Постанова № 40716481, 17.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року о/об 09 год. 37 хв.Справа № 808/5416/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя

до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк»

про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії за віком, призначеної на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя (надалі - позивач або УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» (надалі - відповідач або ТДВ «Автопарк») про стягнення з відповідача 40413 грн. 44 коп. заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених згідно п.«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період червень-серпень 2014 року.

У позові позивач зазначив, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодовує витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. У зв'язку з цим, за підприємством утворилася заборгованість у сумі 40413 грн. 44 коп., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги представник позивача підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представником відповідача подані до суду письмові заперечення (а.с.67-70) на адміністративний позов, в яких він не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав. Так, працівники ТДВ «Автопарк» - водії автобусів відповідно зо Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах по списку №2. Цей факт ніхто не заперечує і не оспорює. Спір виник щодо відшкодування ТДВ «Автопарк» позивачу сум на виплату та доставку призначених пенсій. Відповідач посилаючись на приписи ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважає, що позивач не пояснив, яким чином відбувається фінансування витрат відповідно до вказаної статті і чому він порушуючи вищевказаний принцип вимагає відшкодувати витрати за рахунок відповідача. ТДВ «Автопарк» щомісячно сплачує позивачу на кожного працюючого страхові внески. Взаємовідносини щодо сплати зазначених внесків регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який було прийнято 09.07.2003. Нормами чинного законодавства прямо визначено обов'язок підприємства лише з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Закону України №1461-III від 17.02.2000 «Про внесення змін до деяких законів України» вищевказану ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено зі статті 13. На момент прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, була відмінена. Позивач додав до позову Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (додаток 6). Вказаний Розрахунок витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є, на думку відповідача, доказом фактично понесених позивачем витрат. Позивач зазначив у позові, що відповідно до «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого 01.08.1992 постановою Кабінету Міністрів України №442, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, призначаються за результатами атестації робочих місць. Далі позивач вказав, що атестація робочих місць, відповідно до «Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці», затверджених 01.09.1992 постановою Міністерства праці України №41, передбачає, зокрема, санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу, за якими підтверджується право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із зайнятістю в несприятливих умовах праці. Проте, ніяких документів про проведення вищевказаної атестації позивач не надав. Позивач не надав доказів нарахування та сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 40413 грн. 44 коп. за червень-серпень 2014 року та не довів, на думку відповідача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю «Автопарк» є юридичною особою зареєстрованою за адресою: 69123, м.Запоріжжя, вул.Хортицьке шосе, буд.3. Відповідач має ідентифікаційний код 00184939.

Згідно з ст.1 Статуту ТДВ «Автопарк» дане товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Автопарк», первинно зареєстрованого розпорядженням Запорізької міської Ради народних депутатів 01.11.1995 №1974р.

ТДВ «Автопарк» є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Судом з'ясовано, що колишнім працівникам ТДВ «Автопарк», а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у різні роки було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п.«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від міста останньої роботи: з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи.

За правилами абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 даного Закону.

Відповідно до абз.3 п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування становить 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Виходячи з наведених норм, відповідач, як юридична особа, є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічно визначається поняття страхових внесків «Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - «Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Отже, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах таким особам, сплачуються як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і відносяться до страхових внесків за визначенням, наведеним у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений розділом 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» встановлено, що платниками страхових внесків є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п.6.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень цього Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.4 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.8 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.9 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» передбачено, що в разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як зазначено у Постанові Верховного суду України від 17.12.2013 в адміністративній справі №21-453а13, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону №1788-XII за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25.09.2012 по справам №№21-251а12, 21-293а12.

Звідси, відповідач дійшов до невірного висновку, що Закон України №1461-III від 17.02.2000 «Про внесення змін до деяких законів України» виключаючи ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позбавляє позивача можливості звернення до суду для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Дослідження судом документів з пенсійних справ ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - не викликають зауважень щодо визначення позивачем пропорційного відсотку відшкодування ТДВ «Автопарк» витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивачем надано до суду «Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» (далі - Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій), які за спірний період направлялися відповідачу за його юридичною адресою.

Вищевказаними Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій підтверджується розмір (пропорційність до стажу роботи) суми до відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 З вказаних підстав доводи відповідача щодо невірності калькуляцій позивачем витрат судом до уваги не приймається.

Крім того, судом досліджено Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії виданих ТДВ «Автопарк» вищевикладеним пенсіонерам, які працювали на роботах за Списком №2, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36. Також, судом досліджено протоколи та розрахунки стажу вищевказаних пенсіонерів, яким призначено пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які направлялися територіальними органами Пенсійного фонду України (за місцем мешкання пенсіонерів) відповідачу за ТДВ «Автопарк» обліковується заборгованість перед Пенсійним фондом України по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у сумі 40413 грн. 44 коп. за період червень-серпень 2014 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову не надав до суду будь-яких платіжних документів (платіжних доручень, виписок з банку), які б свідчили про повне/часткове відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, у сумі, яка на його думку є законною і обґрунтованою.

Також, відповідачем не надано до суду доказів не отримання вказаними пенсіонерами пенсій у розмірах зазначених в документах, що є у даній адміністративній справі.

Згідно з ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пільгової пенсії у повному розмірі. Тому, заборгованість у сумі 40413 грн. 44 коп., яка обліковується за відповідачем перед органом Пенсійного фонду України підлягає стягненню.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються виходячи з викладеного вище.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Автопарк» (69123, м.Запоріжжя, вул.Хортицьке шосе, буд.3, ідентифікаційний код 00184939) на користь Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м.Запоріжжя (р/р25600301001081, МФО 313957, Банк: філія Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 20516929) 40413 грн. 44 коп. заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 за період червень-серпень 2014 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 17.09.2014.

Суддя О.О. Прасов