Постанова № 40715648, 02.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р.Справа № 923/925/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 05 серпня 2014 року

у справі № 923/925/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт"

про стягнення 38773 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИЛА:

24.06.2014 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення заборгованості в сумі 38773 грн. 70 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 324/2013 від 18.06.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з перевезення працівників ТОВ з с. Новорайськ та с. Львово Бериславського району до поля, що розташоване в межах Бериславського та Великоолександрівського районів Херсонської області, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті за 07.07.2013 р. та 11.07.2013 р. в сумі 35.454 грн. 45 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2367 грн. 85 коп. - пені, 951 грн. 40 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1.827 грн.

Відповідач відзив на позов не надав та будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи жодного разу в судове засідання не з'явився, внаслідок чого справа була розглянута місцевим судом за відсутністю його представника за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. (суддя Клепай З.В.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 324/2013 від 18.06.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з перевезення працівників ТОВ з с. Новорайськ та с. Львово Бериславського району до поля, що розташоване в межах Бериславського та Великоолександрівського районів Херсонської області, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті за 07.07.2013 р. та 11.07.2013 р. в сумі 35.454 грн. 45 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 2367 грн. 85 коп. - пені, 951 грн. 40 коп. - 3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1.827 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати частково, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального права та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог ФОП в частині стягнення з відповідача судового збору в сумі 1827 грн.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, місцевим судом не правильно здійснено розподіл судового збору, по-друге, позов заявлено позивачем передчасно, оскільки останнім не дотримана процедура досудового врегулювання спору, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову - відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 18.06.2013 р. між сторонами по справі укладено договір № 324/2013 про надання транспортних послуг за умовами якого позивач зобов'язався за завданням відповідача надати послуги з перевезення працівників ТОВ з с. Новорайськ та с. Львово Бериславського району до поля, що розташоване в межах Бериславського та Великоолександрівського районів Херсонської області, а останній зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги відповідно до умов договору.

Згідно п. 8.1. договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 3.1.3. позивач зобов'язаний складати та передавати акт про надані послуги відповідачеві.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві транспортні послуги на загальну суму 35.454 грн. 45 коп., що підтверджується актами виконаних робіт, зокрема, від 07.07.2013 р. на суму 19559 грн. 60 коп., від 11.07.2013 р. на суму 13.915 грн. 35 коп., від 11.07.2013 р. на суму 1979 грн. 50 коп., а всього на загальну суму 35.454 грн. 45 коп., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та вартості наданих послуг, що не заперечується і самим відповідачем.

У п. 4.3 договору сторонами встановлено, що оплата за надані послуги проводиться за фактично виконаний об'єм робіт згідно акту про надані послуги впродовж 5 банківських днів з дня підписання акту шляхом сплати вартості послуг на поточний рахунок перевізника.

Таким чином, відповідач повинний оплати надані позивачем послуги за актом виконаних робіт від 07.07.2013 р. у строк до 12.07.2013 р., а за актами від 11.07.2013 р. у строк до 18.07.2013 р.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач оплатив надані позивачем послуги в матеріалах справи не міститься та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано, а навпаки, останнім підписаний та скріплений печаткою підприємства акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач визнав борг по оплаті за надані позивачем транспортні послуги з перевезення в сумі 35.454 грн. 45 коп.

Оскільки, відповідач до сьогоднішнього часу не виконав свої зобов'язання за названим договором щодо повної оплати наданих позивачем послуг та має заборгованість по їх оплаті в сумі 35.454 грн. 45 коп., то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача зазначену суму боргу, внаслідок чого рішення місцевого суду в цій частині не оскаржено жодною із сторін у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 951 грн. 40 коп. - 3% річних за період з 18.07.2013 р. по 18.06.2014 р., виходячи із суми боргу 35.454 грн. 45 коп.

Згідно п. 5.4. договору сторона, яка прострочила виконання зобов'язань за цим договором, сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в загальній сумі 2367 грн. 85 коп. за період з 12.07.2013 р. по 18.01.2014 р., виходячи із сум боргу по кожному акту окремо.

Здійсненні позивачем розрахунки 3% річних та пені перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, а крім того, не спростовані відповідачем ані в цілому ані за їх складовими та судове рішення в цій частині не оскаржено жодною із сторін у справі.

Посилання скаржника на порушення позивачем і судом першої інстанції процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Посилання скаржника на те, що місцевим судом неправомірно покладені понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору на відповідача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі у разі повного задоволення позову, що має місце і в цьому конкретному випадку, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 року у справі № 923/925/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.