Ухвала суду № 40714294, 11.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/9263/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/9263/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відпоідальністю "Промканат" до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000902301, № 0000892301, № 0000882301 та № 0000912301 від 09.06.2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з 20.05.2011 року по 26.05.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року взаємовідносин з TOB «Торгсервіспостач».

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 322/230/32410368 від 26.05.2011 року.

В акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів по операціям з придбання товарів ( робіт/ послуг) позивачем від ТОВ «Торгсервіспостач».

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується тим, що TOB «Торгсервіспостач» не знаходиться за юридичною адресою; не подає звіти та декларації до органів державної податкової служби; не має основних засобів, трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів для здійснення господарської діяльності TOB «Торгсервіспостач» та позивач не підтвердили факт переміщення товару за укладеними право чинами від продавця до покупця (позивачем та TOB «Торгсервіспостач» не надано товарно-транспортні накладні).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000902301, № 0000892301, № 0000882301 та № 0000912301 від 09.06.2011 року.

Суд першої інстанції роблячи висновок про нікчемність правочину виходив з наступного: між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач» укладено три договори купівлі- продажу товарів №13/12 від 13.12.2010 року, № 01/02 від 01.02.2011 року та № 24/11 від 24.11.2010 року.

Факт поставки товару ТОВ «Торгсервіспостач» позивачу підтверджується податковими накладними № ПР-00015 від 10.01.2011 року, №ПР-000106 від 10.01.2011 року,1143 від 01.12.2010 року.

Судом встановлено, ТОВ «Торгсервіспостач» виписало позивачу податкові накладні № 81 від 10.01.2011 року, № 82 від 10.01.2011 року, № 127 від 11.02.2011 року,№ 1143 від 01.12.2010 року. Факт проведення розрахунків позивачем підтверджується реєстрами проплаченних електроних розрахункових документів та копією платіжного доручення №979 від 18.01.2011 року, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

З офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ ТОВ «Торгсервіспостач»було анульовано 03.06.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем ТОВ «Торгсервіспостач» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні. Придбаний товар позивачем у «Торгсервіспостач»використовувся у боспорській діяльності позивача, оскільки позивачем виготовляються гумові вибори, що зазначено на т.4 Акту №322/230/32410368 від 26.05.2011 року, а ТОВ «Торгсервіспостач» згідно договорів купівлі-продажу поставляло позивачу саме гумову суміш.

Відсутність у позивача та ТОВ «Торгсервіспостач» товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару.

Порядок оформлення документів на перевезення закріплено Наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

У відповідності до пп. 11.1 п. 11 Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 1 Правил, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до пп. 11.5. та 11.7 п. 11 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В постанові від 08 вересня 2009 року Верховний Суд України зазначає, не складання товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо та документів на зберігання товару, є порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Також слід зазначити, що у відповідності до інфрмаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» відсутність товарно- транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Позивачем та TOB «Торгсервсіпостач» не надано суду доказів наявності товарно- транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення товарів від TOB «Торгсервсіпостач» до покупця, що свідчить про відсутність факту перевезення товарів та вказує на фіктивність господарської операції між TOB «Торгсервсіпостач» та позивачем. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Слід зазначити, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару за вищевказаним договором не надані відповідачу.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Торгсервіспостач» є обґрунтованими, оскільки не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промканат" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/9263/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов