,

- Кравченко К.В.

при секретарі - Романові Д.І.

з участю: представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка" - Половенка Вячеслава Юрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка" до Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Фірма "Теплотехніка" звернулось до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000221500 від 23 грудня 2013 року, №0000231500 від 23 грудня 2013 року, №0000541500 від 11 квітня 2014 року та №0000531500 від 11 квітня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі досліджено первинні документи, що підтверджують придбання товару (послуг), невірно застосовано до спірних правовідносин норми чинного законодавства, що призвело до помилкових висновків та визначення позивачу грошових зобов'язань та застосування санкцій.

Відповідачем позов не визнано, оскільки господарські операції здійснені без мети настання реальних наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, у зв'язку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області №0000231500 від 23 грудня 2013 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81 582,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 65 266 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 316,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області №0000221500 від 23 грудня 2013 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 88 293,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 70 635 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17 658,75 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області №0000541500 від 11 квітня 2014 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 316,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 316,50 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області №0000531500 від 11 квітня 2014 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 551,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 551,25 грн.

В апеляційній скарзі Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що у період з 02 грудня 2013 року по 02 грудня 2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Фірма Теплотехніка" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Лікос" за період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, ТОВ "Агротранспром" за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складено акт №470/22730590 від 04 грудня 2013 року.

Відповідно до вказаного акта перевіркою встановлено порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток у сумі 70 635 грн. у тому числі: 4 квартал 2011 року у сумі 24 215 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 46 420 грн.

Також, встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України у підприємства відсутні об'єкти оподаткування з ПДВ по операціям з придбання товарів на загальну суму 65 266 грн. по правочинах здійснених ТОВ "Фірма Теплотехніка" у жовтні 2011 року та лютому 2012 року з постачальниками: ПП "Лікос" -21 057 грн. та ТОВ "Агротранспром" - 44 209 грн.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт купівлі нафтопродуктів ТОВ "Фірма "Теплотехніка" від ТОВ "Агротранспром" та ПП "Лікос" з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області №0000231500 від 23 грудня 2013 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 81 582,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 65 266 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 316,50 грн.

Також, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000221500 від 23 грудня 2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 88 293,75 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 70 635 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 17 658,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду поданих ТОВ "Фірма "Теплотехніка" скарг, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідно до яких позивачу було збільшено грошові зобов'язання, а саме: №0000541500 від 11 квітня 2014 року, яким ТОВ "Фірма "Теплотехніка" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 316,50 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16 316,50 грн. та №0000531500 від 11 квітня 2014 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 551,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 0,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5 551,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, у зв'язку з чим висновок відповідача щодо порушень п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.1 ст. 198, п.198.2, ст. 198, п.198.3 ст. 198, п.198.5 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України є безпідставним, а отже спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За змістом ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між ТОВ "Фірма "Теплотехніка" та ТОВ "Агротранспром" 09 лютого 2012 року було укладено договір поставки нафтопродуктів №49, факт виконання якого підтверджено накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Також, 01 квітня 2011 року між ТОВ "Фірма "Теплотехніка" та ПП "Лікос" було укладено договір поставки нафтопродуктів №39/11, факт виконання якого підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

В подальшому придбаний товар (нафтопродукти) ТОВ "Фірма "Теплотехніка" реалізувало через мережу власних автозаправних станцій, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, договором оренди №1 від 13 січня 2009 року, додатковим погодженням №3 до договору оренди №1 від 13 січня 2009 року, договором оренди №34 від 24 грудня 2008 року, додатковим погодженням №4 до договору оренди №34 від 24 грудня 2008 року.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ "Агротранспром" та ПП "Лікос", що підтверджено належним чином складеними первинними документами, у зв'язку з чим доводи апелянта щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими.

Посилання апелянта - Цюрупинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл Торг" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року" та на акт №105/2200/37624452 від 14 лютого 2013 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Агротранспром" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Нафтопромпостач", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2012 року по 29 грудня 2012 року", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки актів жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товарів у контрагентів, оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Окрім цього, посилання податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Цюрупинською ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод позивачем з ТОВ "Агротранспром" та ПП "Лікос" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Жук С.І.

Суддя: Кравченко К.В.