Ухвала суду № 40714307, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/13597/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.10.2013 року №0015381703.

Не погодившись з постановою суду, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. 77.1 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу від 23.07.2013 року №97 та плану графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання у період з 15.08.2013 р. по 05.09.2013 р. була проведена планова невиїзна перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої відповідачем складений акт від 12.09.2013 р. №475/04-03-17-03/НОМЕР_1.

За висновками акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено п. 177.4 ст. 177 ПК України, з урахуванням п. 44.1 та п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, п.10 ст.3 Закону № 265/95 шляхом безпідставного включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу протягом 2012 р. суму коштів у розмірі 1763520,80грн., в результаті чого відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 297819,87 грн.

Також, відповідачем встановлено, що позивачем порушено п. 10 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 року №265/95-ВР (далі - Закон України №265/95) в частині не забезпечення зберігання та не надання до перевірки контрольних стрічок роздрукованих/створених реєстраторами розрахункових операцій (Ера 201.01а, Марія-301 МТМа та Марія-301 МТМа).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 07.10.2013 року:

- №0015381703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 372274, 84 грн., в томі числі за основним платежем 297819,87 грн., штрафних санкцій 74454, 97 грн.;

- №0015371703 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 510,00 грн..

Разом з тим, судом встановлено, що сума штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2013 року № 0015371703 сплачена позивачем у повному обсязі, про що свідчить квитанція від 14.10.2013 року.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0015381703 від 07 жовтня 2013 року, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи повністю позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України. За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є цілком протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснювала основний вид діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами у торгових точках (магазинах "ІНФОРМАЦІЯ_1") АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3.

Господарські операції ФОП ОСОБА_1 з суб'єктами господарювання - постачальниками основними постачальниками (ТОВ "ТК "Мегаполіс-Україна", ТОВ "УДК", ФОП ОСОБА_2, ПП "Зевс", ТОВ "КВК") товару у перевіряємий період підтверджуються видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Розрахунки з контрагентами-постачальниками проводились у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Основними покупцями позивача є кінцеві покупці товару через роздрібну торгову мережу магазинів.

У своїй підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 у перевіряємий період отримувала доходи від роздрібної торгівлі з використанням у своїй діяльності реєстраторів розрахункових операцій (Ера 201.01а, Марія-301 МТМа, та Марія-301 МТМа).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що всі господарські операції, які враховані позивачем при обліку доходів та витрат, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань підтверджуються первинними документами, наявність яких передбачена Податковим кодексом України, зокрема: видатковими накладними, прибутковими накладними, податковими накладними, в яких міститься інформація про асортимент (назву), кількість товару, товарно-транспортними накладними, а також розрахунками з контрагентами-постачальниками, які проводились у безготівковій формі. Зазначені документи оформлені відповідно до вимог Закону України №996-XIV та є належними доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій за участю позивача.

Разом з тим, судом першої інстанції було вірно вказано на те, що перевіркою правильності визначення суми валового (загального і оподатковуваного доходу), відображеного позивачем в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, порушень не встановлено, що підтверджується відповідачем в акті перевірки.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат та мав право включити до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу протягом 2012 року суму коштів у розмірі 1763520,80 грн..

З урахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем необґрунтовано та необ'єктивно було зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 п. 177.4 ст. 177 ПК України, шляхом безпідставного включення до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу протягом 2012 р. суму коштів у розмірі 1763520,80 грн., в результаті чого відповідачем донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 297819,87 грн..

Так, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення за формою "Р" Дніпродзержинської ОДПІ від 07.10.2013 року №0015381703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 372274, 84 грн., в томі числі за основним платежем 297819,87 грн., штрафних санкцій 74454,97 грн., є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: О.О. Круговий